Рішення № 57162168, 08.04.2016, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2897/15

Провадження № 2/740/14/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд

в складі судді Куровського Ю.В.

при секретарі Ісаєнко А.М.,Гришкевич В.О.

у відкритому судовому засіданні в м.Ніжин розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку у спільному сумісному майні подружжя,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся з позовом про визнання за ним права власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу 29 листопада 1994 року він та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у виконкомі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області .

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2015 року їх шлюб розірвано. Рішення набуло законної сили.

Під час шлюбу вони згідно договору купівлі - продажу від 03 грудня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Ніжинської міської нотаріальної контори та зареєстрованого в Ніжинському МБТІ, придбали за спільні подружні кошти у власність 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_1.Згідно договору купівлі-продажу власником житлового будинку є відповідач.Будинок перебував в такому стані,що в ньому неможливо було жити.Тому вони зробили капітальний ремонт будинку,а в подальшому побудований новий сарай,вимощено двір плиткою, проведено водопровід, газифіковано будинок, перероблено сарай, обшито зовнішню частину будинку вагонкою, коридор обшито сайдингом, збудовано з металопрофілю частину паркану.

Після розірвання шлюбу в них з відповідачем виник спір. Відповідач чинить йому перешкоди в доступі до спільного майна подружжя, не дозволяє йому проживати в будинку.

Так як 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями була придбана під час шлюбу за спільні кошти подружжя,кошти які надали його та її батьки.Він вважає що придбане майно-житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами є спільною сумісною власністю подружжя.

Після придбання 1/2 частини будинку за подружні кошти було проведено водопровід, газифіковано будинок, перероблено сарай, обшито зовнішню частину будинку вагонкою, коридор обшито сайдингом, збудовано з металопрофілю частину забору.

Вважає способом свого захисту визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.

Відповідач позовні вимоги не визнав.Він пояснив,що вони з позивачем до укладення шлюбу і після укладення шлюбу до придбання спірного будинку проживали разом на протязі восьми років по різних квартирах.Потім приїхав її батько і сказав скільки вони будуть жити по квартирах і сказав що допоможе купити їм квартиру.Пізніше батько зателефонував і позивач поїхав до нього за грошима.На купівлю будинку її батько надав їм 2000 дол. США.Куплений будинок потребував ремонту.Зробили в будинку грубу і перейшли жити восени 1997 року.Будинок ремонтували за її кошти так як вона заробляла,а позивач перебував весь час на біржі праці.Вони жили як співмешканці.У кожного був свій бюджет,його гршей не бачила.До 2000 року вони збирали кошти,а потім зробили ремонт будинку,а саме обтягли будинок сайдингом,переробили грубу,із ДВП обтягли стіни,поклеїли обої,підвели газ,почистили колодязь,підвели в будинок воду,позивач разом з її батьком поклали плитку на подвір»ї,зробили паркан з профнастилу,позивач перевіз з села гараж,побудували сарай,про пахоту земельної ділянки домовлявся позивач,а вона займалась вирощуванням різних культур.Частину меблів позивач з його братом привіз від її батька,а іншу частину вона разом з позивачем замовляли,а частину купували.Вона брала кредит на автомобіль для сім»ї,який був зареєстрований на позивача.Її батько любив зятя і давав гроші для зятя.Вважає,що оскільки будинок був придбаний не за спільні подружні кошти,то будинок не є спільним подружнім майном і позивачу в позові слід відмовити.Вона пропонувала позивачу продати будинок і гроші поділити,або щоб позивач сплатив їй за половину будинку,але не змогли домовитись.

Суд вислухавши сторони,вивчивши матеріали справи вважає,що позовні вимоги підлягають задоволенню.Згідно свідоцтва про укладення шлюбу сторони перебували в шлубі з 29.11.1994 року. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2015 року їх шлюб розірвано.За час перебування в шлюбі, згідно договору купівлі- продажу від 03 грудня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Ніжинської міської нотаріальної контори та зареєстрованого в Ніжинському МБТІ, придбали у власність 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_1.Право власності на куплену ? частину будинку зареєстровано за відповідачем.

Сторони не заперечували факт придбання будинку за кошти батька відповідачки.Суд вважає,що кошти надані батьком відповідачки для придбання будинку для сім»ї являються коштами подружжя.Як пояснила відповідачка,у звязку з тим що у позивача були гарні відносини з її батьком,а вони тривалий час проживали по квартирах то її батько надав їм кошти для придбання будинку,щоб вони мали свій будинок,а не жили по квартирах.Тобто кошти на прибдання будинку були надані не для відповідача,а для потреб сім»ї.Даний будинок сім»я використовувала для своїх потреб,вела спільне господарство.В подальшому,після придбання будинку, спільними зусиллями та коштами сім»ї,чого не заперечували сторони був зроблений ремонт будинку-перероблена груба,поклеєні обої,підбито ДВП,підведена вода,газ,на подвір»ї покладена плитка,паркан зроблений з профнастилу,будинок обтягнутий сайдингом,побудований сарай,позивач перевіз з села та побудував гараж,разом обробляли земельну ділянку.Значну частину робіт виконували своїми силами позивач та відповідач.

Суд вважає,що посилання відповідача на те,що в них з позивачем не було спільного бюджету оскільки позивач весь час перебував на біржі праці,суд оцінює критично оскільки як стверджує позивач та відповідач вони проживали однією сім»єю,ходили разом в гості,приймали гостей,кожен займався своєю частиною сімейних справ-готував їжу,прав білизну,робив ремонтні та будівельні роботи,кожен робив свою частину роботи в інтересах сім»ї,що свідчить про ведення подружжям спільного господарства і наявністю спільного бюджету.Те що один із подружжя заробляв більше коштів не може свідчити про власність тільки одного з подружжя.

Посилання відповідача на те,що підшукуванням будинку для купівлі,його оглядом,та оформленням договору купівлі-продажу на ім»я відповідача свідчить про те,що дане майно не є спільним подружнім майном,а власністю відповідача слід оцінити критично.Суд вважає,що недивлячись на те,що договір купівлі-продажу спірного будинку здійснено на ім»я відповідача,але оскільки кошти батьком відповідача були надані для придбання будинку для потреб сім»ї,а не для відповідачки,то посилання на те, що будинок є власністю відповідача,а не спільним подружнім майном нічим не підтверджено. Ніяких доказів про надання коштів батьком відповідача особисто їй для придбання будинку для особистих цілей відповідача не наведено.

Свідок ОСОБА_4 пояснила,що сторони по справі оглядали будинок у двох.Позивача бачила як сусіда як вони перейшли жити в хату,позивач вважався хазяїном,разом робили ремонти,добудови-з веранди зробили кухню.Гроші заробляла відповідачка.

Свідок ОСОБА_5 пояснив що вони дружили сім»ями.Після того як сторони купили хату-сарай,в хаті зробили ремонт,збудували сарай, гараж,підвели воду,газ,жили однією сім»єю.Все робили за спільні кошти та своїми силами.

Свідок ОСОБА_6 пояснив,що сторони жили однією сім»єю ще до укладення шлюбу.Він разом з позивачем їздив до батька відповідачки по кошти для купівлі будинку так як у них своїх коштів не вистачало.Відповідачка звонила своєму батьку за гроші і той сказав що допоможе їм купити будинок.

Свідок ОСОБА_7 пояснила,що батько відповідачки надавав гроші для купівлі будинку.Сторони робили ремонт будинку разом.Гроші заробляла в основному відповідачка.

Свідок ОСОБА_8 пояснила,що позивач ходив по сусідах заробляв гроші,а відповідачка торгувала і заробляла гроші.Господарство трималось на відповідачці.Він вважався хазяїном.Ремонт будинку та будівель вони робили разом.Ходили сім»ями один до одного в гості.

Відповідно до ст.22 КпроШС УРСР у разі поділу майна,що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя,частки майна дружини та чоловіка є рівними.Оскільки сторони придбали житловий будинок за час перебування в шлюбі за кошти які їм надав батько відповідачки,спірний будинок слід визнати спільним подружнім майном.Сторони,вели спільне господарство,в період шлюбу здійснили капітальний ремонт будинку,добудови господарських примішень,підвели газ,водопровід та інше то кожна сторона має право на рівну частку.Отже як позивач так і відповідач мають право на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами і будівлями в АДРЕСА_1.

Посилання відповідача на те,що спірний будинок зареєстровано за нею,а тому є її власністю,а не спільною власністю подружжя,не може беззаперечно свідчити про власність одного з подружжя.

Крім того відповідач фактично визнавав право позивача на ? частину будинку,оскільки пропонував продати будинок,а кошти від продажу поділити порівну або пропонував позивачу сплатити їй половину вартості будинку,що свідчить про належність спірного майна подружжю,а не одному з них.

Сторони також не заперечували той факт,що позивач із своїм братом їздив до батька відповідачки в м.Ростов для отримання коштів для придбання будинку,а потім міняв рублі на іншу валюту,щоб сплатити за будинок.

За таких обставин суд вважає,що маються підстави визнати ? частину будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 об»єктом спільної сумісної власності подружжя та правом власності кожного із подружжя на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями в АДРЕСА_1.

Керуючись ст.22 КпроШС УРСР,ст.60,65,69,70 СК України,ст.213-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В

Визнати ? частину будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 243.60грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області в 10 денний строк.

Суддя Ю.Куровський