Ухвала суду № 57160186, 05.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2889/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору і застосування наслідків щодо недійсного договору,

встановила:

15 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 30504 грн. 17 коп. та 1218 грн. - судових витрат. Позивач посилався на те, що 27 квітня 2012 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг (далі Кредитний договір).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.

Відповідачка належним чином не виконувала свої зобовязання за Кредитним договором, у звязку з чим у неї виникла заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 31 жовтня 2015 року складала 30504 грн. 17 коп., а саме: заборгованість за кредитом 7212 грн. 17 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 20776 грн.87 коп.; заборгованість за пенею та комісією 586 грн.36 коп.; штраф (фіксована частина) 500 грн. і штраф (процентна складова) -1428 грн. 77 коп.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, та в свою чергу звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним Кредитного договору і застосування наслідків, передбачених ст.216 ЦК України щодо недійсного правочину. На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що Кредитний договір, який 27 квітня 2012 року укладено між ним та банком, у формі підписання заяви на видачу кредитної картки, а також викладений в Умовах надання банківських послуг, правилах користування платіжною карткою, Тарифах банку та Памятці клієнта є недійсним правочином на підставі закону, тобто є нікчемним правочином. Позивачка вказує, що підписана Анкета-заява не містить детального розпису загальної вартості кредиту, що є порушенням приписів Постанови НБУ №168 .

Крім цього, розрахунок заборгованості, наданий банком до позовної заяви, є помилковим, оскільки, як вбачається із змісту позову, в кредит було надано 15000 грн., заборгованість визначено у сумі 7212 грн. 17 коп. При цьому, виходячи із даних, розміщених в колонці розрахунку «сума погашення за наданим кредитом» фактично сплачено 2916 грн. 23 коп., а банком розрахована заборгованість в період з 21 листопада 2012 року.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 11.02.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено, а позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено.

В апеляційній скарзіОСОБА_3 ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь справі, не зявились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у звязку з чим та на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із доведеності позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором, а також із безпідставності позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання Кредитного договору недійсним.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, судом правильно встановлено, що 27 квітня 2012 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав позичальнику ОСОБА_3 кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При цьому, відповідач ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Кредитний договір, що підтверджується підписом в заяві.

Оскільки згідно до положень п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт, то суд дійшов правильного висновку про те, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника ОСОБА_3 щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Зазначені обставини підтверджуються копіями анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 27 квітня 2012 року, копією Умов та Правил надання банківських послуг; копією паспорту ОСОБА_3, розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, іншими матеріалами справи (а.с.5,6-7, 8-31, 32-33, 4).

Крім того, пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невідємних частин договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3 до обовязків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач свої зобовязання за Кредитним договором, передбачені ст. 1054 ЦК України, виконав у повному обсязі, та надав ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530, 629 ЦК України одностороння відмова від зобовязання недопустима. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, на випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтями 610, 615 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобовязання за даним договором. Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 21 червня 2013 року отримала в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 7902,38 грн., але не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Кредитного договору, то суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 зобовязання за даним договором не виконала.

У відповідності до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З огляду на викладене, та у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань за Кредитним договором, станом на 31 жовтня 2015 року утворилася заборгованість перед банком в сумі 30504,17 грн., яка складається з наступного: 7212,17 грн.- заборгованість за кредитом; 20776,87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 586,36 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1428,77 грн.77 - штраф (процентна складова).

При цьому, суд правомірно зазначив в оскаржуваному судовому рішенні, що згідно п.1.1.2.7; п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг власник картки зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (а.с.6-7, 8-31).

Таким чином, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку про доведеність позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_3 вищевказаної заборгованості за Кредитним договором.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним Кредитного договору і застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України щодо недійсного правочину, то колегія суддів також погоджується з висновком суду про безпідставність цих вимог, виходячи із наступного.

Як було зазначено вище, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 27 квітня 2012 року підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При цьому ОСОБА_3 не заперечувала проти отримання нею коштів з платіжної картки в сумі 7902,38 грн. та того, що погашення заборгованості періодично нею здійснювалося. Крім того, ОСОБА_3 була вручена Памятка клієнта, в якій зазначені Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, які складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, згідно яких ОСОБА_3 зобовязалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПА КБ «ПриватБанк».

Вищезазначеними обставинами спростовуються доводи ОСОБА_3 про те, що вона Кредитний договір з банком не укладала, з умовами кредитування ознайомлена не була, будь-яких Умов, Правил обслуговування та Тарифів від ПАТ КБ «Приватбанк» не отримувала.

Крім того, ОСОБА_3 свої зустрічні позовні вимоги обгрунтовувала тим, що Кредитний договір, укладений між нею і ПАТ КБ «ПриватБанк» 27 квітня 2012 року, є недійсним, так як він вчинений з використанням банком нечесної підприємницької практики, а саме: не зазанчені строки звернення до суду за захистом своїх порушених прав, будучи обізнаним щодо матеріального становища, ненадання їй, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також про орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням Кредитного договору.

Однак, суд першої інстанції обгрунтовано спростував ці доводи, з посиланням на те, що ці доводи об'єктивно не підтверджені жодними доказами, які є в матеріалах справи та протирічать вимогам діючого законодавства.

Так, як було вказано вище, в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 вказала, що згодна з тим, що вказана заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. У вказаних документах чітко визначені кредитні умови, тип відсоткової ставки, тип карти, тип кредитної лінії, пільговий період, валюта розрахунків, базова процентна ставка, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, комісія за зняття грошей, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафів та інші умови кредитування (а.с.6-7; 8-31).

Тобто, перед укладенням сторонами Кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» у письмовій формі надав ОСОБА_3 у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену ч.ч.2,4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, на час укладання Кредитного договору ОСОБА_3 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним та відповідало її внутрішній волі. Вона не навела жодних зауважень щодо змісту Кредитного договору, протягом тривалого часу виконувала свої обов'язки за цим договором по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, оскільки відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України, то суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що передбачених законом підстав для задоволення зустрічного позову, матеріали справи не містять.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти первісних позовних вимог, доводів своїх зустрічних позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_4

ОСОБА_2