Ухвала суду № 57158337, 08.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5398/13 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/1468/16 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Цяцяка Р.П., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 березня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

Оскарженим заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товаритсав комерційного банку «ПриватБанк» 26255,49 грн. за кредитним договором.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є безпідставні та відповідно до ст. 60 ЦПК України не доведені належними доказами. Зазначає, що поданий позивачем розрахунок до позовної заяви вони повністю заперечили і вважають, що для такого розрахунку необхідні спеціальні знання та призначення судово-фінансово-кредитної експертизи.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з"явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштою судових повісток і судова колегія вважає за необхідне у відповідності з вимогами ст.305 ЦПК України проводити розгляд справи у їх відсутності (а.с.101,102 т.2.)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 25.03.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надано відповідачу кредит на рік із сплатою 30 % річних, що стверджується договором про надання кредиту №б/н від 25.03.2008 року.

У встановлений договором строк відповідач не виконав своїх зобов'язань в повному обсязі із повернення кредитних коштів, а тому згідно розрахунку заборгованості від 30.11.2014 року та заяви про збільшення позовних вимог, заборгованість становила 26255,49 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 6163,95 грн., заборгованість за процентами - 5058,61 грн., заборгованість по комісії - 3306,48 грн., штраф - 500 грн. (фіксована частина), штраф - 1226,45 грн. (процентна ставка). Тому позивач просив задовольнити позов.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Задовольняючи позов районний суд виходив з того, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження та стверджуються матеріалами справи.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується з врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача в користь позивача 26255,49 грн.

При цьому встановлено, що заборгованість утворилась після останньої сплати чергового платежу та позов подано 2.09.2011 року в межах дії картки і відповідач не заявляв клопотань щодо пропуску строку позовної давності.

Як вбачається із заперечень на апеляційну скаргу, поданих ПАТ КБ «ПриватБанк», усі суми погашень боржника відображені у розрахунку заборгованості банку в останній графі «Погашення заборгованості», а також підтверджуються випискою по картковому рахунку НОМЕР_3. Останнє погашення заборгованості по кредиту боржником здійснювалось 16.07.2009 року в сумі 100 грн. (а.с. 206,221,т.1).

В апеляційній скарзі та клопотанні про призначення експертизи апелянт посилається на здійсненні ним в листопаді 2008 року платежі в сумі 435 доларів США та у лютому 2009 року в сумі 3735 грн., які стосуються його кредитних зобов'язань по спірному кредитному договору (заяві) від 25.032008 року згідно якої апелянту відкрито кредитну картку НОМЕР_3 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 7000 грн.

Здійснення зазначених платежів від листопада 2008 року та лютому 2009 року апелянт доводить неналежно засвідченими копіями, оскільки на долученій копії квитанції на суму 3735 грн. відсутній відбиток печатки (штампу) банка, наявність якого є обов'язковим згідно п.8 глава 2. Приймання банком готівки інструкції «Про касові операції в банках України» (затвердженої Постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 року №337 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року №768/8089), яка діяла станом на лютий 2009 року.

Також на зазначених квитанціях на переказ коштів в графі «призначення платежу» не вбачається, що такі скеровувались апелянтом на погашення заборгованості по кредитній картці НОМЕР_3 чи кредитному договору від 25.03.2008 року.

Як вбачається із заперечень ПАТ КБ «ПриватБанк» апелянт мав окремо не виконані зобов'язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору №LVO2AK04720001 від 17.09.2007 року, згідно якого отримав кредит у розмірі 23069.97 долар США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.09.2012 року. Для погашення заборгованості по даному кредитному договору відповідачу був відкритий рахунок в банку за НОМЕР_2

Про існування іншого кредитного договору №LVO2AK04720001 від 17.09.2007 року та не виконаних по ньому зобов'язань апелянта перед банком свідчать і долучені відповідачем до матеріалів даної справи документи.

Таким чином наявність долучених апелянтом копій квитанцій не впливає та не змінює розмір його заборгованості перед банком по кредитному договору від 25.03.2008 року.

З врахуванням наведеного судова колегія прийшла до висновку, що посилання апелянта на те, що вимоги позивача є безпідставні та відповідно до ст. 60 ЦПК України не доведені належними доказами, нічим не підтверджені та спростовуються матеріали справи.

Судова колегія під час розгляду справи відмовила у задоволенні клопотання про призначення судової фінансово-кредитної експертизи.

ОСОБА_4, посилаючись на її необхідність, вказував, що слід перевірити чи підтверджується сума заборгованості у розрахунках на стор.5-9 та стор.10-11, т.1, який представив позивач, як додаток до позовної заяви.

В той же час встановлено, що в процесі розгляду справи, збільшуючи позовні вимоги 15.12.2014 року, позивач представив додаткові дані - розрахунок заборгованості з врахуванням того, що відповідачу надано кредит на рік із сплатою 30 % річних та роздруківку виписки по кредитній картці, якими він обгрунтував суму заборгованості по договору. Вказані документи під час розгляду справи ОСОБА_4 отримав.

При розгляді справи суми заборгованості встановлені судовою колегією з врахуванням представлених позивачем додаткових даних, а тому безпідставними є посилання в апеляційній скарзі про те, що позивач представив лише обґрунтування заборгованості у розрахунках на ст.5-9 та ст.10-11, т.1.

Посилаючись на необхідність призначення судової фінансово-кредитної експертизи, ОСОБА_4 також зазначав, що під час розгляду справи 3.09.2013 року судом була призначена судова фінансово-кредитна експертиза, яка не проведена, оскільки про необхідність її оплати ОСОБА_3 не була належно повідомлена.

Як встановлено в засіданні судової колегії, в послідуючому при новому розгляді справи 18.02.2015 року ОСОБА_4 заявив таке клопотання повторно, вказуючи, що слід при розрахунках заборгованості врахувати суми, які здійснила ОСОБА_3 згідно квитанцій у листопаді 2008 року -2514,47 грн. (еквівалент 435 доларів США) та в лютому 2009 року - 3 745грн. Крім того він тоді ж подав заяву про зарахування цих сум в погашення заборгованості за кредитним договором від 25.03.2008 року.

З матеріалів справи встановлено, що зарахування вказаних сум в погашення заборгованості за кредитним договором від 25.03.2008 року банком не проводилось, оскільки, як пояснив представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2, ці суми не відносяться до цього кредитного договору.

З врахуванням наведеного в задоволенні клопотання про проведення експертизи відмовлено.

Іншого розрахунку заборгованості по кредитному договору ОСОБА_4 не представив.

Не знайшли свого підтвердження і посилання в апеляційній скарзі на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору і кредитний договір не було укладено, оскільки відповідач особисто поставила свій підпис на заяві про оформлення договору та буда повідомлена про умови договору, користувалась платіжною картою і проводила нею оплати послуг, що нею не заперечується.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідження поданих суду доказів.

Оскаржене рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Цяцяк Р.П.

Савуляк Р.В.