Ухвала суду № 57158115, 12.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 458/1147/15-к Головуючий у 1 інстанції: Сторона Т.Г.

Провадження № 11-кп/783/132/16 Доповідач:Тенюх В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого - судді Тенюха В.П.,

суддів: Волинця М.М., Урдюк Т.М.,

секретаря Щербая В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 на вирок Турківського районного суду Львівської області від 27 листопада 2015 року,-

з участю прокурора Телепка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

його адвоката Канареєва І.О., колегія суддів

встановила:

вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахується із часу його фактичного затримання - із 25.09.2015 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 залишено без змін у вигляді тримання під вартою до набуття вироком законної сили.

Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним за те, що він 24.09.2015 року о 02 год. 50 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, умисно з метою викрадення чужого майна шляхом зламу навісного замка проник в магазин ПП ОСОБА_8, що розташований в с.Ісаї Турківського району Львівської області, звідки викрав гроші в сумі 550 гривень. Після чого його побачила потерпіла ОСОБА_4, яка стала припиняти дії обвинуваченого ОСОБА_2, нанісши йому удар палицею. Однак останній, усвідомлюючи протиправність своїх дій, відштовхнув потерпілу та відкрито втік, викравши гроші потерпілої в сумі 550 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що останній просить оскаржуваний вирок скасувати, так як свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнає та стверджує, що вказаного кримінального правопорушення він не вчиняв.

На переконання апелянта, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази його вини, а наявна у справі експертиза проведена раніше вчиненого злочину.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його адвоката на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який просить залишити вирок без змін, перевіривши матеріали провадження, прослухавши звукозапис на технічному носії інформації, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та їм дана належна оцінка.

Зокрема, вина ОСОБА_2 у вчиненні повторно, відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення підтверджується такими доказами:

-показаннями потерпілої ОСОБА_4, про те, що вона 24.09.2015 року о 02 год.30 хв. побачила в магазині обвинуваченого ОСОБА_2 та стала припиняти протиправність дій останнього, в результаті чого такий втік із викраденими грошовими коштами у сумі 550 гривень;

-заявою потерпілої ОСОБА_4 від 24.09.2015 року про скоєний злочин (а.п.30);

-даними протоколу огляду місця події від 24.09.2015 року та фототаблицями до нього (а.п. 31-36);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.09.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_4 та фототаблицями до нього, де вона показала і розказала про обставини вчинення обвинуваченим злочинних дій (а.п. 43-47).

- показаннями свідка ОСОБА_5, тітки обвинуваченого, про те, що у вересні 2015 року вона разом з ним приїхали в с.Ісаї, ввечері 23 вересня того ж року він пішов з дому, а повернувся близько 3 год ночі.

З огляду на зазначене, апеляційний суд оцінює критично та вважає такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, доводи апелянта про те, що він не вчиняв інкримінований йому злочин, а потерпіла його обмовляє, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами у їх сукупності й відсутні будь- які підстави сумніватися в правдивості її показань.

Відповідно до абз.3 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06 листопада 2009 року №10, дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Оскільки ОСОБА_2 з метою викрадення чужого майна шляхом зламу навісного замка проник в магазин ПП ОСОБА_4, звідки викрав гроші в сумі 550 гривень, і водночас його дії були помічені потерпілою, та незважаючи на це, останній продовжив протиправність своїх діянь й втік з викраденими коштами, відтак такі його дії вірно кваліфіковано за ч.3 ст.186 КК України.

Колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу покликання апелянта про те, що дактилоскопічна експертиза у даному провадженні, за результатами якої надано висновок від 06.09.2015 року, проводилася раніше скоєного злочину, оскільки судом першої інстанції в основу прийнятого обвинувального вироку такий висновок не був покладений, а визнаний ним неналежним й недопустимим доказом.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який неодноразово судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, у вчиненому не розкаявся, наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема те, що він є молодою людиною, злочином тяжких наслідків не заподіяно, відсутність претензій потерпілої до нього.

Міра покарання призначена ОСОБА_2 районним судом у межах санкції частини третьої статті 186 КК України та є необхідною й достатньою для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є обґрунтованим, законним та будь-яких, передбачених ст. 409 КПК України, підстав для його скасування чи зміни, відтак й для задоволення апеляційної скарги, не вбачається.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

постановила:

вирок Турківського районного суду Львівської області від 27 листопада 2015 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк його попереднього ув'язнення з 25.09.2015 року до 12.04.2016 року, з розрахунку один день перебування у Львівській установі виконання покарань УДПтСУ у Львівській області (№19) за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

В.П.Тенюх М.М.Волинець Т.М.Урдюк