Ухвала суду № 57157255, 06.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1706/16 Головуючий у 1 інстанції: Горбачова Ю.В.

Є.У.№ 320/8984/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 20 грудня 2003 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від цього шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З жовтня 2013 року вони не проживають разом та з цього часу не ведуть спільне господарство, не підтримують подружні стосунки. 23 грудня 2014 року шлюб між ними було розірвано за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Вона не працює, коштів на утримання дитини у неї не вистачає. Дитина мешкає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач офіційно не працює, але має не офіційні постійні заробітки, однак не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 850 гривень, але не менше 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позову та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 725 гривень, щомісячно, починаючи з 23 жовтня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 11 травня 2022 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 487 гривень 20 копійок.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обємі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні питання про стягнення аліментів, суд правильно виходив з положень ст.180 СК України, якою передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Крім того, відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач не має стабільного доходу, тому суд правомірно стягнув з нього аліменти у твердій грошовій сумі.

Не заперечуючи проти цього, відповідач разом з тим у апеляційній скарзі зазначає, що визначений розмір аліментів у розмірі 725 гр. є завеликим, він в змозі сплачувати лише 400 гр.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Посилання відповідача та те, що у нього відсутня можливість надавати матеріальну допомогу позивачу ґрунтується на припущеннях, не підтверджується належними та допустимими доказами, що заборонено в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Так, він є працездатним, інших утриманців не має.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 XII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Визначаючи розмір грошової суми на утримання дитини, суд переконливо мотивував свої висновки. Так, суд виходив з того, що прожитковий мінімум на дитину становить на час ухвалення рішення 1455 гр., а тому батьки в рівних частках мають забезпечити дитину прожитковим мінімумом.

Доводи відповідача про те, що він не може працевлаштуватися за станом здоровя не підтверджені відповідними медичними довідками про обмеження працездатності, а його посилання на відсутність коштів не звільняє його від обовязку утримувати дитину та забезпечити їй принаймні прожитковий мінімум.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: