Ухвала суду № 57155611, 14.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/5845/15-к

Номер провадження 11-кп/775/466/2016

УХВАЛА

Іменем України

14 квітня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Самойленка А.І.

суддів Огурецького В.П., Левандовича О.О.

при секретарі Долі В.В.

з участю

прокурора Вєтрова Д.В.

захисника ОСОБА_1

законного представника засудженого ОСОБА_2

розглянувши кримінальне провадження за клопотанням захисника ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання за хворобою і застосування примусових заходів медичного характеру стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Слов'янська Донецької області, громадянина України, з середньою технічною освітою, не працюючого, який мешкає в будинку АДРЕСА_1, раніше судимого,

встановив:

Захисник ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про звільнення від відбування покарання за хворобою і застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом стосовно ОСОБА_3, засудженого вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2015 року за ст.309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі. В обґрунтування клопотання захисник послалася на те, що після ухвалення вироку від 16 липня 2015 року і набрання ним законної сили, рішенням цього ж суду від 06.10.2015 року засудженого ОСОБА_3 визнано недієздатним на підставі висновку судово-психіатричної експертизи №137 від 21 вересня 2015 року про те, що ОСОБА_3 страждає на органічний розлад особистості внаслідок токсичної енцефалопатії з помірно виявленим інтелектуально-мнестичним зниженням, внаслідок чого він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Щодо ОСОБА_3 встановлена опіка. Наведені обставини, на думку захисника, відповідно до вимог ч.1 ст.84, ст.ст.92, 94 КК України, ч.6 ст.537, ст.539 КПК України є підставою для прийняття судом рішення, зазначеного в її клопотанні.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання з тих підстав, що відповідно до вимог ст.154 ч.4 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України з поданням про звільнення від відбування покарання внаслідок психічної хвороби до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, звертається начальник органу або установи виконання покарань. Разом з поданням до суду надсилається висновок спеціальної психіатричної експертної комісії та особова справа засудженого. Однак, ОСОБА_3 до цього часу не відбуває призначене йому вироком суду покарання у виді позбавлення волі, ні подання органу виконання покарань, ні висновок спеціальної психіатричної експертної комісії суду не надані. Захисник, яка звернулася з клопотанням до суду, також не надала такого висновку, а судово-психіатрична експертиза, на висновок якої посилається захисник, проведена в межах цивільної справи, в ній відсутні висновки про те, чи перешкоджає виявлене у ОСОБА_3 психічне захворювання відбуванню покарання, чи представляє він небезпеку для себе чи інших осіб, чи потребує він застосування примусових заходів медичного характеру і яких саме.

З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника.

В апеляційній скарзі законний представник засудженого ОСОБА_3 - опікун ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 24 лютого 2016 року, ухвалити свою ухвалу, якою задовольнити клопотання захисника ОСОБА_1 і застосувати стосовно ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації ОСОБА_3 до психіатричного закладу із звичайним наглядом. В обґрунтування скарги посилається на безпідставність прийнятого судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні клопотання захисника стосовно ОСОБА_3, оскільки, на її думку, додане до клопотання захисника рішення суду про визнання ОСОБА_3 недієздатним, яке було прийнято з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_3, внаслідок психічного захворювання не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, давало підстави суду для прийняття рішення, зазначеного в клопотанні захисника, і не тільки на підставі ч.1 ст.84, а й на підставі ч.2 ст.84 КК України, оскільки наявне у ОСОБА_3 захворювання є тяжким, яке перешкоджає відбуванню покарання, на яке він захворів після постановлення вироку. У разі сумніву у правильності висновку цієї експертизи суд мав можливість призначити нову (повторну) експертизу.

Заслухавши представника засудженого ОСОБА_3 - опікуна ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляційну скаргу, думки захисника ОСОБА_1 про необхідність задоволення скарги та прокурора прокуратури Донецької області Вєтрова Д.В. про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ч.1 ст.84 КК України, звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 КК України.

Порядок розгляду і вирішення питань, зазначених в цій нормі закону, визначені ст.ст.537, 539 КПК України, ст.154 ч.4 Кримінально виконавчого кодексу (КВК) України.

Відповідно до зазначених норм законів, подання про звільнення засудженого від відбування покарання внаслідок психічної хвороби надсилається начальником органу або установи виконання покарань до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. Разом з поданням до суду надсилаються висновок спеціальної психіатричної експертної комісії й особова справа засудженого.

Виходячи з положень статей 92-95 КК України в цьому висновку, крім встановлення факту психічного захворювання, яке позбавляє засудженого можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, спеціальна психіатрична експертна комісія має в залежності від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб зазначити, чи потребує засуджений застосування стосовно нього примусових заходів медичного характеру і якщо потребує, то яких саме.

У той же час, згідно матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_3 не відбував і не відбуває призначене йому вироком суду покарання у виді позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі і керівник установи виконання покарання не надсилав до суду подання про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання разом з висновком спеціальної психіатричної експертної комісії та особовою справою засудженого.

Клопотання захисника про звільнення від відбування покарання у зв'язку з психічною хворобою засудженого та застосування до нього примусових заходів медичного характеру подане до суду не за місцем відбування покарання, за відсутності відповідного висновку спеціальної психіатричної експертної комісії, тобто, всупереч вищенаведеним вимогам законодавства про порядок розгляду питання про звільнення засудженого від відбування покарання внаслідок психічної хвороби і застосування стосовно нього примусових заходів медичного характеру.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання захисника.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав взяти до уваги рішення суду про визнання ОСОБА_3 недієздатним, яке було прийнято з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_3, внаслідок психічного захворювання не може усвідомлювати свої дії та керувати ними або призначити повторну судово-психіатричну експертизу для з'ясування усіх питань, необхідних для розгляду і вирішення клопотання захисника, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки ці доводи суперечать вищенаведеним нормам законодавства про порядок розгляду і вирішення питань про звільнення від відбування покарання у зв'язку з психічною хворобою засудженого та застосування до нього примусових заходів медичного характеру під час виконання вироку.

Не можуть бути визнані обґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що суд мав підстави для прийняття рішення, зазначеного в клопотанні захисника не тільки на підставі ч.1 ст.84, а й на підставі ч.2 ст.84 КК України, оскільки підстав для застосування щодо засудженого ОСОБА_3 положень ч.2 ст.84 КК України у клопотанні захисника не було наведено і необхідних даних для розгляду і прийняття відповідного рішення, суду не було надано.

Тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст. 404, 407, 418 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу законного представник засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2016 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ця ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На судові рішення сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цієї ухвали.

Судді: