Рішення № 57149773, 07.04.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Винту Ю.М., Кулянди М.І.

секретар: Герман Я.І.

за участю: ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_5, на рішення Кіцманського районного суду від 17 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_5, до ОСОБА_6, Стрілецько-Кутської сільської ради, Білянської сільської ради про визнання незаконними і скасування рішень виконавчих комітетів сільських рад, про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_6, та державної реєстрації права власності на вказаний будинок, про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, Стрілецько-Кутської сільської ради, Білянської сільської ради про визнання незаконними і скасування рішень виконавчих комітетів сільських рад, про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_6, та державної реєстрації права власності на вказаний будинок, про визнання за нею права власності на частину житлового будинку за вищевказаною адресою.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що її донька ОСОБА_6 на

№22-ц/794/556/16 Головуючий у 1 інстанції Мізюк В.М.

Категорія 29 Доповідач Перепелюк Л.М. підставі рішення виконавчого комітету Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року отримала свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1, чим порушено її право власності на частину цього будинку. 31 березня 2006 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на будинковолодіння. Рішенням виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради від 22 грудня 1993 року ОСОБА_6 передано у власність 0,15 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Посилалась на те, що право власності на частину спірного житлового будинку вона набула на підставі рішення Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року про поділ спільного сумісного майна з колишнім чоловіком ОСОБА_8, згідно якого у її власність у спірному будинковолодінні виділено житлову кімнату площею 12,8 кв.м, кухню 9,59 кв.м, веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан. Інша частина будинку виділена ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Тому, вважає, що передача у власність ОСОБА_6 будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки є безпідставними.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 2 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Встановлено, що ОСОБА_1 має право власності на частину будинковолодіння АДРЕСА_1: на житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан на підставі рішення Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року.

Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року №9/3 про визнання за ОСОБА_6 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 та видачу на ім'я ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року в частині майна, що належить ОСОБА_1 - житлової кімнати площею 12.8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана.

Скасовано державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за ОСОБА_6 на будинковолодіння АДРЕСА_1, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року, в частині майна, що належить ОСОБА_1, - житлової кімнати площею 12.8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана.

В позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради від 22 грудня 1993 року №60/13 про передачу у власність ОСОБА_6 0,15 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 03 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представниками-ОСОБА_7 та ОСОБА_11, задоволено частково. Рінення апеляційного суду чернівецької області від 02 веренсня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У своїй апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та неправильно застосовано норми матеріального права.

Просила рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.07.2015 року скасувати, її позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; - недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи; - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції порушив норми матеріального права, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а обставини, які вважав встановленими, не підтверджені доказами, що відповідно до п.п. 2,3, 4. част.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивачка не довела право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1, що право власності ОСОБА_1 не зареєстроване в державному реєстрі, а право власності ОСОБА_6. на нерухоме майно та земельні ділянки було набуте у встановленому законом порядку.

Проте, погодитися із такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 набула право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 Кіцманського району на підставі рішення Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року про поділ спільного сумісного майна подружжя з колишнім чоловіком ОСОБА_8 Згаданим рішенням у її власність виділено житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан.

Інша частина будинку виділена ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до ст.. 41 Конституції України (1996 р.) кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За статтею 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст.317 ЦК).

Судом встановлено, що рішення Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року про поділ спільного сумісного майна з колишнім чоловіком ОСОБА_8, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 - на житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан, не скасоване. ОСОБА_6 не надала суду доказів про відчуження вказаної частини будинку на її користь власником, тобто позивачкою.

Тому, враховуючи системний аналіз норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення виконавчого комітету Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року №9/3 про визнання за ОСОБА_6 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 та видачу на ім'я ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, та свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року в частині майна, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення суду: житлової кімнати площею 12,8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана, є незаконними, такими, що не відповідають наведеним нормам матеріального права.

Суд 1-ї інстанції, відмовляючи у позові ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування згаданого рішення виконавчого комітету Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року №9/3 про визнання за ОСОБА_6 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 та видачу на імя ОСОБА_6 свідоцтва про право власності та свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року в частині майна, що належить ОСОБА_1 - житлової кімнати площею 12.8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана, помилково вважав їх законними і такими, що прийняті у передбаченому законом порядку.

При цьому, суд зіслався на ту обставину, що право власності на частину будинковолодіння позивачка не зареєструвала у передбаченому ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року за № 1952-IV порядку.

Таким чином, суд 1-ї інстанції, застосувавши до правовідносин, які виникли у 1981 році, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року за № 1952-IV, який передбачав, що право власності на будівлі виникає з моменту внесення їх у Державній реєстр, застосував норми матеріального права, які не підлягли застосуванню.

Станом на 1981 рік підтвердженням права власності у сільській місцевості могли бути висновки з погосподарських книг і довідки сільських рад.

Виникнення права власності на житловий будинок у ОСОБА_1 регулювалось Законами України, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, зокрема положеннями Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Законом України «Про власність» від 07.12.1990 року, «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», постановою Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP», Вказівками по веденню погосподарського обліку сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінняс СРСР 13.04.1079 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31.01.1966 року.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди виникає незалежно від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги на той час були особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків в бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966 року,яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року №56, передбачала обов'язкову інвентаризацію будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інстракції).

На підтвердження реєстрації свого права власності на спірні приміщення у житловому будинку та спірні господарські споруди позивачка ОСОБА_1 надала суду рішення виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради Кіцманського району від 17.09.1981 року, згідно якого відкрито їй окремий погосподарський номер на ? житлового будинку, який їй виділено рішенням Кіцманського районного суду від 30.07.1981 року, у зв'язку з розірванням шлюбу та поділом майна з бувшим чоловіком ОСОБА_8 (а.с.52).

Тому, вимога позивачки ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1, що складається із: житлової кімнати площею 12,8 кв.м., кухні площею 9,59 кв.м., веранди площею 7,3 кв.м., та на сарай, підвал, вбиральню, паркан є повторною і такою, що вирішена рішенням Кіцнанською районного суду від 30.07.1981 року.

Таким чином, перебуваючи у власності ОСОБА_1 зазначене нерухоме майно незаконно передано у власність відповідачки рішенням Білянської сільської ради Кіцманського району від 22.03.2006 року №9/3, а тому згадане рішення є незаконним.

Посилання відповідачки ОСОБА_6 на ту обставину, що житловий будинок у тому вигляді, який він був у 1981 року, перестав існувати, спростовано наданою у суді апеляційної інстанції технічною документацією, де різниця у площах жилих приміщень становить десятки см., що не свідчить про фактичну перебудову житлового будинку, а отже про відсутність спірних приміщень.

Надуманим, таким, що не відповідає нормам матеріального права, та обставинами справи, встановленим судом, є висновок суду 1-ї інстанції про те, що позивачка не довела, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1, а тому вона не може вимагати визнання права власності на конкретні приміщення, які в ньому розташовані, а ОСОБА_3 володіє ними на законих підставах.

Відповідачка ОСОБА_3 не довела, що розпоряджалась власністю позивачки ОСОБА_1 правомірно, з дозволу власниці ОСОБА_1. Крім того, та обставина, що ОСОБА_1 не підтримувала, як це вважає відповідачка, спірне будинковолодіння у належному стані та наявність у неї на праві власності квартири у м.Чернівці,не є підставою для позбавлення її власності виконкомом Білянської сільської ради.

Тому, у зв'язку з незаконністю рішення виконкому Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року №9/3 в частині передачі у власність ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 приміщень: житлової кімнати площею 12.8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., та сарая, підвала, вбиральні, паркана, що належать на праві власності ОСОБА_1, незаконим є і свідоцтво на імя ОСОБА_3 в частині зазначених приміщень у житловому будинку та господарських будівель, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Підлягає, у зв'язку з цим, задоволенню і її позовна вимога про скасування реєстрації згаданих приміщень у житловому будинку та господарських будівель за ОСОБА_6..

Неправильним та таким, що протирічить нормам матеріального права, є висновок суду 1-ї інстанції про те, що не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради від 22 грудня 1993 року №60/13 в частині надання ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки площею 0,15га біля житлового будинку.

Такий висновок суду спростовується нормами матеріального права та доказами, наданими позивачкою і дослідженими судом 1-ї інстанції

Так, згідно архівних даних земельно-шнурової книги Кіцманського району за 1973-1990 роки за ОСОБА_8 в с.Біла Кіцманського району знаходилась в користуванні земельна ділянка площею 0,15га та 0,01 під будівлями.

По даним погосподарської книги Білянської сільської ради №1,2 за 1991 - 1995 роки, особовий рахунок НОМЕР_2 зареєстровані: ОСОБА_1 (голова двору) ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2, донька та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3, онука.

Окрім цього, в погосподарській книзі сільської ради №1,2 за 1991- 1995 роки відкритий особовий рахунок НОМЕР_3, за яким зареєстрований ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Таким чином, землекористувачами земельної ділянки, яка розташована біля будинковолодіння АДРЕСА_1 були ОСОБА_1 і ОСОБА_8, як співвласники житлового будинку.

Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» п. 1 передбачено, що сільським, селищним, міським Радам слід забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, у межах норма, установлених Земельним кодексом України.

Наказом Державного Комітету України по земельним ресурсам №10 від 15.02.1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02. 1993 року за №7, затверджено Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що відповідні Ради перевіряють обґрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення.

Стрілецько-Кутська сільська рада не врахувала, що землекористувачами земельної ділянки в розмірі 0.15 га станом на грудень 1993 року є співвласники домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_8, і без вилучення у них зазначеної земельної ділянки прийняла незаконне рішення щодо передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка знаходиться біля житлового будинку АДРЕСА_1.

Що стосується посилання відповідача на пропущення строку позовної давності, то колегія суддів вважає, що заява подана в межах позовної давності.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як пояснила позивачка ОСОБА_1, про оскаржувані рішення сільських рад, наявність свідоцтва про право власності ОСОБА_6 на спірне будинковолодіння, якими порушено її права як власника і землекористувача, вона взнала за декілька місяців до подання позовної заяви під час розгляду судом 1-ї інстанції спору між відповідачкою ОСОБА_6 та її дочкою.

За таких обставин рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.307, п.п.2,3, 4 част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 липня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_5, задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради від 22 грудня 1993 року №60/13 про передачу у власність ОСОБА_6 0,15 га землі біля житлового будинкуАДРЕСА_1 .

Визнати, що ОСОБА_1 має право власності на частину будинковолодіння АДРЕСА_1: на житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан на підставі рішення Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року.

Визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року №9/3 про визнання за ОСОБА_6 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 і про видачу на імя ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 Чернівецької області; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року в частині майна, що належить ОСОБА_1. - житлової кімнати площею 12.8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана.

Скасувати державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за ОСОБА_6 на будинковолодіння АДРЕСА_1, згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року, в частині майна, що належить ОСОБА_1., - житлової кімнати площею 12.8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 493 грн.60коп понесених витрат по справі (сплата судового збору).

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу його в законну силу.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: