Рішення № 57149066, 29.03.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6988/15-ц

Провадження по справі № 2/635/442/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий - суддя Бобко Т.В.

секретар судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «Аква-3», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом, який в подальшому уточнили та в остаточній редакції просили: стягнути з ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «Аква-3» на користь ОСОБА_2: 25000 гривень внесених грошових коштів; 20281,63 гривень - суму знецінення грошових коштів, з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з червня 2013 року по січень 2016 року та 1993,15 гривень суму 3% річних за період з 27 червня 2013 року по 22 лютого 2016 року, тобто за 970 днів; стягнути з ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «АКВА-3» на користь ОСОБА_3: 25000 гривень внесених грошових коштів; 20281,63 гривень - суму знецінення грошових коштів, з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з червня 2013 року по січень 2016 року та 1993,15 гривень суму 3% річних за період з 27 червня 2013 року по 22 лютого 2016 року, тобто за 970 днів.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 27.06.2013 в касу ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «АКВА-3»кожним із позивачів були внесені грошові кошти в загальній сумі по 25000 гривень, що складались з наступних платежів: вступний внесок - 2500 гривень, цільовий внесок 13500 гривень, членський внесок 3000 гривень, для розробки проекту - 6000,00 гривень. Після внесення зазначених грошових сум колишній голова правління ОК «СТ АКВА-3» ОСОБА_5 видав позивачам членські книжки садівника ОК «СТ «АКВА-3» відповідно за № 229 та № 230, останніх у Список землекористувачів городів, які обєднались в ОК «СТ «АКВА-3», після чого повідомив про те, що 11.09.2013 на засіданні спільних зборів уповноважених ОК «СТ «АКВА-3», позивачів було прийнято в члени зазначеного товариства. 19.12.2013 Головним Управлінням Держземагенства у Харківській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були надані дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Черкаські Тишки Харківського району Харківської області, з орієнтованим розміром 0,1200 га. У травні 2015 року на звітно-перевиборних зборах членів ОК «СТ «АКВА-3» від нового обраного голови правління товариства, позивачам стало відомо про те, що вони не є членами ОК «СТ «АКВА-3» і земельна ділянка їм не надавалася. 19.06.2015 позивачі письмово звернулися до правління товариства ОК «СТ «АКВА-3» із заявами про вихід з товариства та про повернення внесених в касу товариства грошових сум, на які 11.07.2015 отримали відповідь від голови правління ОК «СТ «АКВА-3» ОСОБА_6, з якої дізналися, що їх заяви про прийняття в члени товариства правлінням не розглядалися і вони не є його членами з тієї причини, що виділена товариству земля була розподілена між членами товариства до подання заяв позивачів, а земля пятого ряду не входить в юрисдикцію розподілу ОК «СТ «АКВА-3» тому що належить Садівничому товариству «АКВА». В поверненні грошових коштів також було відмовлено у звязку з відсутністю грошової приходної бухгалтерської документації товариства, неможливістю перевірити сплату позивачами грошових коштів, а також через відсутність коштів на рахунку і в касі товариства. Таким чином, позивачі внесли всі необхідні суми в касу товариства для отримання в користування земельних ділянок, однак відповідачем не були виділені земельні ділянки, а внесені позивачами грошові кошти до теперішнього часу не повернуті.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та пояснив про обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивачів ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги позивачів підтримав та вважав їх такими, що підлягають задоволенню, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачі були прийняті до членів садівничого товариства, шляхом видачі членських книжок, але отримали відповідь від відповідача, що вони не є членами кооперативу, вважає, що грошові кошти від позивачів були отримані саме юридичною особою садівничим товариством, від імені якої діяв ОСОБА_5 та яка не мала для того достатніх підстав, оскільки земельні ділянки, які повинні були бути надані позивачам, кооперативу жодним чином не належали.

Представник відповідача ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «Аква-3» ОСОБА_8, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що садівниче товариство не повинно відповідати перед позивачами, оскільки в діях колишнього голови товариства ОСОБА_5 по відношенню до позивачів мається склад злочину, а тому він повинен нести персональну відповідальність.

Представник відповідача ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «Аква-3» ОСОБА_9, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні та пояснив, що сума позовних вимог кожного з позивачів у розмірі по 25000 гривень належним чином не підтверджена, розрахунок індексу інфляції зроблений неправильно.

Представник відповідача ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «Аква-3» та третя особа ОСОБА_6. який є головою ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «Аква-3» позовні вимоги не визнав, вважав такими, що не підлягають задоволенню та пояснив, що він є головою зазначеного товариства з 04 квітня 2015 рок, до нього цю посаду займав ОСОБА_5, який присвоїв належні кооперативу гроші, шахрайським шляхом він безпідставно видав позивачам членські книжки на земельні ділянки, які ніколи жодним чином кооперативу не належали, отримані від позивачів гроші до каси кооперативу не вносились, а були присвоєні ОСОБА_5, жодної бухгалтерської документації останній ОСОБА_6 не передавав. ОСОБА_6 наполягає, що позивачі ніколи не були членами товариства, наявність в них членських книжок не може свідчити про їх членство у кооперативі, оскільки рішення про прийняття в члени кооперативу приймається правлінням кооперативу, а такого рішення не існує. На земельній ділянці, яка на правовій підставі належить кооперативу, знаходиться 189 земельних ділянок, таким чином земельні ділянки №229 та №230, які були виділені позивачам, не існують, а тому ОСОБА_5 обманув позивачів, видавши їм членські книжки на неіснуючі земельні ділянки. Таким чином, в діях ОСОБА_5 мається склад злочину і він повинен самостійно відповідати перед позивачами. З приводу зазначених обставин ОСОБА_6 звертався до правоохоронних органів, його заява внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на даний час триває досудове розслідування. Крім того, видані ОСОБА_5 квитанції про отримання від позивачів грошових коштів не є належними фінансовими документами, оскільки не мають підпису бухгалтера.

Третя особа ОСОБА_5 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що з 2008 року по 04 квітня 2015 року був головою правління ОК «СТ АКВА-3», в зазначений період позивачі звернулися до правління із заявами щодо прийняття їх в члени зазначеного товариства та сплатили всі необхідні платежі, які були передбачені рішенням уповноважених представників СТ «Аква-3». Заяви позивачів були розглянуті позитивно, останнім були видані довідки з викопіюванням земельних ділянок, крім того 19.12.2013 року Головним Управлінням Держземагенства у Харківській області їм були надані дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із зазначенням кадастрових номерів. Таким чином, позивачі отримали право на членство в СТ «Аква-3». До квітня 2015 року питання щодо виходу позивачів з товариства не розглядалося, оскільки зобовязання відповідачем виконувалися належним чином відповідно до Статуту. Крім того, у судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 пояснив, що передача позивачам земельних ділянок №229 та №230 була оформлена рішенням Загальних зборів членів товариства від 11 вересня 2013 року. Зазначені земельні ділянки знаходилися на території СТ «Аква-3», але на той час розглядалося питання про створення СТ «Аква-4», до якого повинні були увійти зазначені земельні ділянки, однак до цього часу розмежування між СТ «Аква-3» та СТ «Аква-4» не існує. Гроші від позивачів він отримував спільно з батьком ОСОБА_6 ОСОБА_10, який на той час був головою ревізійної комісії, всі гроші були передані в касу садівничого товариства та оформлені належним чином в бухгалтерській документації, у тому числі в касовій книзі. Зазначена документація не було передана ОСОБА_6 у звязку з її вилученням правоохоронними органами. Зазначає, що всі отримані від позивачів гроші були витрачені виключно на потреби садівничого товариства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1. Статуту ОК "СТ"Аква-3", затвердженого рішенням Загальних зборів ОК "СТ"Аква-3" 24 серпня 2008 року, «садівниче некомерційне товариство «Аква-3» створено в відповідності з Цивільним та Господарчим кодексом України та другими законодавчими актами України».

Згідно п. 1.2. Статуту ОК "СТ"Аква-3" організаційно-правова форма товариства споживче некомерційне товариство.

П. 1.8. Статуту ОК "СТ"Аква-3" передбачено, що товариство, як некомерційне підприємство, засноване громадянами на добровільних започаткуваннях для допомоги його членам в вирішенні спільних та господарчих питань садівництва.

Таким чином, діяльність ОК "СТ"Аква-3" регулюється нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про кооперацію» та Статутом товариства.

Згідно ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками; особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Відповідно до ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження; установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 96 ЦК України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи; органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад; виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб; назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Згідно ст. 2 Закону України «Про кооперацію»:

- обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності;

- пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки;

- додатковий пай - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу;

- вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації;

- членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання;

- цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема: умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок обліку і звітності у кооперативі; умови і порядок повернення паю.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (ст. 10 Закону України «Про кооперацію»).

Статтею 11 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Відповідно до п.1.5 Статуту ОК "СТ "Аква-3" список учасників товариства прикладається та є невідємною частиною цього Статуту. Такого списку суду не надано.

Проаналізувавши зміст Статуту ОК "СТ "Аква-3", суд приходить до висновку, що Статутом не визначений порядок та процедура набуття членства товариства громадянами, які не придбали будь-яким чином земельну ділянку в товаристві на праві власності. Пункт 3 Статуту, який регулює членство в товаристві, передбачає лише попереднє оформлення з видачею членських книжок до прийняття в члени товариства на спільних зборах громадян, які придбали садові ділянки на правах приватної власності (п. 3.2 Статуту).

Згідно п.3.2 Статуту ОК «СТ «Аква-3» правління товариства до прийняття на спільних зборах в члени товариства проводить попереднє оформлення громадян, які придбали садові ділянки на правах приватної власності з видачею членських книжок, в яких вказують дані про земельну ділянку, вступні, членські, цільові, пайові внески та інші необхідні дані.

Відповідно до п. 3.3. зазначеного Статуту, правління товариства протягом місяця з дати реєстрації товариства видає кожному учаснику членську книжку, в яку заносяться дані про виділену йому земельну ділянку та другі необхідні дані. Громадянин, якому у відповідності з законом перейшло право власності на земельну ділянку, яка належала раніше на законних підставах члену СТ по рішенню загальних зборів (зборів уповноважених) набуває право на вступ в товариство.

ОСОБА_2 27 червня 2013 року видана членська книжка садовода Садового товариства «Аква-3» № 229, яка має підпис голови правління товариства та печатку та яка містить номер земельної ділянки №229.

ОСОБА_3 27 червня 2013 року видана членська книжка садовода Садового товариства «Аква-3» № 230, яка має підпис голови правління товариства та печатку та яка містить номер земельної ділянки №230.

Сторонами та третіми особами у судовому засіданні не заперечувався факт видачі позивачам членських книжок головою правління товариства ОСОБА_5 та наявність в нього відповідних повноважень голови правління.

Зазначені членські книжки не містять повних даних про земельні ділянки, що виділяються позивачам, а саме: їх розмір та місце їх розташування (номер кварталу та номер лінії), що передбачено змістом членської книжки. Необхідність внесення даних про земельну ділянку передбачено також п. 3 Статуту ОК «СТ «Аква-3». Видані позивачам членські книжки не містять також даних щодо прийняття їх в члени товариства, що також передбачено змістом членських книжок.

Судом не встановлено факту придбання позивачами на праві власності в товаристві будь-яких земельних ділянок, а тому передбачений п. 3.2 Статуту порядок набуття ними членства в товаристві не може бути застосований до позивачів.

Як вбачається зі змісту ст. 11 Закону України «Про кооперацію», рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню Загальними зборами його членів. Сторонами не надано суду належних та допустимих доказів прийняття рішення Загальними зборами членів ОК «СТ «Аква-3» щодо затвердження рішення про прийняття позивачів до членів товариства. Наданий третьою особою ОСОБА_5 протокол спільних зборів уповноважених ОК «СТ «Аква-3» №11 від 11 вересня 2013 року не є допустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам п. 6.1, п. 6.2 та п. 6.5 Статуту, які передбачають умови правомочності зборів при участі в них більше 60% від загального числа членів товариства або числа уповноважених, а саме протокол підписаний тільки трьома особами із зазначених десяти присутніх, до протоколу не доданий реєстраційний лист присутніх осіб. Крім того, зі змісту протоколу не вбачається зазначення осіб, які приймаються до членів товариства, а мається лише посилання на розгляд заяв від 20 членів, що виключає можливість встановити які саме особи були прийняті до членів кооперативу.

Судом неодноразово було запропоновано сторонам надати суду належні та допустимі докази наявності в ОК «СТ «Аква-3» зазначених в членських книжках земельних ділянок №229 та №230, які мають бути виділені позивачам, та можливості їх виділення в натурі, що є однією з умов прийняття у члени товариства. Однак таких належних та допустимих доказів суду не надано.

Суду була надана копія Рішення виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів від 17.03.1992 року № 371 "Про відведення земель під городи", згідно якого дозволено відведення земельних ділянок ТПО "Харківкомунпромвод" для розширення садівничого товариства "Аква" площею 45 га ріллі із земель радгоспу ім. Карла Маркса у постійне користування. У Вказаному рішенні також зазначено: "Земельну ділянку використовувати під городи без права забудівлі. ТПО "Харківкомунпромвод", Харківському міськвиконкому розробити проект організації території згідно з ВСН-4385". Крім того, суду були надані протоколи спільного засідання уповноважених СТ «Аква», спільних зборів уповноважених СТ «Аква» і СТ «Аква-3», зборів уповноважених СТ «Аква-3», загальних зборів СТ «Аква-4» щодо створення СТ «Аква-4» та розмежування земельних ділянок. Але зазначені документи не містять жодних відомостей щодо існування земельних ділянок №229 та №230, які мали бути виділені позивачам в садовому товаристві ОК «СТ «Аква-3».

Таким чином, судом встановлено, що головою правління ОК «СТ «Аква-3» ОСОБА_5 без наявних правових підстав було видано позивачам членські книжки ОК «СТ «Аква-3», а тому були відсутні будь-які підстави для отримання головою правління, який діяв від імені ОК «СТ «Аква-3», будь-яких грошових коштів від позивачів.

Згідно наданих позивачами квитанцій до прибуткового касового ордеру від 27 червня 2013 року №27/1, 27/2 та б/н, позивачем ОСОБА_2 було сплачено ОК «СТ «Аква-3»: цільовий внесок у розмірі 13500 гривень, членський внесок 3000 гривень, для розробки проекту 6000 гривень на загальну суму 22500 гривень.

Згідно наданих позивачами квитанцій до прибуткового касового ордеру від 27 червня 2013 року №27/3, 27/4 та 27/5, позивачем ОСОБА_3 було сплачено ОК «СТ «Аква-3»: цільовий внесок у розмірі 13500 гривень, членський внесок 3000 гривень, для розробки проекту 6000 гривень на загальну суму 22500 гривень.

Зазначені квитанції мають печатку ОК «СТ «Аква-3» та підписані головою правління ОСОБА_5, що не заперечується учасниками судового розгляду.

Як вбачається зі Статуту ОК «СТ «Аква-3» (п.4.2 Статуту) та протоколу Зборів уповноважених ОК «СТ «Аква-3» №1/2-9 від 02 вересня 2008 року, встановлено право товариства отримувати від членів товариства виключно вступні внески, членські внески та цільові внески, що свідчить про те, що правова підстава для отримання головою правління ОСОБА_5 від позивачів грошових коштів для розробки проекту у розмірі 6000 гривень взагалі відсутня.

Таким чином, суд вважає встановленим, що голова правління ОК «СТ «Аква-3» ОСОБА_5, діючи від імені юридичної особи та маючи відповідні повноваження, незаконно, без відповідної правової підстави отримав від позивачів грошові кошти у розмірі 22500 гривень з кожного.

Позивачами не надано належних та допустимих доказів внесення в касу ОК «СТ «Аква-3» грошових коштів у розмірі 2500 гривень кожним як вступного внеску. Зазначення про надходження таких сум від позивачів в касовій книзі ОК «СТ «Аква-3» (ст.24) не є допустимим доказом внесення грошових коштів в розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного Банку України №637 від 15.12.2004, яке передбачає видачу розрахункового документу, крім того, запис в касовій книзі не є документом, виданим особі на підтвердження отримання від неї грошових коштів.

Доводи представників відповідача та третьої особи ОСОБА_6 щодо невнесення ОСОБА_5 до каси ОК "СТ "Аква-3" грошових сум, отриманих від позивачів, неналежного ведення бухгалтерської документації та порушення здійснення касових операцій ОСОБА_5 судом не досліджуються, оскільки знаходяться на межами позовних вимог та жодним чином не спростовують факту внесення позивачами грошових коштів до ОК "СТ "Аква-3".

Показання свідка ОСОБА_11, яка була допитана за клопотанням представника відповідача, також не містять відомостей, які б мали значення для розгляду справи, оскільки стосуються виключно питання здійснення бухгалтерського обліку та порушення фінансової дисципліни в ОК "СТ "Аква-3" за час, коли головою правління був ОСОБА_5

Доводи представників відповідача та третьої особи ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 має нести особисту відповідальність перед позивачами за заволодіння їхніми грошовими коштами, оскільки фактично його дії містять склад злочину, у звязку з чим за заявою ОСОБА_6 внесено повідомлення про злочин до ЄРДР та ведеться досудове розслідування, не спростовують висновків суду про те, що внесені позивачами грошові кошти повинні бути стягнути саме з ОК "СТ "Аква-3", оскільки спірні правовідносини виникли саме між позивачами та юридичною особою ОК "СТ "Аква-3", від імені якої діяв голова правління ОСОБА_5, маючи на те відповідні повноваження, що підтверджується виданими позивачам квитанціями до прибуткових касових ордерів та членськими книжками, які оформлені юридичною особою ОК "СТ "Аква-3" та мають печатку та підпис її посадової особи.

Відповідно до ч.3 ст.1172 ЦК України, на яку посилаються позивачі в обгрунтування своїх позовних вимог, підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Для виникнення обовязку відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України необхідна наявність загальних умов відшкодування шкоди, передбачених приписами ст. 1166 «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду» ЦК України. Підставою відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦК України має бути встановлено протиправне, шкідливе, винне діяння особи, що завдала шкоди. Крім того, необхідні спеціальні умови, які визначаються залежно від субєктного складу відповідних відносин.

Встановивши фактичні обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для встановлення обовязку відшкодовування шкоди з підстав ч. 3 ст. 1172 ЦК України, судом не встановлено факту завдання позивачам шкоди в сенсі ст.1172 ЦК України.

Виходячи з досліджених у судовому засіданні доказів, до спірних правовідносин сторін застосуванню підлягає ст. 1212 ЦК України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки судом встановлено, що голова правління ОК «СТ «Аква-3» ОСОБА_5, діючи від імені юридичної особи та маючи відповідні повноваження, незаконно, без відповідної правової підстави отримав від позивачів грошові кошти у розмірі 22500 гривень з кожного.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Аналіз ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобовязань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Судом встановлено, що перехід майна, в саме грошових коштів, від позивачів до голови правління ОК «СТ «Аква-3» ОСОБА_5, який діяв від імені юридичної особи ОК «СТ «Аква-3» суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту, тобто це означає, що останній збагатився за рахунок позивачів поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами та правочином. Таким чином, в даному випадку має місце недоговірний характер правовідносин щодо набуття майна без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Щодо позовних вимог позивачів в частині стягнення з відповідача грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині, позивачі посилаються на ч. 2 ст. 625 ЦК України. Разом з тим, грошові зобовязання, відповідальність за порушення яких встановлена зазначеною статтею, передбачають насамперед договірні правовідносини.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 ЦК України регулюються зобовязальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобовязання, яке існує між сторонами, тобто на договірні правовідносини. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами недоговірних зобовязань.

Таким чином недоговірний характер правовідносин, що виникли між сторонами, унеможливлює застосування судом положень ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «Аква-3», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «Аква-3» (ЄДРПОУ 35597993) на користь ОСОБА_2 22500 (двадцять дві тисячі пятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 кооперативу «Садівниче товариство «Аква-3» (ЄДРПОУ 35597993) на користь ОСОБА_3 22500 (двадцять дві тисячі пятсот) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя