Рішення № 57148526, 04.04.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/80/2016 Справа № 641/7854/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курганникової О.А.

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

представника відповідача- Балинської А.В.

третьої особи: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота» до ОСОБА_3, 3-ї особа ОСОБА_1 про визнання недійсними нікчемних правочинів та застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів,-

в с т а н о в и в:

ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними нікчемних правочинів та застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, в якому просить визнати недійсним нікчемний договір про зміни №4 від 26.05.2014 р. до договору №116 від 21.06.2013 року, визнати недійсними нікчемні договори застави майнових прав №116/5, №116/6 від 26.05.2014 р. до договору №116 від 21.06.2013 року, Стягнути з ОСОБА_3 на користь Позивача грошові кошти в розмірі 1015671,24 грн., які було перераховано в рахунок погашення кредитної заборгованості з депозитних рахунків ОСОБА_1, відкритих в АТ «ОСОБА_2 Ворота» відповідно до договорів застави майнових прав №116/5 від 26.05.2014, №116/6 від 26.05.2014 р., а також грошові кошти в розмірі 18684,93 грн. відсотки, які мали бути сплачені Позичальником, за умови повернення грошових коштів в термін 27.06.2014, без урахування змін, внесених договором про зміни №4 від 26.05.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив що на підставі Постанови Національного банку України від 04.12.2014 року №781 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного товариства «ОСОБА_2 ворота» та на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2014 №142 розпочато процедуру ліквідації АТ «ОСОБА_2 Ворота» з 05.12.2014 по 04.12.2015 включно. з метою виконання всіх зобовязань ОСОБА_2, проводиться робота зі стягнення та реалізації грошових коштів та майна боржників для погашення вимог вкладників ОСОБА_2, виконання інших зобовязань, встановлення підстав та причин, що призвели до неплатоспроможності ПАТ «ОСОБА_2 ВОРОТА». Між ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» та ОСОБА_3 21.06.2013 року укладено договір № 116 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) відповідно до умов якого Банк у період з 21.06.2013 по 27.06.2014 року зобовязався надати позичальникові кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 1 000 000,00 грн. (ліміт), а Позичальник зобовязався повернути кредит у строк не пізніше 27.06.2014 року та сплатити проценти за користування ним за ставкою 22,0 % річних на визначених договором умовах.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договори застави:договір застави майнових прав № 116/5 від 26.05.2014; договір застави майнових прав № 116/5 від 26.05.2014.

13.05.2014року між банком та позичальником було укладено договір про зміни № 3 до і:говору № 116 від 21.06.2013 року, відповідно до умов встановлено термін повернення кредитних коштів, а саме не пізніше 27.06.2014 року.

26.05. 2014 року між ОСОБА_2 та Позичальником було укладено договір про зміни №4 до »говору № 116 від 21.06.2013 року, відповідно до умов скорочено термін повернення кредитних кгсггів. а саме з 27.06.2014 року на 27.05.2014 року.

Договір про зміни № 4 від 25.06.2014 року до договору № 116 від 21.06.2013 року та укладені в його забезпечення договори застави укладались в період, коли ОСОБА_2 не в повній мірі виконувалися зобовязання перед вкладниками та іншими кредиторами банку, у зв'язку зі скднощами з платоспроможністю і невідповідності діяльності банку вимогам банківського : законодавства і нормативно-правовим актам Національного банку України.

Таким чином, ОСОБА_1 в порядку іншому, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уклав з ОСОБА_2 договори застави майнових прав, а ОСОБА_3 договір про зміни № 4 від 26.05.2014 року, які підпадають під ознаки нікчемності, встановленої т 1. п. 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Про це також свідчить укладення договорів застави в день скорочення терміну повернення кредитних коштів за договором № 116 від 21.06.2013 року.

Враховуючи те, що Позичальником в скорочений строк встановлений договором про зміни .№4 від 26.05.2014 року до договору № 116 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 21.06.2013 року заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 015671,24 грн. не погашено, ОСОБА_2 отримано майнові права на депозити ОСОБА_1. за рахунок яких погашено заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.

Таким чином, внаслідок скорочення терміну користування кредитними коштами та укладення нікчемного договору про зміни № 4 від 26.05.2014 року до договору № 116 від 2. 6.2013 року, а також договорів про заставу майнових прав. ОСОБА_2 відмовився від власних майнових вимог на суму 18 684,93 грн. - відсотки, які мали бути сплачені позичальником, за умови не скорочення терміну повернення кредитних коштів, що саме завдало ОСОБА_2 збитків у вигляді недоотриманих відсотків за кредитним договором.

Крім того, внаслідок задоволення вимог ОСОБА_2 за рахунок договорів застави майнових прав га поруки, майнові поручителі за кредитним договором № 116 від 21.06.2013 року набули права креднтора у зобовязанні Позичальника - ОСОБА_3, таким чином, задоволення вимог кредиторів банку відбулося всупереч публічному порядку встановленому ст.ст. 26. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, сторонами вчинено правочини без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а саме з метою штучного виведення коштів з рахунку ОСОБА_1 - заставодавця.

Позивач просить визнати недійсним нікчемним договір про зміну №4 від 26.05.2014 року до договору №116 від 21.06.2013 року; визнати недійсними нікчемними договори застави майнових прав №116/5, №116/6 від 26.05.2014 року до договору №116 від 21.06.2013 року.; застосувати наслідки нікчемності договорів до договору про зміни №4 від 26.05.2014 р. року до кредитного договору №116 від 21.06.2013, відповідно до умов якого «штучно» скорочено термін повернення кредитних коштів з 27.06.2014 року на 27.05.2014 року, та стягнути зОСОБА_3 1015671,24 грн., які було перераховано в рахунок погашення кредитної заборгованості з депозитних рахунків ОСОБА_1 в АТ «ОСОБА_2 Ворота» відповідно до договору застави майнових прав №116/5 від 26.05.2014 р. №116/6 від 26.05.2014 р., а також суму відсотків в розмірі 18684,93 грн. відсотки, які мали бути сплачені позичальником за умови повернення грошових коштів, в термін 27.06.2014 без урахування змін, внесених договором про зміни №4 від 26.05.2014 року.

Представник позивача в судове засідання не зявився надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Надав письмові запереченнями в яких вказує що жодних доказів та обґрунтування нікчемності договору про зміни №4, що зумовлена п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб позивач не надав, а вимога про визнання його недійсним ґрунтується лише на припущеннях. Крім того посилається на те, що факт укладення договорів застави жодним чином не вплинув на черговість задоволення вимог кредиторів позивача, оскільки відносини виникли між позивачем як заставодержателем та ОСОБА_1 як заставодавцем на піставі відповідних договорів застави. Спірні правовідносини не стосуються відносин позивача (як банка) з ОСОБА_1 (як вкладником), що виникли на підставі договору банківського вкладу, та не повязані із задоволенням вимог у порядку встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також позивачем до матеріалів справи не надав доказів які б підтверджували факт того, що за рахунок застави його вимоги до відповідача що виникли на підставі кредитного договору не були задоволені у повному обсязі, таким чином позивачем не надано доказів щодо дій відповідача які ю спричинили виникнення збитків.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі., просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази приймає рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним нікчемним договір про зміни №4 від 26.05.2014 р. до договору №116 від 21.06.2013 року, суд зазначає наступне.

21..06.2013 року укладено договір № 116 про надання кредиту ОСОБА_3 Строк повернення кредитних коштів 27.06.2014 (а.с. 8-10).

13.05.2014 року між банком та позичальником було укладено договір про зміни №3 до договору №116 від 21.06.2013 року, відповідно до умов якого встановлено термін повернення кредитних коштів, а саме не пізніше 27.06.2014 року.(а.с. 16)

26.05.2014 р. укладено договір про зміни № 4 до договору про надання кредиту № 116 від 21.06.2013 між банком та позичальником , за яким було зменшено строк повернення кредиту з 27.06.2014 на 27.05.2014.(а.с. 18)

В забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договори застави майнових прав № 116/5 від 26.05.2014; договір застави майнових прав № 116/5 від 26.05.2014.(а.с. 20,21)

Позичальником в скорочений строк встановлений договором про зміни .№4 від 26.05.2014 року до договору № 116 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 21.06.2013 року заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 015671,24 грн. не погашено, тому банком отримано майнові права на депозити ОСОБА_1. за рахунок яких погашено заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ОСОБА_2 ворота» склала Повідомлення від 06.07.2015 про нікчемність договорів та вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину, яким повідомляє про нікчемність Договору про зміни № 1 та нікчемність правочинів щодо договірного списання коштів в сумі 1015671,24 грн. з рахунків ОСОБА_1Д.(а.с. 22)

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із ст. 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір про зміни №4 та Договори застави, сторони мали на меті настання певних наслідків (у даному випадку, зменшення строків повернення кредиту на 1 місяць та забезпечення виконання умов зміненого Кредитного договору), усвідомлювали сутність своїх дій та діяли добровільно. Згідно із вимогами ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 215 цього Кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. З ст. 38 цього Закону, правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так Кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, було встановлено обовязок позивача надати відповідачу грошові кошти, та обовязок відповідача повернути їх у певний строк та сплатити проценти, які є платою за фактичне користування грошовими коштами.

Укладаючи спірний Договір про зміни №4, сторони за взаємною згодою змінили строк повернення грошових коштів. Безпосередньо обовязок відповідача повернути грошові кошти та сплатити проценти не було скасовано спірним договором.

Позивач стверджує, що Банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог (процентів) шляхом скорочення строку повернення кредиту, що є підставою для нікчемності Договорів згідно п. 1 ч. 3ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначене твердження Позивача суперечить фактичним обставинам та не відповідає вимогам Закону.

Станом на дату укладання Договору про зміни № 4 ОСОБА_3 не було нараховано проценти у сумі 18684,93 грн., у банку не існувало на цю дату права вимоги погашення процентів у сумі 18684,93 грн. Таким чином, Банк не міг відмовитися від тієї вимоги, якої не існувало.

Таким чином вимога позивача щодо визнання недійсним нікчемним договір про зміни №4 від 26.05.2014 року до договору №116 від 21.06.2013 року задоволенню не підлягає

Що стосується вимоги позивача щодо визнання недійсними нікчемні договори застави майнових прав №116/5, №116/6 від 26.05.2014 року до договору №116 від 21.06.2013 року суд зазначає наступне.

Стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»., встановлює черговість та порядок задоволення вимог до банку за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

Задоволення вимог кредиторів банку здійснюється на стадії ліквідації банку. відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.08.2014 № 67 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ОСОБА_2 ВОРОТА», запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію з 04.08.2014 р.

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2014 № 142 «Про початок процедури ліквідації АТ «ОСОБА_2 ВОРОТА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», процедуру ліквідації АТ «ОСОБА_2 ВОРОТА» було розпочато з 05.12.2014 р., та встановлено її строк до 04.12.2015 р.

З викладеного вбачається, що відносини з укладення між позивачем та ОСОБА_1 спірних договорів застави, а так само відносини із задоволення позивачем своїх вимог до відповідача за кредитним договором за рахунок договору застави виникли ще до моменту початку процедури ліквідації позивача та до моменту запровадження тимчасової адміністрації. Викладене свідчить про те, що черговість задоволення вимог кредиторів, встановлена ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не може бути застосована до спірних правовідносин.

Крім того, факт укладення спірних договорів застави не вплинув черговість задоволення вимог кредиторів позивача, оскільки відносини виникли між позивачем, як заставодержателем, та ОСОБА_1, як заставодавцем, на підставі відповідних договорів застави. Спірні правовідносини не стосуються відносин Позивача (як банка) з ОСОБА_1 (як вкладником), що виникли на підставі договору банківського вкладу, та не повязані із задоволенням вимог у порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно позиції позивача договір застави не передбачав договірного списання коштів з рахунків ОСОБА_1 , тому правочин є нікчемним згідно п.8 ч. 3ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, позивач вказує, що договір про зміни № 4 та правочини щодо договірного списання коштів з рахунків ОСОБА_1 на підставі Договору застави є правочинами, що порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Зазначені твердженняє необґрунтованими.

За змістомст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст.ст.11,509 ЦК Українизобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідност.626 ЦК Українивбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.ст.6,627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно дост.628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписомст.638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1ст. 651 ЦК Українизміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1ст. 546 ЦК Українивиконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договір про зміни № 4 був укладений 26.05.2014. Договори застави були укладені 26.05.2014.

Таким чином, станом на дату укладання Договору про зміни № 4, Договорів застави та станом на дату погашення коштами ОСОБА_1 простроченої заборгованості за Кредитним договором Банк був платоспроможним.

Зазначені Договори були укладені та погашення заборгованості за Кредитним договором було здійснено більш ніж за два місяці до введення тимчасової адміністрації ПАТ «ОСОБА_2 ворота»_ (04.08.2014).

Законодавством не передбачено жодної заборони щодо укладання зазначених правочинів з повязаною особою ПАТ «ОСОБА_2 ворота» як за деякий час до введення тимчасової адміністрації, так і під час тимчасової адміністрації ПАТ «ОСОБА_2 ворота»

Таким чином, укладаючи Кредитний договір, Договір про зміни № 4 та Договір застави сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов для договорів даного виду, погодили взаємні права та обов'язки, а отже умови цих договорів не суперечать вимогамзаконодавства і п. 8 ст. 38 Закону.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 1015 671,24 грн, а також 18684,93 грн відсотки, які мали бути сплачені позичальником за умови повернення грошових коштів в термін 27.06.2014 року, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, ця сума була перерахована позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором з депозитних рахунків ОСОБА_1 на підставі відповідних договорів застави майнових прав. У такий спосіб, позивач реалізував своє право як заставодержателя на задоволення своїх вимог у повному обсязі внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором.

Застава, відповідно до ст.. 546 Цивільного кодексу України, є способом забезпечення зобовязання.

Відповідно до ст.. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання,^ необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Позивач до матеріалів справи не надав жодних доказів, які б підтверджували факт того, що за рахунок застави його вимоги до Відповідача, що виникли на підставі Кредитного договору, не були задоволені у повному обсязі.

У випадку задоволення своїх вимог у повному обсязі за рахунок предмету застави, кредитор втрачає право на стягнення цієї ж суми безпосередньо з боржника. Задоволення такої вимоги позивача може призвести до подвійного стягнення на користь позивача грошових коштів, виданих за кредитним договором

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно, неупереджено, в межах заявлених вимог, приймаючи до уваги, що позивачем не було надано доказів порушення його прав , дійшов обґрунтованого висновку відсутності правових підстав у вимогах позивача, у звязку з чим вони є незаконними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимогст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3,8,10,11,88,207-218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_4