Ухвала суду № 57147938, 13.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/4112/16-к

Провадження № 11-сс/782/122/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» квітня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого-судді : Руденка В.В.

суддів : Павленко Т.І., Люклянчука В.Ф.

при секретарі : Григорян І.І.

за участю прокурора: Леженка О.А.

представника зацікавленої особи: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу директора ТОВ «Лізінвест» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 квітня 2016 року про накладання арешту на банківські рахунки,-

в с т а н о в и л а:

01.04.2016р. до Сєвєродонецького міського суду надійшло клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №32015130000000044, в якому зазначено наступне.

Службові особи ТОВ «Лізінвест» (код за ЄДРПОУ 34933894) у звітному податковому періоді вересень-грудень 2012 року при здійсненні фінансово-господарської діяльності, повязаної з придбанням у нерезидента ООО «PK-Трейдинг» (РФ, м. Еліста Республіка Калмикія) та ввезенням на митну територію України в режимі імпорту з Російської Федерації товару (фталевого ангідриду технічного марки А), шляхом неправомірного використання пільг і звільнень від оподаткування митними платежами за рахунок використання та надання до митного органу документів митного оформлення, а саме, сертифікатів про походження товару форми СТ-1, які в подальшому були анульовані Волгоградською торгівельно-промисловою палатою на підставі надання експортером недостовірної інформації, не сплатили ввізного мита в сумі 977 241 грн. та занизили податок на додану вартість на імпорт на суму 195 448 грн., тобто ухилились від сплати податків та зборів в значних розмірах на загальну суму 1 172 689 грн., що підтверджуються висновком акту № 12/12-32-22-05/34933894 від 25.08.2015 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лізінвест» щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами за період з 01.09.2012 по 31.12.2012, проведеної спеціалістами Управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Луганській області, за результатами якої ГУ ДФС у Луганській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2015 №0000032207 та №0000042207, якими були визначені грошові зобовязання підприємства за основним платежем 977 240,73 грн. (ввізне мито) та 195 448,16 грн. (ПДВ).

Таким чином, зазначається в клопотанні слідчого, станом на 16.03.2016 року відповідно до інформації ГУ ДФС у Луганській області податковий борг ТОВ «Лізінвест» за результатами податкової перевірки, оформленої актом №12/12-32-22-05/34933894 від 25.08.2015, складає - 1 172 689 грн. за основними видами платежів, тобто дії службових осіб ТОВ «Лізінвест» призвели до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів у значному розмірі на загальну суму 1 172 689 грн.

В ході досудового слідства було встановлено, що для здійснення фінансово-господарської діяльності в період 2012-2016рр. ТОВ «Лізінвест» використовує банківський рахунок №26006311091, відкритий в АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904).

Таким чином слідчий в своєму клопотанні зазначає, що у досудового слідства є підстави вважати, що безготівкові грошові кошти ТОВ «Лізінвест», які перебувають на вказаному банківському рахунку підприємства, є майном, набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому виникла необхідність в тимчасовому позбавленні особи, у володінні якої перебуває майно, можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися цим майном для забезпечення цивільного позову та з метою запобігання можливості його приховування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі та відчуження, у звязку з чим ставить питання про накладення арешту на грошові кошти, що перебуваються на банківському рахунку підприємства у вказаній банківській установі.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 квітня 2016 року клопотання органів досудового розслідування було задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться та будуть надходити на банківському рахунку ТОВ «Лізінвест» (код ЄДРПОУ 34933894) №26006311091, який відкритий в АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904, м. Київ, вул. Боричів тік, 35-В), з урахуванням розміру встановлених збитків в сумі, яка не перевищує - 1 172 689 грн. Зупинено видаткові операції по рахунку за винятком операцій, повязаних з перерахуванням коштів для сплати податків, зборів та інших обовязкових платежів до бюджету або державних цільових фондів по сплаті єдиних страхових внесків, а також видатків, повязаних з виплатою заробітної плати. Зобовязано службових осіб АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904) надати слідчому довідку про залишок коштів на рахунку №26006311091 на момент накладення арешту, а в подальшому невідкладно направляти на адресу слідчого відомості щодо додаткового надходження коштів на зазначений рахунок. Заборонено розпоряджатися і відчужувати майно на час досудового розслідування та судового провадження у даному кримінальному провадженні.

Не погоджуючи з рішенням слідчого судді директором ТОВ «Лізінвест» ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на незаконність прийнятого рішення у звязку з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального законодавства, просить апеляційний суд ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області віг 01.04.2016р. у справі №428/4112/16-к (провадження № 1-кс/428/2923/2016) скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотанні слідчого про накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «Лізінвест» № 26006311091 в АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904).

В обґрунтування своїх доводів апелянт, з посиланням на положення ч. 1 ст. 170 КПК України, зазначає, що на даний час, ні ТОВ «Лізінвест», ні його посадові особи, не повідомлялись про підозру ні в якому кримінальному провадженні і тим більш не являються обвинуваченими та не є особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Також, як зазначається в апеляційній скарзі, ТОВ «Лізінвест» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження та щодо якої можуть бути застосовано заходи кримінально правового характеру у вигляді конфіскації майна, а тому передбачені ч.1 ст.170 КПК України підстави для арешту грошових коштів відсутні. Забезпечення конфіскації майна та майбутнього позову здійснюється шляхом накладення арештів на вклади, цінності та інше майно підозрюваного або обвинуваченого. Тобто, на думку апелянта, арештові підлягає майно належне підозрюваному або обвинуваченому.

Крім того,у своїй скарзі апелянт вказує на те, що ТОВ «Лізінвест» не є підозрюваною або обвинуваченою особою у справі, а ні підозрюваного, а ні обвинуваченого у справі взагалі не встановлено. У будь-якому випадку за дії посадових осіб підприємство не може нести матеріальну відповідальність. А майно підприємства не може бути конфісковано.

Апелянт не погоджується з викладеними слідчим у клопотання про арешт коштів підприємства обгрунтуваннями про те, що кошти, які знаходяться на рахунку, нібито є майном, набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому арешт необхідний для забезпечення можливого цивільного позову та з метою запобігання можливості його приховування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі та відчуження.

При цьому апелянт посилається на положення ч.2 ст.170 КПК України, яка передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На думку апелянта, жодна з зазначених підстав не може вважатись обґрунтованою для накладення арешту на кошти ТОВ «Лізінвест», оскільки кошти на рахунках ТОВ «Лізінвест» не є предметом, тобто речовим доказом, ТОВ «Лізінвест» не є субєктом кримінального правопорушення у справі та стосовно нього не може бути застосована конфіскація майна та на нього не може бути покладено обовязок відшкодування шкоди або повернення майна у цій справі через відсутність цивільного позивача у справі.

Накладення арешту на майно підприємства та заборона здійснювати видаткові операції, як вважає апелянт, унеможливлює здійснення виробничої діяльності підприємства, призведе до зупинки виробництва, порушення зобовязань підприємства перед іншими особами та звільнення працівників, припинення перерахування в бюджет податків, що грубо порушує не тільки права підприємства, але й права та інтереси інших осіб, в т.ч. держави. Цими діями, зазначається в апеляційній скарзі, слідчий фактично незаконно зупинив роботу підприємства, яке несе у зв'язку з цим збитки, ущемляються трудові права працівників підприємства, які не можуть приступити до роботи.

Апелянт вважає, що при прийнятті рішення про арешт коштів суд безпідставно визнав, що гроші (безготівкові кошти на банківському рахунку), на які накладено арешт, є предметом злочину. При цьому, на думку апелянта, суд не врахував, що обставини, стосовно яких ведеться слідство, відбувались в вересні - грудні 2012 року, а слідчим не надано доказів того, що кошти, які знаходяться на банківському рахунку - це саме кошти, отримані по операціям, які слідство вважає протиправними. На банківському рахунку, як зазначається в апеляційній скарзі, взагалі перебувають кошти у безготівковій формі, тобто вони не є предметом матеріального світу та не є предметом злочину у цій кримінальній справі. До того ж, апелянт вважає, що слідчий суддя в своїй ухвалі не приводить доводів про те, яким чином грошові кошти ТОВ «Лізінвест», які арештовані, відповідають критеріям, зазначеним у ч.3 ст.170 КПК України.

Крім того, на думку апелянта, слідчий суддя розглянув клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна, на яке накладено арешт без будь - якого обгрунтування такого рішення. Окрім того, як зазначається в апеляційній скарзі, слідчий суддя порушив вимогу ч.7 ст.173 КПК України, згідно якої копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, третім особам, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановления. При цьому апелянт зазначає, що представник ТОВ «Лізінвест» випадково довідався про розгляд справи тільки 07.04.2016р., а тому, згідно до ч.3 ст.395 КПК України, строк апеляційного оскарження для нього обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ТОВ «Лізінвест», який підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали кримінального та судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно вимогам ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно дост.94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень п.9 ч.1 ст.309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.

Як зазначено у частині третій статті 395 цього Кодексу якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченомустаттею 382цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів судового провадження та змісту апеляційної скарги ТОВ «Лізінвест» вбачається, що клопотання органів досудового розслідування про арешт майна було розглянуто слідчим суддею за відсутності представника апелянта та копія ухвали слідчого судді останньому не надсилалась. Як наголошує апелянт у своїй скарзі та це підтверджується матеріалами судового провадження, лише після звернення до Сєвєродонецького міського суду 07.04.2016 року ТОВ «Лізінвест» отримало копію оскаржуваної ухвали слідчого судді від 01.04.2016 року та вже 11 квітня 2016 року було подано апеляційну скаргу, тобто у встановлений законом строк. За таких обставин колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 01.04.2016 року про накладення арешту апелянтом не пропущено.

Перевіряючи доводи апелянта в частині порушення слідчим суддею під час розгляду клопотання органів досудового розслідування про арешт майна процесуального закону та позбавлення права апелянта на участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду клопотання про арешт майна вбачається, що органами досудового розслідування грошові кошти на банківському рахунку ТОВ «Лізінвест» №26006311091 в АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904) тимчасово не вилучались. Цю обставину підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду і представник апелянта. Тому, на думку колегії судді, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст.172 КПК України, мав законні підстави для розгляду клопотання слідчого без повідомлення представника юридичної особи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для накладення арешту на майно колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 170 КПК України передбачено:

1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених упунктах 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно відомостей, які внесені до ЄРДР від 02.09.2015 року та містяться в матеріалах судового провадження (а.с.4), органами досудового розслідування було розпочате кримінальне провадження за №32015130000000044 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, вчиненим посадовими особи ТОВ «Лізінвест», які в вересні-грудні 2012 року ухилилися від сплати ввізного мита та податку на додану вартість на загальну суму - 1172688 гривень.

За змістом клопотання слідчого про арешт майна, підставою для накладення арешту вказано необхідність забезпечення цивільного позову і погашення податкової заборгованості ТОВ «Лізінвест» з метою відшкодування збитків, спричинених державному бюджету внаслідок вчинення службовими особами підприємства кримінального правопорушення.

Натомість, слідчий суддя в своїй ухвалі, мотивуючи необхідність накладення арешту на банківські рахунки, зазначив, що грошові кошти, про арешт яких просить сторона обвинувачення, дійсно є предметом злочину і набуті злочинним шляхом, та відповідають критеріям, зазначеним ч.3 ст.170 КПК України, тобто арештував їх у якості збереження речових доказів.

Між тим з такими висновки слідчого судді не може погодитись колегія суддів та вважає їх безпідставними, оскільки слідчий суддя вийшов за межи своїх повноважень, навівши інші, не зазначені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, досліджені апеляційним судом матеріали кримінального провадження №32015130000000044 не містять достатніх даних того, що грошові кошти, які наразі розміщені на банківському рахунку №26006311091 ТОВ «Лізінвест», відкритому в АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904), набуті в вересні-грудні 2012 року внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Як пояснив у суді апеляційної інстанції прокурор такі висновки ґрунтуються на теперішній час лише на припущеннях слідчих органів.

Таким чином, на думку колегії суддів, вказані грошові кошти не можуть бути використані, як докази у кримінальному провадженні та не є речовими доказами у розумінні положень ст.98 КПК України.

Таким чином колегія суддів вважає, що слідчим суддею були допущені істотні порушення кримінального процесуального закону, що згідно з п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також вважає безпідставними наведені слідчим в клопотанні про арешт майна такі правові підстави, як забезпечення цивільного позову і погашення податкової заборгованості ТОВ «Лізінвест» з метою відшкодування збитків, спричинених державному бюджету внаслідок вчинення службовими особами підприємства кримінального правопорушення.

До таких висновків апеляційний суд дійшов з огляду на наявні в матеріалах кримінального провадження №32015130000000044 відомості про наявність спору у Вищому адміністративному суді України між ТОВ «Лізінвест» та податковими органами про визнання неправомірними і скасування податкових рішень-повідомлень про нараховані грошові зобовязання підприємства перед державним бюджетом, який до теперішнього часу не вирішений у судовому порядку. Як свідчать дані під час апеляційного розгляду пояснення представника ТОВ «Лінінвест» та проти цього не заперечує сторона обвинувачення, на теперішній час не закінчена процедура касаційного оскарження ТОВ «Лізінвест» податкових рішень-повідомлень у ВАСУ та розгляд судової справи відбудеться у травні 2016 року.

Цивільний позов податкових органів до ТОВ «Лізінвест» про стягнення до державного бюджету зазначеної у клопотанні слідчого про арешт майна суми несплачених підприємством ввізного мита та податку на додану вартість на загальну суму - 1172688 грн. в матеріалах кримінального провадження відсутній, а сама наявність шкоди наразі органами досудового розслідування не доведена. При цьому колегія суддів не може погодитись з доводами сторонни обвинувачення про те, що розмір збитків державі внаслідок злочинних дій службових осіб ТОВ «Лізінвест» у вищезазначеній сумі підтверджується актом податкового органу та рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду, яким було скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду про часткове задоволення адміністративного позову ТОВ «Лізінвест» до ГУ Міндоходів в Луганській області та визнання незаконними і скасування деяких податкових рішень-повідомлень.

Такі твердження сторонни обвинувачення суперечать положенням ст.56 п.56.22 Податкового Кодексу України, яка визначає, якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

Тому, на думку колегії суддів, за таких обставин на теперішній час неможливо робити висновків щодо встановленої суми збитків державі та можливого розміру цивільного позову, а також щодо наявності обгрунтованої підозри у вчиненні посадовими особами ТОВ «Лізінвест» злочину, передбаченому ст.212 КК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у томі 2-у матеріалів кримінального провадження №32015130000000044 знаходиться постанова старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області ОСОБА_5 від 09 вересня 2014 року, згідно якої у рамках кримінального провадження, внесеному 29.04.2014 року в ЄРДР за №32014130000000034, вже проводилося досудове розслідування щодо посадових осіб ТОВ «Лізінвест», які в 2012 році ухилилися від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, тобто за тими ж самими обставинами, які зазначені й у фабулі кримінального провадження №32015130000000044 від 02.09.2015 року та за результатами розслідування слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях посадових осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України. Як зазначили у судовому засіданні апеляційного суду прокурор та слідчий Піньковський Р.В. відомостей про скасування цієї постанови у встановленому законом порядку наразі не має, оскільки всі матеріали кримінального провадження №32014130000000034 залишились у приміщенні ДФС в Луганській області у м.Луганськ, який на теперішній час є територією, неконтрольованою українською владою. Тому зазначену постанову про закриття кримінального провадження апеляційний суд вважає чинною.

Натомість, нове досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015130000000044 від 02.09.2015 року розпочалося через рік, без скасування попередньої постанови про закриття кримінального провадження. При цьому в матеріалах кримінального провадження №32015130000000044 відсутні дані про виникнення нових обставин, які б слугували підставою для проведення нового досудового розслідування.

Вищезазначені обставини слідчий суддя залишив поза увагою та не дав їм належної оцінки.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність визначених ч.2 ст.170 КПК України правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку №26006311091 ТОВ «Лізінвест», відкритому в АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904), тому у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна апеляційний суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю.

Таким чином колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України тягне за собою скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Лізінвест» є обгрунтованими, а ухвала слідчого судді не може вважатись законною та обґрунтованою, тому підлягає скасуванню у звязку із невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з ухваленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,405,407,409 та 418,419,422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Лізінвест» ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.04.2016 року, якою накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться та будуть надходити на банківському рахунку ТОВ «Лізінвест» (код ЄДРПОУ 34933894) №26006311091, відкритому в АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904, м.Київ, вул.Боричів тік, 35-В), з урахуванням розміру встановлених збитків в сумі, яка не перевищує - 1 172 689 грн.; зупинено видаткові операції по рахунку за винятком операцій, повязаних з перерахуванням коштів для сплати податків, зборів та інших обовязкових платежів до бюджету або державних цільових фондів по сплаті єдиних страхових внесків, а також видатків, повязаних з виплатою заробітної плати; зобовязано службових осіб АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904) надати слідчому довідку про залишок коштів на рахунку №26006311091 на момент накладення арешту, а в подальшому невідкладно направляти на адресу слідчого відомості щодо додаткового надходження коштів на зазначений рахунок тп заборонено розпоряджатися і відчужувати майно на час досудового розслідування та судового провадження у даному кримінальному провадженні - скасувати.

Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУФР ГУДФС в Луганській області Піньковського Р.В. про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та будуть надходити на банківському рахунку ТОВ «Лізінвест» (код ЄДРПОУ 34933894) №26006311091, відкритому в АТ «ФОРТУНА-БАНК» (МФО 300904, м.Київ, вул.Боричів тік, 35-В).

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ ____ ____

/ ОСОБА_6 / / ОСОБА_7 / / ОСОБА_8 /