Рішення № 57146573, 11.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/5809/15-ц 22-ц/774/700/К/16

Справа № 215/5809/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/700/К/15 суддя Мельник Ю.П.

Категорія - 26 ( ІV ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря - Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 11 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" - Літовченко Тетяна Миколаївна,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах. Висновком ЛТЕК у 1995 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40%, а при повторному переогляді МСЕК у 2004 році - 50% безстроково.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути на свою користь у відшкодування завданої моральної шкоди з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» 701 568,00 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 11 січня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 65 000 грн., а також - на користь держави 650,00 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. Зокрема, на його думку, суд помилково залучив ПАТ «Кривбасзалізрудком» до участі у справі в якості відповідача та не врахував, що він не є правонаступником шахти «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда» та не може нести відповідальність за дії його адміністрації. Судом не правильно вирішено питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що на час встановлення ОСОБА_3 первинно втрати професійної працездатності питання відшкодування моральної шкоди було врегульовано нормами Постанови КМУ від 23.06.1993р. №472 з наступними змінами та доповненнями «Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків». В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди. Крім того, судом не враховано практику розгляду аналогічних справ апеляційним судом Дніпропетровської області.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Літовченко Т.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її відхилити, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити та залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_3 з 04.03.1976 року по 10.08.1978 року та з 15.09.1978 року по 08.12.1980 року (4 роки 8 місяців) виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальністю підземний слюсар монтажник у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому управлінні, з 08.12.1980 року по 01.10.1989 року (8 років 10 місяців) виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальностями підземний електрогазозварник, підземний гірничий робітник, підземний вибухівник, підземний роздатник вибухових матеріалів у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому управлінні на шахті «Першотравнева-1», з 01.10.1989 року по 27.06.1994 року (4 років 8 місяців) виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальністю підземний роздатник вибухових матеріалів у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» на шахті «Першотравнева-1» (а.с. 12-16).

Працюючи протягом тривалого часу (18 років), в умовах значної кількості пилу у рудничному повітрі (кількість пилу у повітрі більша за 2,0 мг/м?, позивач отримав професійне захворювання з відповідним діагнозом: пиловий бронхіт (а.с. 18-21).

Висновком МСЕК від 08.06.1995 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, який при наступному перегляді у квітні 2004 року збільшено до 50% та встановлено безстроково (а.с. 22-25).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи на його користь з відповідача моральну шкоду, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 153, 273-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України й виходив з обов'язку відповідача її відшкодувати.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на те, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено 40% втрати професійної працездатності у 1995 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я внаслідок професійного захворювання, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

На час виникнення права на відшкодування моральної шкоди неоподаткований мінімум доходів громадян дорівнював 17,00 грн., тобто максимальний розмір відшкодування, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 2 550,00 грн.

З урахуванням вищевикладених правових норм та відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В судовому засіданні встановлено, що в зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 40%, які при наступних переоглядах збільшено до 50%, а в 2004 році позивача ще й визнано інвалідом третьої групи. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з отриманим захворюванням йому протипоказана робота в умовах виробничого пилу та переохолодження (а.с. 25).

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме погіршення стану здоров'я позивача, те, що професійна працездатність в зв'язку з професійним захворюванням втрачена на 50 відсотків, час протягом якого позивач працював у відповідача на посадах пов'язаних з виникненням професійного захворювання З огляду на викладене, а також виходячи з граничного розміру компенсації заподіяної моральної шкоди, який визначено законодавством у сумі 2 550,00 грн., розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 2 000,00 грн. без урахування утримання обов'язкових платежів.

Доводи представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що товариство не є правонаступником шахт, під час роботи на яких позивачем отримано професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, як зазначалося вище, ОСОБА_3 з 04.03.1976 року по 10.08.1978 року та з 15.09.1978 року по 08.12.1980 року (4 роки 8 місяців) виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальністю підземний слюсар монтажник у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому управлінні, з 08.12.1980 року по 01.10.1989 року (8 років 10 місяців) виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальностями підземний електрогазозварник, підземний гірничий робітник, підземний вибухівник, підземний роздатник вибухових матеріалів у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому управлінні на шахті «Першотравнева-1», з 01.10.1989 року по 27.06.1994 року (4 років 8 місяців) виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальністю підземний роздатник вибухових матеріалів у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» на шахті «Першотравнева-1» (а.с. 12-16).

Відповідно до постанови КМУ від 2 березня 1998 року N 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського "Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області», п. 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 Державне виробниче об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно п. 2 наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 правонаступником перейменованого Державного виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства промислової політики України «Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату» від 12.07.1999 року № 248 та п. 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31.12.1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром».

Згідно п. 3 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31.12.1999 року № 347 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19.02.2001 року № 66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» та п. 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 30.07.2001 року № 290 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», що фактично не оспорюється відповідачем.

Отже, правонаступником усіх прав та обов'язків Державного виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (у структурних підрозділах якого працював позивач) є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Доводи представника відповідача про те, що структурні підрозділи, у яких працював позивач, були ліквідовані та ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є їх правонаступником, як таких, що передані до управління «Кривбасгідрозахист», колегією суддів теж відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.37, ч.1 ст.466 Цивільного кодексу Української РСР із змінами і доповненнями (який діяв з 01.01.1964 року до 01.01.2004 року), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї в зв'язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII із змінами і доповненнями, припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Аналогічні положення закріплено й ч.ч. 1, 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року N 887-XII, який діяв до 01.01.2004 року.

Отже, законодавством України чітко врегульовано порядок реорганізації підприємств та визначення їх правонаступників у разі проведення такої реорганізації.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі наказу виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», №349 від 20.09.1989 року, зміни у який внесено наказом №423 від 01.11.1989 року, з 01 жовтня 1989 року ліквідовано Першотравневе рудоуправління (на якому з 04.03.1976 року працював позивач). Цим це наказом створено у складі об'єднання наступні структурні одиниці: шахта «Першотравнева-І» та шахта «Першотравнева-ІІ» (а.с. 103-105).

Про ліквідацію Першотравневого рудоуправління до трудової книжки позивача внесено відповідний запис, при цьому останній залишився працювати на займаній посаді, адже з 08.12.1980 року він працював у Першотравневому рудоуправлінні саме на шахті «Першотравнева-1» (а.с. 14).

Наказом виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», № 169 від 26 грудня 1994 року шахта «Першотравнева-І» та шахта «Першотравнева-ІІ» ліквідовані і для доробки підготовлених запасів родовища утворена шахта «Першотравнева» на правах структурної одиниці виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (а.с. 106-107), правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

У зв'язку з ліквідацією шахти «Першотравневої-І» позивача 01.01.1995 року переведено на створену шахту «Першотравнева», про що внесено відповідний запис до його трудової книжки (а.с. 15).

Наказом виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», № 1 від 05 січня 1998 року з 01 січня 1998 року ліквідовано шахту «Першотравнева» як структурну одиницю об'єднання (а.с. 108).

Наказом №120-к від 06 квітня 1998 року позивач ОСОБА_3 звільнений із займаною посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією шахти «Першотравнева», про що до його трудової книжки внесено відповідний запис (а.с. 15).

З вищевикладеного вбачається, що на виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», у період роботи позивача неодноразово було проведено реорганізацію, однак питання про відокремлення новостворених структурних підрозділів, із визначенням правонаступників, жодного разу не ставилось.

Таким чином, професійне захворювання позивача виникло саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об'єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в даному випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдає йому моральних страждань.

Доводи відповідача щодо створення на базі ліквідованої шахти «Першотравнева» шахт «Першотравнева-Дренажна» та «Гігант-Дренажна», які згодом були відокремлені та передані ДП «Кривбасшахтозакриття» не мають правового значення для розгляду даної справи, адже ОСОБА_3 не працював на цих шахтах.

Посилання представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на практику розгляду аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим стягує на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн. без урахування утримання обов'язкових платежів.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини третьої цієї статті, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 487,20 грн. (пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 11 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок без урахування утримання обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 487 гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: