Ухвала суду № 57146273, 12.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4305/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/440/К/16 суддя: Камбул М.О.

Категорія - 52 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.

за участі: секретаря - Петренко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Тернівської районної в місті ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Тернівської районної в місті ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 08.08.2009 року по 09.10.2012 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо сина та не бере участі у його вихованні. Відповідач не спілкується з дитиною, аліменти на його утримання не сплачує, не цікавиться розвитком та здоров'ям сина, а також не бере участі у лікуванні дитини, яка хворіє на цукровий діабет.

У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Попереджено відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Покладено на Раду опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ради за місцем реєстрації відповідача контроль за виконанням ОСОБА_2, який зареєстрований по АДРЕСА_2 своїх батьківських обов'язків по вихованню сина.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Зокрема, на її думку, судом не взято до уваги та не надано належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Крім того, судом не наведено мотивів відмови у прийнятті доказів наданих позивачем, що суперечить положенням ст.212 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається із свідоцтва про народження дитини НОМЕР_1 від 10 серпня 2010 року. (а.с.6)

Згідно довідки №63 Криворізької об'єднаної міської довідково-інформаційної служби «Нова-Ком» від 22.06.2015 року, позивач ОСОБА_1 разом з сином зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

З акту від 02.06.2015 року, складеного жителями будинку АДРЕСА_1 (а.с.8) вбачається, що малолітній син сторін по справі ОСОБА_3 мешкає в квартирі АДРЕСА_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, дитину не виховує і не відвідує. Також у акті вказано, що місце проживання відповідача невідомо.

Відповідно до висновку виконкому Тернівської районної у місті ради від 10.09.2015 року за №1/31-623 (а.с.35) спеціалістами служби у справах дітей виконкому під час обстеження умов проживання відповідача було з'ясовано, що ОСОБА_2 (зі слів його матері ОСОБА_8) більше трьох років не проживає в АДРЕСА_2, на теперішній час знаходиться на заробітках в м. Москва, Російської Федерації. Також у висновку виконкому вказано, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 перебуває за кордоном, поспілкуватися з ним та встановити його ставлення до виховання своєї дитини неможливо, тому виконком Тернівської районної у місті ради не може надати об'єктивного висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3, 2010 року народження.

Згідно квитанцій (а.с.38-44) відповідач ОСОБА_2 перераховує кошти позивачу ОСОБА_1 на утримання сина.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, а відповідач, хоч і неналежно виконував свої батьківські обов'язки, бажає піклуватись про фізичний та духовний розвиток свого сина. Також суд дійшов висновку про необхідність попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини, з встановленням контролю за виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У пунктах 15,16 Постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач ухиляється від виховання своєї дитини, не виявляє до неї ніякого інтересу та не надає матеріальної допомоги на її утримання, оскільки своєчасно не сплачує аліменти та має заборгованість (а.с.15,51).

Разом з тим, в матеріалах справи містяться відповідні квитанції (а.с.38-44) про переказ відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок аліментів на утримання їх спільного сина.

З акту від 02.06.2015 року складеного жителями будинку АДРЕСА_1 та висновку виконкому Тернівської районної у місті ради від 10.09.2015 року за №1/31-623 вбачається, що відповідач не проживає разом з сином у м. Кривому Розі, а фактично знаходиться на території Російської Федерації, де проживає та працює.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача є деякі перешкоди для повноцінної його участі у вихованні сина ОСОБА_3, зважаючи на те, що він та син проживають у різних містах.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, в порушення положень ст.10,60 ЦПК України, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, позивачем ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження умисного ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, винної поведінки ОСОБА_2 у вчиненні таких дій та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. На думку колегії суддів, суд належно оцінивши пояснення зазначених свідків та зіставивши їх з іншими письмовими матеріалами і обставинами справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав за встановлених обставин є недоцільним.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.18 Постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції проаналізувавши обставини та матеріали справи, надавши оцінку висновку виконкому Тернівського районної у місті ради від 06 лютого 2015 року за №1/31-623 в сукупності з іншими наявними у справі доказами і поясненнями сторін, встановивши під час судового розгляду, що ОСОБА_2 намагається приймати участь у вихованні сина, виявляє бажання до виконання батьківських обов'язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Разом з тим, установивши факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків відносно виховання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції вірно попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення для виховання свого сина, з покладенням на виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, контролю за виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків.

Інші доводи апеляційної скарги про те, що судом не наведено мотивів відмови у прийнятті доказів наданих позивачем, що суперечить положенням ст.212 ЦПК України, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів і є незгодою з висновками суду по їх оцінці та спростовуються вищевикладеним.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, як недоведена, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: