Рішення № 57145292, 08.02.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

08.02.2016 Єдиний унікальний номер 205/3158/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 рокум. ДніпропетровськСправа № 205/3158/15-ц 2/205/247/16

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у якому просила: стягнути солідарно з відповідачів на її користь завдану ними матеріальну шкоду у розмірі 55065,00 грн., суму понесених нею додаткових витрат у розмірі 3061,60грн. та моральну шкоду у розмірі 10000,00грн.

Позовна заява мотивована тим, що 31.01.2014р. внаслідок прориву радіатора центрального опалення в квартирі, належній відповідачам, сталося залиття належної позивачу квартири, внаслідок чого їй завдано матеріальні збитки. У звязку з тим, що відповідачі у добровільному порядку збитки не відшкодовують, позивач вимушена звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивача у судове засідання не зявився, проте звернувся з заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Заяв про розгляд справи за їх відсутністю або інформації про поважність причин неявки від відповідачів не надходило, що за відсутності заперечень позивача є підставою для ухвалення заочного рішення відповідно до ст.224 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником квартири № 8, яка розташована у м. Дніпропетровську по пр.К.Маркса, 77, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.08.2012р. (а.с.15-17).

Відповідно до актів від 01.02.2014р., складених ЖЕУ-1 та ТОВ «Енергія ТМ» в ході перевірки квартири № 13, яка розташована у м. Дніпропетровську по пр. К.Маркса, 77, встановлено прорив радіатора центрального опалення, в наслідок чого належна позивачу квартира була залита гарячою водою (а.с.20-23).

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.11.2015р. квартира, в якій стався прорив радіатора центрального опалення, належить на приватної часткової власності ОСОБА_2 (1/4 частина), ОСОБА_4 (3/8 частин) та ОСОБА_5 (3/8 частин) (а.с.141-142).

Положеннями пп.2.3.6 п.2.3 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за № 76(далі Правила утримання жилих будинків), визначено, що у разі залиття складається відповідний акт.

Актом від 03.02.2014р. (далі ОСОБА_6 про залиття) (а.с.23), складеним старшим майстром ЖЕУ-1 КП «Жилсервіс 2» ДГС ОСОБА_7, майстром технічної дільниці ЖЕУ-1 КП «Жилсервіс 2» ДГС ОСОБА_8 в присутності ОСОБА_1 та затвердженим виконуючим обовязки начальника ЖЕУ-1 КП «Жилсервіс 2 ДГС» ОСОБА_9, внаслідок залиття квартири №8, у м.Дніпропетровську по пр. К.Маркса, 77, зафіксовано наступне:

у спальній кімнаті на стелі існують пошкодження у вигляді намокання та здуття шпалер S=15,1 м2, на стінах існують пошкодження у вигляді намокання та здуття шпалер S=49 м2, на підлозі покриття лінолеуму мають пошкодження у вигляді здуття основи підлоги S=15,1 м2;

в кухні на стелі існують пошкодження у вигляді намокання та здуття шпалер S=7,9 м2, на стінах існують пошкодження у вигляді намокання та здуття шпалер S=23 м2, на підлозі покриття лінолеуму мають пошкодження у вигляді здуття основи підлоги S=7,9 м2;

в коридорі на стелі існують пошкодження у вигляді намокання та здуття шпалер S=5,5 м2, на стінах існують пошкодження у вигляді намокання та здуття шпалер S=25 м2, на підлозі покриття лінолеуму мають пошкодження у вигляді здуття основи підлоги S=5,5 м2;

причиною виникнення пошкоджень є залиття з системи центрального опалення (радіатора) квартири № 13, розташованої у м. Дніпроптеровську по пр. К.Маркса, 77.

Висновком будівельно-технічного експертного дослідження № 1009-01, складеним субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 17.02.2014р., підтверджено факт залиття та спричинення майнової шкоди, а згідно з висновком незалежної оцінки ринкової вартості прямих збитків, завданих у результаті залиття водою, складеним ФОП ОСОБА_11, вартість майнової шкоди, завданої позивачу в результаті залиття її квартири, становить 55068,00 грн. (а.с.26-56). При цьому, відповідно до платіжних доручень від 12.02.2014р. та 17.02.2014р. позивач сплатила за проведення оцінки та виготовлення вищевказаного звіту грошові кошти у розмірі 1600, 00 грн. (з.а.с.27 та а.с.56).

Згідно з абз. 3 ст. 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до абз. 7 ст. 41 Конституції України та ч. 5 ст. 319 ЦК України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Положеннями ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності квартиру, зобов'язані забезпечувати її схоронність, проводити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт.

Згідно з ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За змістом абз.14 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил утримання жилих будинків точкою розподілу є місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання.

За змістом пп.1 п.22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. за № 630, точкою розподілу, в якій здійснюється передача послуг з централізованого опалення від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку є відгалуження від стояків у межах квартири.

При цьому, згідно з абз. 5 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. №572, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Таким чином, будучи власниками квартири, відповідачі зобов'язані контролювати стан технічного обладнання (в тому числі радіаторів опалення) у своїй квартирі та своєчасно проводити їх ремонт.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015р. у справі № 6-20355св15.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про порушення відповідачами обов'язку щодо утримання в належному стані санітарно-технічного обладнання квартири №13, розташованої у м. Дніпропетровську по пр. К.Маркса, 77, внаслідок чого відбувся прорив радіатора центрального опалення у вищезазначеній квартирі із наступним затопленням належної позивачу квартири та, як наслідок, завданням позивачу майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Всупереч ст. 60 ЦПК України відповідачами не надано жодних доказів відсутності їх вини у затопленні вищезазначеної квартири та, як наслідок, заподіянні майнової шкоди позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

З огляду на викладене, враховуючи, що шкода була завдана позивачу спільною бездіяльністю відповідачів, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення на користь позивача з відповідачів відшкодування майнової шкоди у сумі 55065,00 грн.

Крім цього, оскільки розмір збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження належної їй квартири, визначається судом на підставі висновків вищевказаних експертних досліджень, суд доходить висновку, що витрати позивача у розмірі 1 600,00 грн. на проведення відповідних експертиз є витратами, які особа зробила для відновлення свого порушеного права у розумінні ст.22ЦК України, а відтак вони підлягають стягненню з відповідачів як складова частина реальних збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши причини виникнення і характер обставин, які спричинили завдання моральної шкоди позивачу, розміру і глибину душевних страждань позивача, пережитих останньою у зв'язку із пошкодженням її квартири, взявши до уваги необхідність позивачу докладати зусилля для захисту і поновлення своїх прав у судовому порядку, суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню кошти у сумі 2000,00грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, що відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, як вбачається з позовної заяви і доданих до неї договору про надання юридичних послуг від 16.06.2014р. та квитанції №473117 від 16.06.2014р., позивач сплатила адвокату ОСОБА_12 за складання позовної заяви 1460,60 грн. (з розрахунку 487,20грн. за 1 годину * 3 години витраченого часу), які вона просить стягнути як частину реальних збитків.

Водночас, за змістом ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу є складовою частиною судових витрат, порядок розподілу яких визначено ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.13, 41 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 166, 322, 1167, 1190 ЦК України, ст.ст. 151, 179 ЖК Української РСР, ст.ст.10, 11, 79, 84, 86, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на користь ОСОБА_1 56665,00 грн. (пятдесят шість тисяч шістсот шістдесят пять гривень) на відшкодування майнової шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути рівними частками з ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2046,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Зазначена апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ст.223ЦПК України.

СуддяОСОБА_6