Ухвала суду № 57144004, 11.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 р. Справа № 876/11550/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західтехногаз" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західтехногаз" звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000442204 від 20.02.2015 року, №0002242204 від 10.07.2015 року, №0002262204 від 10.07.2015 року та податкової вимоги №2864-25 від 03.04.2015 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2015р. адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень, наявність яких б свідчили про нереальність операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "ПД Завод Агродеталь". В свою чергу позивач підтвердив реальність спірних господарських операцій належними первинними доказами та, що такі пов'язані з господарською діяльністю товариства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт, зокрема зазначає, що поставка ТМЦ не відбувалась, оскільки водії зазначені в ТТН ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не здійснювали перевезень продукції від ТОВ "ПД Завод Агродеталь" до позивача, що стверджується їхніми поясненнями.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західтехногаз" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 15.10.2012 року та 16.10.2012 року взято на податковий облік в ДПІ у м. Івано-Франківську.

ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в період з 23.01.2015 року по 29.01.2015 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Західтехногаз" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаєморозрахунках із ТОВ "ПД Завод Агродеталь", ТОВ "Тарма-Груп" за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року.

04.02.2015 року за результатами перевірки складено акт №485/09-15-22-04-01/38331376, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198, 198.3, 198,6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження за липень 2014 року податку на додану вартість в сумі 178300 грн.

20.02.2015 року податковим органом за результатами перевірки прийнято

податкове-повідомлення рішення за №0000442204, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в сумі 222875 грн, в тому числі 178300 грн за основним платежем та 44575 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

03.04.2015 року ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківської області позивачу винесено податкову вимогу про сплату боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) форми "Ю" №2864-25 на суму 229864,98 грн.

Також ДПІ у м. Івано-Франківську проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Західтехногаз» за період з 16.10.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 23.06.2015 року за №2712/09-15-22-02/38331376, яким задекларовано, що ТОВ «Західтехногаз» в порушення п.57.1 ст.57. п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п.138.2ст.138, п.138.4 ст.138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, пп. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145, п. 146.1 ст. 146 Податкового Кодексу України, завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 16.10.2012 року по 31.12.2014 року за 2013 рік на 1542715 грн та за 2014 рік на 4273230 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1062297 грн, в тому числі за 2013 рік на 293116 грн та за 2014 рік на 769181 грн.

На підставі акту перевірки, з врахуванням результатів розгляду заперечень на такий, що подавались підприємством, ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення рішення від 10.07.2015 р. за №0002242204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємства в сумі 95757,50 грн, з яких за основним платежем 76606 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 19151,50 грн; №0002262204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 26785 грн, з яких за основним платежем 21428 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5357 грн.

На дані рішення товариством подано в адміністративному порядку скарги, які залишено без задоволення, а податкові-повідомлення рішення без змін.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

Судом встановлено, що порушення визначені податковим органом стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «ПД «Завод Агродеталь» за липень 2014 року на загальну суму 1069800 грн, у тому числі ПДВ 178300 гривень. Дані взаємовідносини відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «Західтежногаз», зокрема сформовано податковий кредит у складі загальної суми дозволеного податкового кредиту у колонці Б, рядка 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року та Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» Розділу II Податковий кредит по документах, отриманим від ТОВ «ПД «Завод Агродеталь» в сумі 178300 грн.

Позивачем до перевірки надано договір поставки №0103-3 від 03.01.2014 року укладений між ТОВ «ПД «Завод Агродеталь» як продавцем та ТОВ «Західтехногаз» як покупцем.

На придбання товару ТОВ «ПД «Завод Агродеталь», було виписано видаткові та податкові накладні на ТОВ «Західтехногаз».

Перевіркою встановлено, що податкові накладні включені до ЄРПН податкових накладних ТОВ «ПД «Завод Агродеталь», а оплату за товари здійснено безготівковим розрахунком згідно виписок банку на загальну суму 989800 грн. Станом на 25.11.2014 року заборгованість за отриманий товар (надані роботи, послуги) за розрахунками із ТОВ «ПД «Завод Агродеталь», відсутня.

В матеріалах справи наявні копії письмових доказів, а саме договір про виконання робіт з технічного супроводу експлуатації доліт від 24.07.2014 року за №07/14-24, укладений ТОВ «ПД «Завод Агродеталь з ТОВ «Західтехногаз»; податкову накладну на загальну суму 80000 грн., в тому числі ПДВ -13333,33 грн.; акт виконаних робіт від 25.07.2014 року; податкову накладну від 25.07.2015 року за №40 на суму 80000 грн, які були досліджені перевіряючими в процесі проведення перевірки.

Підставою, що слугувала на думку податкового органу для прийняття оскаржуваних рішень послужили наступні обставини.

Транспортування товару проводилось відповідно до товарно-транспортних накладних, а саме: ТТН №0407-1 від 04.07.2014 року (автомобіль ЗИЛ-130 д.н. НОМЕР_1, автоперевізник - приватний підприємець ОСОБА_2, пункт навантаження: м. Полтава, вул. Червонофлотська-35, пункт розвантаження: м. Івано-Франківськ, вул. Шота Руставелі, 1, вантажовідправник - ТОВ «ПД «Завод Агродеталь», вантажоодержувач - ТОВ «Західтехногаз», відомості про вантаж - долото лопатове PDS ВІТS 12 1/4 inch reed hygalog usa (СОDЕ 12 1/4 6 5/8 REG SN 113740 В 16 HYGALOG USA DSX 519М), маса брутто, т - 0,095т); ТТН №0407-1 від 16.07.2014 року (автомобіль МАН Л 2000 р.н. НОМЕР_2, автоперевізник - ТОВ «Західтехногаз, водій ОСОБА_3., пункт навантаження: м. Полтава, вул. Червонофлотська-35; пункт розвантаження: с. Грушів, Дрогобицький район, Львівська область, вантажовідправник - ТОВ «ПД «Завод Агродеталь», вантажоодержувач - ТОВ «Західтехногаз», відомості про вантаж - сепаратор газовий ГС1-8.8-1200-2, маса брутто-7,4 т).

Разом з тим податковим органом було надано запит на оперативне управління ДПІ у м. Полтава щодо отримання пояснення в ФОП ОСОБА_2, який згідно товарно-транспортної накладної №04074 від 04.07.2014 року здійснював перевезення продукції та отримано відповідь з письмовим поясненням гр. ОСОБА_2, де вказано, що останній не здійснював жодних перевезень з м. Полтава до м. Івано-Франківськ та надав копію повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 28.01.2014 року.

З отриманих пояснень ОСОБА_3 встановлено, що останній працює на посаді токара в ТОВ «Західтехногаз» та протягом 2014 року жодних перевезень грузовим транспортом не здійснював, товарно-транспортні накладні він не підписував.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки щодо відсутності господарських операцій з контрагентом, судом обґрунтовано встановлено.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI "Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу".

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку".

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На спростування доводів апелянта, стосовно безтоварності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "ПД «Завод Агродеталь», то необхідно зазначити наступне.

Господарські операції здійснювались на підставі договорів поставки, про виконання робіт з технічного супроводу експлуатації доліт укладених між позивачем та ТОВ "ПД «Завод Агродеталь», які надавалися до перевірки та існування яких не заперечується сторонами.

Не заперечується податковим органом наявність у позивача первинних документів, як то акти здачі-приймання робіт, видаткових накладних; проведення розрахунків, які також наявні в матеріалах справи. Крім того, в матеріалах справи наявні копії податкових накладних виписаних контрагентом позивача.

Також в матеріалах справи наявні докази про використання придбаної продукції у своїй господарській діяльності, зокрема виконання договору підряду по будівництві свердловини №13-Гуцулівська Гуцулівського газового родовища за №03-02/14 від 03.02.2014 року та за №12-05/14 від 12.05.2014 року, акт здачі-приймання робіт, накладні, податкові накладні виписані позивачем, акти списання. В той же час, сам факт проведення розрахунків між позивачем та його контрагентами, податковим органом в акті перевірки не спростовано.

Стосовно товарно-транспортних накладних використаних перевіряючими під час перевірки, то позивач не заперечив факту їх виписки, однак зазначив, що в силу об'єктивних обставин поставка придбаної продукції здійснювалась ОСОБА_4 згідно ТТН №1607-2 від 16.07.2014 року.

Разом з тим було надано наказ №6 від 14.07.2014 року, посвідчення про відрядження №ЗГ0000025 від 15.07.2014 року, товарно-транспортна накладна №1607-2 від 16.07.2014 року, згідно з якими водій ОСОБА_4 здійснював перевезення автомобілем МАН Л 2000 р.н. НОМЕР_2 з пункту навантаження (м. Полтава, вул. Червонофлотська-35) до пункту розвантаження (с. Грушів, Дрогобицький район, Львівська область,), вантажовідправник - ТОВ «ПД «Завод Агродеталь», вантажоодержувач - ТОВ «Західтехногаз», вантаж (долото лопатове PDS ВІТS 12 1/4 inch reed hygalog usa (СОDЕ 12 1/4 6 5/8 REG SN 113740 В 16 HYGALOG USA DSX 519М), маса брутто, т0,095т та сепаратор газовий ГС1-8.8-1200-2, маса брутто-7,4 т).

В судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 надав показання, що здійснював перевезення долота лопатового та газового сепаратора з м. Полтава. Вказав, що газовий сепаратор ним було доставлено в с. Грушів Дрогобицького району Львівської області, після чого доставив долото лопатове до м. Івано-Франківська на склад ТОВ Західтехногаз.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що змінами, внесеними до статті 228 ЦК Законом України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», встановлено два окремі види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, та ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересовані особи можуть заперечувати їх дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, у новій редакції статті 228 ЦК передбачено, що правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним судом. Також законодавець визначив наслідки визнання такого правочину недійсним.

Відтак, враховуючи наведені норми права, а також позицію Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки договірні стосунки позивача з контрагентом мали місце в 2014 році, то в дію вступила норма ст. 228 ЦК Українив новій редакції де зазначено, що у разі спірності договору як такий що не виконувався слід доводити окремо в суді. Податковий орган цим не скористався.

Вказана позиція не суперечить висновку Верховного Суду України викладеному в судовому рішенні від 18.11.2014 року, відповідно до якого, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою ст. 228 ЦК України, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

На підставі досліджених доказів та обставин справи необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що укладений позивачем правочин з ТОВ «ПД «Завод Агродеталь» є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскаржений, та у судовому порядку не визнаний недійсними.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Одночасно необхідно звернути на те, що ухвалою суду від 21.12.2015 року відстрочено сплату судового збору в сумі 2090,09 грн Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за подачу апеляційної скарги на постанову суду до ухвалення судового рішення у даній справі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною першою ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 26.11.2015 року визначено розмір судового збору, що підлягає сплаті апелянтом за подачу апеляційної скарги у даній справі в сумі 2090 ,09 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін та стягнути з відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 року у справі № 809/3154/15 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО): 825014; рахунок отримувача: 31219206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Львівський апеляційний адміністративний суд, в сумі 2090 ( дві тисячі дев'яносто ) гривень 09 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 14.04.2016р.