Ухвала суду № 57143959, 12.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4204/15

Категорія: 5.2.2 Суддя І інстанції: Фульга А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Миколаївській митниці Державної фіскальної служби, а саме: визнання протиправним та скасування рішення від 20 жовтня 2015 року № 504010000/2015/000006/1; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 20 жовтня 2015 року № 50401000/2015/00070.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як подані позивачем документи для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості та прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації.

В свою чергу, підприємством подано заперечення на вказану апеляційну скаргу з яких вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги та скасовано оскаржувані рішення митного органу, так як підприємством надано усі необхідні документи для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2013 року між позивачем та ВАТ "Єдіная торговая компанія" РФ укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M, в межах якого з урахуванням Додатку № 29 (Специфікації № 29) від 21 вересня 2015 року ВАТ "Єдіная торговая компанія" зобов'язалося здійснити поставку позивачу товару, а саме натр їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 7500 тон по ціні 260,67 доларів США за тонну, на загальну суму 1955025,00 доларів США.

З метою переміщення через митний кордон товару отриманого згідно вказаного договору 19 жовтня 2015 року позивачем подано митну декларацію МД № 504010000/2015/002510.

При цьому, листом від 19 жовтня 2015 року № 18734 митний орган повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів, а саме:

1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 39,33 доларів США;

2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;

3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На вимогу митниці позивачем надано запитувані документи: біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за період з 20.08.2015 р. по 20.09.2015 р., що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №29 від 21.08.2015 р., 28.08.2015 р., 04.09.2015 р., 11.09.2015 р., 18.09.2015 р.

Крім того, позивач повідомив відповідача, що інших витребуваних документів, зазначених в запиті немає в наявності, зокрема: товар - сода каустична, що є предметом Контракту не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

В свою чергу, митним органом під час митного оформлення скориговано митну вартість товару, а саме визначено нову митну вартість товару, що оформлено рішенням від 20 жовтня 2015 року № 504010000/2015/000006/1.

На підставі зазначеного рішення, митницею оформлено картку відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів чи транспортних засобів через митний кордон України від 20 жовтня 2015 року № 50401000/2015/00070.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що оскільки відповідач мав можливість визначити митну вартість товару за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи то відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Згідно ст. 53 Митного кодексу України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судовою колегією встановлено, що позивачем для визначення митної вартості товарів за першим методом подано наступні документи, а саме: контракт зі специфікаціями та додатковими угодами; біржові котирування міжнародної біржової організації ICIS pricing; накладну СМСГ № 2046577; сертифікат проходження контролю товару; паспорти якості.

З метою підтвердження оплати вказаного товару, підприємством надано платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 5139 від 22 жовтня 2015 року.

З вищезазначених документів вбачається, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, не містять розбіжностей та наявних ознак підробки, а тому відповідають вимогам митного законодавства.

Колегія суддів вважає, що позивачем надано достатню кількість документації для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.

В даному випадку, посилання митного органу на відмову у наданні ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» договорів із третіми особами, що пов'язані з поставкою товару за контрактом №RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013 року, каталогів та прас-листів виробника товару, які відсутні у позивача, є безпідставними, так як у останнього, згідно положень Митного кодексу, немає обов'язкової вимоги щодо володіння зазначеними документами, або необхідності їх отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, надання таких документів митному органу є лише факультативною вимогою при неможливості визначення митної вартості товару на основі вже наданих документів.

Також є безпідставними посилання митного органу на те, що задекларований товар має підвищений клас небезпеки, а тому підлягає обов'язковому страхуванню, зі входженням вказаної суми страхування до митної вартості товару.

Так, згідно п. 26 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», в Україні існує такий вид обов'язкового страхування, як страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Проте, страхування товару та страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів є різними за змістом видами страхування.

За змістом п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються у випадку, якщо здійснювалося страхування.

В даному випадку, вантаж, що є предметом контракту, не страхувався, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на умовах CPT (Incoterms 2010).

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Також, з урахуванням даних, опублікованих агентством ICIS щодо середніх цін на товар, наданих декларантом та даних щодо його кількості, ціна товару відповідає формулі її обрахунку (п. 2.3 контракту та додаткових угод до нього) та співпадає з ціною, сплаченою декларантом відповідно до платіжного доручення.

Колегія суддів не погоджується з вимогою митного органу щодо необхідності обґрунтування підприємством заниження ціни імпортованого товару на 39,33 доларів США, так як надання знижки покупцю являється результатом комерційних переговорів, в свою чергу, митною вартістю товару за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Крім того, постачальник товару обґрунтовано відмовився надавати позивачу договори, рахунки та платіжні документи щодо його операцій з іншими суб'єктами господарювання, посилаючись на те, що такі документи містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню.

Колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу.

В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.

Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі 814/283/14.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року відстрочено митному органу сплату судового збору за подання апеляційної скарги до її розгляду.

В даній справі, ставка судового збору, що підлягав сплаті при поданні адміністративного позову, складає 2436 грн., а тому при подачі апеляційної скарги необхідно сплатити 110% від вказаної суми, тобто 2679,6 грн.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету, у сумі 2679,6 грн., на реквізити: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код ЄДРПОУ отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача - 828011; № рахунку отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло