Ухвала суду № 57143859, 05.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 квітня 2016 р. Справа № 805/21/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати незаконною відмову відповідача внести зміни до договору оренди №1196 від 01 жовтня 2009 року про перерахунок, направленого позивачу відповіддю №11380/26/4/103 від 10 грудня 2015 року на підставі того, що сплинув строк дії договору оренди;

- визнати дії відповідача протиправними в частині внесення змін додатковими угодами до договору оренди №1196 від 01 жовтня 2009 року та перерахунку орендних нарахувань з дати набрання чинності нового положення «Про оренду майна територіальної громади міста Києва»№4 від 31 серпня 2015 року; №5 від 01 вересня 2015 року; №6 від 01 грудня 2015 року;

- зобов'язати відповідача внести зміни до договору додатковими угодами №4 від 31 серпня 2015 року; №5 від 01 вересня 2015 року; №6 від 01 грудня 2015 року з дати введення в дію кожного положення «Про оренду майна територіальної громади м. Києва»;

- зобов'язати відповідача виправити порядок бухгалтерських нарахувань згідно методики діючого в кожному розрахунковому місяці(т. 1а.с. 3-5).

Заявою від 20 січня 2016 року ОСОБА_1 змінив свої позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача внести зміни до договору оренди № 1196 від 01 жовтня 2009 року, направлених позивачем у вигляді додаткових угод з пропозицією перерахувати орендну плату згідно методики розрахунку з дати затвердження нового Положення "Про оренду майна територіальної громади міста Києва". (т.1 а.с.46)

У заяві від 21 березня 2016 року, яка надійшла до суду 29 березня 2016 року, позивач виклав додаткові пояснення по суті спору та остаточно визначився з позовною вимогою, наполягаючи на зобов'язанні відповідача виконати умови п.п. 3.10, 6.7 договору оренди №1196 від 01 жовтня 2009 року; внести зміни до договору, які надіслані позивачем відповідачу у вигляді додаткових угод з пропозицією перерахувати орендну плату згідно методики розрахунку з дати затвердження кожного нового Положення "Про оренду майна територіальної громади міста Києва".(т.2 а.с.143-147)

З метою повного та всебічного дослідження обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті, розгляд справи зупинявся.

Під час дослідження обставин справи та здійснення системного аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, а також зважаючи на факт укладення договору оренди від 01 жовтня 2009 року № 1196 (т. 1 а.с. 19-21) позивачем з самостійною юридичною особою - комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський», судом встановлено, що спірні правовідносини не підлягають вирішенню в адміністративному провадженні з огляду на наступне.

Зі змісту остаточних позовних вимог вбачається, що підставою виникнення спірних правовідносин є неузгодження сторонами такої істотної умови договору оренди, як орендна плата. Тобто, між сторонами існує спір, що виник при зміні умов договору оренди.

Правова позиція щодо порядку розгляду спорів, які виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів оренди викладена Вищим господарським судом України в Постанові пленуму «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», де зокрема, мова йде про наступне.

Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) випливає, що ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України. З урахуванням частини другої статті 287 ГК України передача в оренду цілісних майнових комплексів, які належать до державного сектора економіки або є комунальною власністю, регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 ЦК України та частини другої статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом.

Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування щодо орендних відносин, у тому числі правила оренди комунального майна та методики визначення ставок орендної плати, які затверджуються рішеннями відповідних рад, господарські суди мають застосовувати з урахуванням вимог статті 23 ГК України та статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 23, 24 ГК України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб'єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.

У вирішенні питань стосовно визначення підвідомчості і підсудності справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про оренду, господарським судам слід враховувати викладене в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (далі по тексту - Постанова пленуму № 10).

За умов п. 15 вищезазначеної Постанови пленуму № 10, у разі вчинення цивільного правочину між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому, до адміністративних договорів не відносяться договори, укладені за правилами Цивільного та Господарського кодексів України, інших актів цивільного або господарського законодавства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що під час укладення договору оренди між позивачем та комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський», а також під час дії цього договору, відповідач не виконував владних повноважень в сфері публічно-правових відносин.

Крім того, під час судового розгляду справи з'ясовано, що предметом спору є орендні правовідносини. Наявними у матеріалах справи документами, у тому числі, копіями установчих документів, відповідей на скарги позивача підтверджується те, що зазначені правовідносини стосуються права позивача на продовження орендних правовідносин, які є предметом розгляду даної справи.

Згідно до умов п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

За правилами п.5 ч.2 цієї статті КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Зі змісту ч. 1 ст. 17 КАС України вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, які виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

В той же час, нормами ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства України є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів а також вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам, зокрема, підвідомчісправи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Умовами п. 1 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 04.10.95 № 786, не встановлюється єдиних цін чи тарифів по орендній платі. Більш того, п. 2 цієї Методики зазначено, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Тобто, розмір орендної плати у спірних правовідносинах не визначений нормативними актами і є договірним.

Тому, суд вважає, що зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Гарантоване ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» право на справедливий суд включає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом, визначеним законом.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини фраза «визначеного законом», крім іншого, поширюється на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися «судом, визначеним законом» у значенні п.1 ст.6 Конвенції (справа «Сокуренко і Стригун проти України»).

А тому, розгляд даної справи по суті за правилами адміністративного судочинства потягне за собою порушення права позивача на судовий захист, закріпленого у ст. 55 Конституції України.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що дана справа не належить до юрисдикції адміністративних судів, та, відповідно, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позовні вимоги, які заявлені в межах цієї справи, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 157, 160, 165, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.