Постанова № 57143729, 07.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 р. Справа № 805/16/16-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця I.О., суддів: Куденкова К.О., Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Белікові Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України на Донецькій залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області,лінійного відділу на станції Красний Лиман Управління МВС України на Донецькій залізниці про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача 1 - Маковецька Н.В.,

ОСОБА_1 (далі по тексту- позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління МВС України на Донецькій залізниці (далі по тексту - відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач 2),Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач 3, ГУ ДКСУ),лінійного відділу на станції Красний Лиман Управління МВС України на Донецькій залізниці (далі по тексту - відповідач 4), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 249 о/с від 05 листопада 2015 року, виданий головою комісії з ліквідації Управління МВС України на Донецькій залізниці - заступником начальника Управління полковником міліції С.Л. Арошкевич в частині звільнення інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Красний Лиман МВС України на Донецькій залізниці у званні старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати позивача на посаду у відповідних органах міністерства або Національну поліцію України;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 524,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник посилаються на те, що позивач проходила службу на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Красний Лиман МВС України на Донецькій залізниці у званні старшого лейтенанта міліції. Згідно наказу № 135 о/с від 29 квітня 2014 року позивачу було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05 травня 2014 року по 17 березня 2017 року. Наказом № 249 о/с від 05 листопада 2015 року, виданим головою комісії з ліквідації Управління МВС України на Донецькій залізниціїї звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил через скорочення штатів. При цьому, відповідачем не було прийнято до уваги гарантії, передбачені ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, щодо заборони звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років, також, були порушені норми ст. 49-2 КЗпП України, якими встановлено обов'язок роботодавця персонально попереджати працівника про майбутнє звільнення не пізніше ніж за 2 місяці. Зі змісту чинного законодавства, на думку позивача, не вбачається ліквідації Міністерства внутрішніх справ України, як юридичної особи, тому підстави для звільнення згідно до наказу № 249 о/с від 05 листопада 2015року вважає відсутніми, тому просить скасувати вищезазначений наказ. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 3524 грн. 16 коп. та розрахунок зазначеної суми обґрунтовує посиланнями на ч. 3 ст. 235 КЗпП України, п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 липня 1991 року №114, норми Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13.

У судовому засіданні представником позивача було оголошено клопотання про відмову позивача від позовних вимог щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 20 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн. 00 коп. у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог.

Решту позовних вимог позивач та її представник у судовому засіданні підтримали та на полягали на їх задоволенні.

Представник відповідача 1 - Управління МВС України на Донецькій залізниці у письмових запереченнях на позов та у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Звернув увагу суду на те, що в межах реформування правоохоронної системи прийнято Закон України «Про Національну поліцію». У зв'язку із втратою чинності нормативної бази щодо проходження служби працівниками міліції, скороченням всіх штатів і посад та ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі і Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, звільненню підлягали всі працівники без виключення. Національна поліція України є новоствореним органом державної влади та не є правонаступником органів внутрішніх справ, що діяли на підставі положення Закону України «Про міліцію».

Крім того зазначив, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 червня 2015 року № 659 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці» (зі змінами), ліквідовано органи внутрішніх справ на транспорті, до складу яких віднесено також і управління на залізницях, в зв'язку з чим скорочено всі посади Управління МВС України на Донецькій залізниці згідно до Наказу МВС України від 22червня 2015 року №741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», також Управління не мало можливості працевлаштувати вивільнених працівників, оскільки було ліквідовано без правонаступника.

Листом від 26 серпня 2015 року № 5/3004 позивача особисто було повідомлено про заплановане масове звільнення працівників, доведено до її відома, що 26 червня 2015 року на адресу Маріупольського міського центру зайнятості було надіслано інформацію про заплановане масове звільнення працівників та запропоновано звернутись до керівництва ГУ МВС України в областях з метою подальшого працевлаштування або звернутись до центру зайнятості. Також, представник відповідача наголошував, що Позивача не було позбавлено гарантій соціального захисту та подальшого працевлаштування у визначеному законом порядку або проведення її перепідготовки, оскільки листом від 25 вересня 2015 року №5/3869 (отриманого позивачем особисто 09.10.2015р. поштою) ОСОБА_1 запропоновано перелік вакансій, наданий Маріупольським міським центром зайнятості, а також 21 липня 2015 року під особистий підпис Позивач була попереджена про майбутнє звільнення, проте жодних заяв, рапортів від позивача щодо бажання переведення або прийняття на службу в національну поліцію, до Головного управління національної поліції України в Донецькій області не надходило.

Тому відповідач 1 вважає, що наказ виданий правомірно, права позивача не порушені, позов задоволенню не підлягає.

Також, представник відповідача 1 надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, посилаючись на те, що з 08 листопада 2015 року позивач був обізнаний про своє звільнення, у позові не наведено ніяких підстав та причин щодо поважності пропуску строку звернення до суду.

В задоволенні зазначеного клопотання суд відмовив ухвалою від 07 квітня 2016 року та визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідач 2 - Міністерство внутрішніх справ України до судового засідання не прибув, але надав письмові заперечення на позов в яких проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що Міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції. Також звертає увагу на те, що позивач не перебував у трудових правовідносинах з МВС України, внаслідок чого останнє позбавлено законної можливості здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення. Таким чином, МВС України вважає, що права позивача не порушені.

Відповідач 3 - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань чи заперечень проти позову не надав.

Відповідач 4 - лінійний відділ на станції Красний Лиман Управління МВС України на Донецькій залізниці до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань чи заперечень проти позову не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача 1 в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як вбачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 05 травня 2010 року (а.с. 113).

Судом встановлено, що згідно Трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1, прийнята на службу в органи внутрішніх справ України на підставі Наказу від 30 червня 2011 року № 219 о/с та звільнена з органів внутрішніх справ України Наказом від 05 листопада 2015 року № 249 о/с Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (а.с. 115).

Згідно витягу з Наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці від 29 квітня 2014 року № 135 о/с (а.с.114) лейтенанту міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3), інспектору слідчого відділення лінійного відділу на станції Красний Лиман Управління МВС на Донецькій залізниці була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05 травня 2014 року по 17 березня 2017 року на підставі рапорту ОСОБА_1 від 11 квітня 2014 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 111), видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану виконавчого комітету Новоселівської селищної ради Краснолиманського району Донецької області 27 березня 2014 року.

Наказом Управління МВС України на Донецькій залізниці від 05 листопада 2015 року № 249 о/с (а.с. 112) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Красний Лиман Управління МВС України на Донецькій залізниці звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановленням на військовий облік) за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року. Зазначений наказ виданий на підставі наказу МВС України від 08 червня 2015 року № 659 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці» (із змінами), п. 10 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII та ознайомлення від 21 липня 2015 року.

Підставою звернення позивача з адміністративним позовом стала його незгода з звільненням із займаної посади відповідно до вищезазначеного наказу № 249 о/с.

Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звільнення позивача, який знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є неправомірним.

Наявними у справі доказами підтверджено, що в момент звільнення позивач знаходився у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Сторонами цей факт також не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України), звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

У даному випадку установа в якій було працевлаштовано позивача - Управління МВС України на Донецькій залізниці повністю ліквідується.

З електронних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці знаходиться в стані припинення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Суд зазначає, що ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація це форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях.

Пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 червня 2015 року № 659 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці» (зі змінами) ліквідовано органи внутрішніх справ на транспорті, до складу яких віднесено також і управління на залізницях, в зв'язку з чим скорочено всі штатні посади Управління МВС України на Донецькій залізниці згідно до Наказу МВС України від 22 червня 2015 року №741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції».

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» від 26 травня 2010 року № 753/11/13-10, який підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році, визначено, якщо у спеціальному законі (Законі України "Про міліцію","Про Кабінет Міністрів України", тощо) не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства, то особа може бути звільнена виключно з підстав, передбачених цими законами. Так, правовідносини, що виникають при звільненні публічного службовця у зв'язку зі скороченням штатів юридичної особи, регулюються спеціальним законодавством.

У вищезазначеному Інформаційному листі ВАС України також вказано, що розглядаючи справи про звільнення публічного службовця з посади у зв'язку з ліквідацією публічної установи, суди повинні, по-перше, перевірити наявність чи відсутність факту ліквідації юридичної особи публічного права згідно з Конституцією України та чинним законодавством, по-друге, встановити, чи вжито адміністрацією публічного органу всіх зусиль для переміщення або переведення публічного службовця, чи іншого його працевлаштування, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 КЗпП України.

Положеннями ст. 244-2 КАС України передбачено, що висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки Наказом МВС України від 08 червня 2015 року № 659 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці», виданим на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ» від 12 лютого 2015 року № 193-VIII не визначено правонаступника установи в якій працював позивач, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці фактично не ліквідується. Наведені у позові заперечення в цій частині є лише припущенням позивача та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Тому суд приходить до висновку, що позивача було звільнено внаслідок ліквідації установи.

За таких обставин посилання позивача на те, що Міністерство внутрішніх справ України, як юридична особа не ліквідовано, частина його повноважень та функцій делегована центральному органу управління поліцією, яке в свою чергу не ліквідовано, як територіальний підрозділ, а лише перетворено у відповідні територіальні підрозділи поліції, судом до уваги не приймаються.

Посилання позивача та його представника на недотримання відповідачами норм Кодексу законів про працю України під час звільнення ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки цей Кодекс не регулює порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Тому суд вважає безпідставними посилання позивача на неправомірність його звільнення з займаної посади під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Також, у обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем 1 ст. 49-2 КЗпП України, недотримання процедури звільнення. Зокрема, позивач зазначає, що його у встановленому чинним законодавством порядку не повідомили про звільнення з посади та не надали можливості реалізувати конституційне право на труд, оскільки не запропонували інше місце роботи, посаду.

Верховною радою України 02 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ.

Вказаний Закон в офіційному виданні "Голос України" №141-142 опубліковано 06 серпня 2015 року.

За п. 1 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з п. 8 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до підпункту "г" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі за текстом - Положення №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з нормами законів про майбутнє звільнення працівників через скорочення штатів та з відповідними пропозиціями щодо подальшого працевлаштування, неодноразово їй було запропоновано звернутись до керівництва ГУ МВС України в областях з метою подальшого працевлаштування або звернутись до центру зайнятості, що підтверджується повідомленням її відповідними листами: від 26 серпня 2015 року № 5/3004 (а.с. 146); від 25 вересня 2015 року № 5/3869 з відомостями щодо наявності вакансій в Маріупольському міському центрі зайнятості, з доказами його надсилання позивачу (а.с.147), а також попередженням від 19 липня 2015 року № 5/2241 (а.с. 149), яким до відома позивача було доведено про ліквідацію Управління МВС України на Донецькій залізниці та попереджено про майбутнє звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, з яким позивача було особисто ознайомлено під підпис.

Відповідно довідки відділу документального забезпечення Головного управління Національної Поліції в Донецькій області від 31 березня 2016 року№ 2074/11/01-2016, звернення ОСОБА_1 щодо прийняття на службу до Головного Управління Національної поліції в Донецькій області за обліками відділу документального забезпечення ГУНП в Донецькій області не значаться (а.с.148). Зазначене свідчить, що жодних дій щодо зарахування її до штату Національної поліції позивачкою здійснено не було, зокрема, нею не надавались відповідні заяви чи рапорти на переведення або прийняття на службу до національної поліції.

Тобто, позивач із заявою про прийняття на службу до поліції не звертався, відтак суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ проведено у відповідності до вимог розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію».

Оскільки відповідними листами позивач був повідомлений про вивільнення у зв'язку з скороченням штатів, заяв та рапортів, які б свідчили про її бажання продовжити службу в національній поліції відповідачам не надходило, суд вважає відсутніми підстави для визнання дій відповідача протиправними в частині порушення порядку вивільнення працівників, передбачених частиною другою статті 40 КЗпП України, оскільки позивач був попереджений, як особисто, так і в силу Закону України «Про Національну поліцію».

Законом України «Про національну поліцію», жодна з норм якого на момент розгляду справи не визнана неконституційною, встановлено підстави та умови звільнення працівників МВС під час ліквідації окремих підрозділів установи.

Відповідачі, на думку суду, під час звільнення позивача діяли в межах закону та в рамках повноважень, не порушуючи її конституційні права та свободи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ проведено у відповідності розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію", тому суд відмовляє позивачці у задоволенні її вимог в цій частині.

За встановлених обставин, суд вважає наказ Управління МВС України на Донецькій залізниці від 05 листопада 2015 року № 249 о/с, яким ОСОБА_1 було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановленням на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів) таким, що прийнятий на підставі, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то вона ґрунтується на нормах ч. 3 ст. 235 КЗпП України та п. 24 Положення № 114, Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Вимога про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимог щодо визнання незаконним наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці від 05 листопада 2015 року № 249 о/с.

Оскільки судом не встановлено, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, то підстави для поновлення на службі в ОВС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у суду відсутні.

Тому, позивач не підлягає поновленню на попередній посаді, та відповідно не має права на отримання компенсації за вимушений прогул.

Враховуючи, вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, наказ Управління МВС України на Донецькій залізниці від 05 листопада 2015 року № 249 о/с про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Красний Лиман Управління МВС України на Донецькій залізниці з 06 листопада 2015 рокузі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановленням на військовий облік) за п. 64 "г" (через скорочення штатів), прийнятий на підставі, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Решта позовних вимог також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними вимогами.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126, 127, 130, 133-135, 138-140, 143, 150-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління МВС України на Донецькій залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, лінійного відділу на станції Красний Лиман Управління МВС України на Донецькій залізниці про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 07 квітня 2016 року в присутності позивача та представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 12 квітня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Голошивець І.О.

Судді Куденков К.О. Аляб'єв І.Г.