Ухвала суду № 57143348, 12.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/872/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Дудніченко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В. при секретаріВинник І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2016 року у справі за заявою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином ,-

в с т а н о в и л а :

01 грудня 2015 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2015 року відкрито провадження у справі за заявою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2016 року рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами, справу провадженням зупинено на підставі ст.ст. 361-365 ЦПК України до розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 за п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України Тальнівським районним судом Черкаської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оскаржив її в апеляційному порядку в частині зупинення провадження, направивши до суду апеляційну скаргу. Апелянт посилається на те, що ухвала в частині зупинення провадження у справі є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2016 року в частині зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 за п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України змінити, виклавши її в такій редакції - позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином залишити без розгляду в зв'язку з розглядом цього ж самого позову Тальнівським районним судом разом з кримінальною справою по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України. В решті ухвалу залишити без змін.

Сторони про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення. Заяв та клопотань про перенесення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про скасування рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином у зв'язку з нововиявленими обставинами, та зупиняючи провадження у даній справі до розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 за п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, суд першої інстанції послався на вимоги п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, згідно яких підставою для перегляду рішення суду є скасування судового рішення.

Суд виходив з того, що оскільки вирок Смілянського міськрайонного суду від 12 лютого 2014 року, яким ОСОБА_6 визнано винним за п.2 ч.2 ст. 115 КК України скасовано ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 листопада 2015 року, а рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування завданої шкоди від злочину взаємно пов'язані між собою, оскільки даним вироком встановлена вина особи, з якої стягнуто матеріальну шкоду згідно рішення суду, яке переглядається в зв'язку із заявою за нововиявленими обставинами, то є підстави для скасування рішення суду за нововиявленими обставинами та зупинення провадження у справі до прийняття рішення по кримінальній справі.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки він не відповідає вимогам процесуального закону та обставинам справи.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2015 року відкрито провадження у справі за заявою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином.

Як вбачається із матеріалів справи вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 лютого 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого п.2 ч.2 ст. 115 КК України та призначено покарання 15 років позбавлення волі. Цивільний позов ОСОБА_8 на суму 56737,65 грн. в частині відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2014 року вказаний вирок залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2015 року скасовано ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2014 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

11 листопада 2015 року ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 лютого 2014 року відносно ОСОБА_6 скасовано в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та стягнуто з останнього 17691,50 грн., яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 06 листопада 2014 року.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року у даній цивільній справі, посилається на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 листопада 2015 року, якою було скасовано вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 лютого 2014 року відносно ОСОБА_6, а тому вважає, що є підстави для перегляду рішення суду від 29 вересня 2014 року та його скасування за нововиявленими обставинами.

22 лютого 2016 року в заяві про уточнення до заяви про перегляд рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами ОСОБА_7 посилається на те, що на даний час Тальнівським районним судом Черкаської області розглядається кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_6 після скасування попереднього вироку суду, в якій розглядається заявлений ОСОБА_8 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, тому вважає, що позовна заява ОСОБА_8 по тому самому предмету, між тими самими сторонами і з тих самих підстав підлягає залишенню без розгляду по цивільній справі, яка переглядається. Судом першої інстанції вимоги заявника щодо залишення позовних вимог ОСОБА_8 без розгляду не задоволено. Суд не мотивував свої висновки щодо заявлених вимог про залишення позову по цивільній справі без розгляду.

Судом першої інстанції постановлено ухвалу від 22 лютого 2016 року, в якій зазначено, що суд прийшов до висновку про скасування рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року, яким задоволено частково позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, і стягнуто з останнього 17691,50 грн., та зупинив провадження у справі.

Колегія суддів не може погодитись з таким вирішенням заяви за нововиявленими обставинами судом першої інстанції, оскільки її розгляд передбачено вимогами ст. 365 ЦПК України, де в частині 2 вказано, що розглянувши заяву, суд може скасувати рішення, що переглядається, і прийняти нове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Отже, на стадії перегляду рішення за нововиявленими обставинами та ухвалення рішення про задоволення заяви за нововиявленими обставинами суд першої інстанції може лише ухвалити нове рішення, іншого не передбачено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог процесуального законодавства, оскільки, вказавши, що є підстави для скасування рішення суду, та дійшовши такого висновку, суд повинен був мотивувати свій висновок та ухвалювати відповідне рішення, а не зупиняти провадження на даній стадії, що є порушенням вимог процесуального законодавства і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 22 лютого 2016 року .

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 та ч. 1 ст. 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов'язаний зупинити провадження у цій справі.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 3 частини першої статті 203 цього Кодексу).

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, передбачених статтею 201 ЦПК, а за наявності підстав, визначених статтею 202 ЦПК, має право як на зупинення, так і на відмову в задоволенні такої заяви.

Визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Підставою для зупинення провадження за пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК може бути також відкриття Конституційним Судом України провадження за зверненням відповідно до статті 43 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» про офіційне тлумачення положень Конституції України чи закону, що мають застосовуватися при вирішенні справи, яка перебуває у провадженні суду.

При неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді.

Однак, приймаючи рішення про зупинення провадження у справі, суд в своїй ухвалі не послався на вимоги процесуального закону щодо зупинення провадження у справі, чим допустив порушення вимог ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 201 ЦПК України зупинення провадження у справі є обов'язком суду, а не правом. Однак, зупиняючи провадження у справі, на даній стадії розгляду, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Згідно ч. 2 ст. 365 ЦПК України, розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2016 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами та призначено судове засідання.

Тому саме на даній стадії після відкриття провадження у справі за заявою за нововиявленими обставинами суд першої інстанції може вирішувати питання щодо зупинення чи призначення справи до розгляду за наявності відповідних обставин. Проте, суд першої інстанції не звернув на дані обставини належної уваги, та дійшов помилкового висновку, а 22 лютого 2016 року постановив незаконну ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області, якою скасував у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року у даній справі, а справу провадженням зупинив до розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 за п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України Тальнівським районним судом Черкаської області.

Виходячи із викладеного, вбачається, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 365 ЦПК України, скасовуючи своє рішення, суд першої інстанції повинен був прийняти нове рішення, однак він в порушення вимог процесуального права зупинив провадження у справі.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що постановлена ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у даній цивільній справі не може залишитися в силі та підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до Звенигородского районного суду Черкаської області, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 3 ч.1 ст. 312, 314, 315, 365 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2016 року у справі за заявою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином - скасувати, передавши на новий розгляд до Звенигородського районного суду Черкаської області для вирішення заяви за нововиявленими обставинами, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :