Рішення № 57143017, 28.03.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9493/15-ц

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

секретаря - Циби О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання правав власності на нерухоме майно за набувальною давністю ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України на 15/200 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. Обґрунтувала вимоги тим, що відкрито, добросовісно та безперервно з 1991 року користується частиною будинку, що складає 15/200, та яка зареєстрована за ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_10 позов підтримали, надавши аналогічні пояснення в обґрунтування позовних вимог. Представник позивача вказував також на те, що право власності на спірну частину домоволодіння має ОСОБА_2, який разом з своїми родичами не проживає в ній з 1990 р., а позивач з 1991 р. використовує приміщення як підсобне для зберігання інструментів та реманенту, доглядає за вказаною частиною будинку, сплачувала податок за користування земельною ділянкою, обробляє її до теперішнього часу.

Відповідач повідомлявся про день та час розгляду справи за останнім відомим місцем проживання (АДРЕСА_1), а тому згідно ч. 5 ст. 74 ЦПК України особа вважається повідомленою.

3-ті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просили справу розглядати за їх відсутності, та позовні вимоги просили задовольнити.

3-тя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином за останнім відомим місцем проживання, інших даних у суду немає.

Треті особи ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/10 частки домоволодіння по АДРЕСА_3 яка складається з квартири №1-А загальною площею 30,7 кв.м., яку набула у власність на підставі договору купівлі-продажу №5Дн-19285 від 21.11.1978 р., посвідченого державним нотарісом Першої Київської державної нотаріальної контори Барановською Г.С. (а.с. 4),

Домоволодіння по АДРЕСА_4 складається з двох окремих будинків. В одному проживають: ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, а також залишаються зареєстрованими подружжя ОСОБА_3.

В іншому будинку цього ж домоволодіння проживають інші треті особи по справі.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до роз»яснень Міністерства юстиції України від 13.10.2011 року «Деякі аспекти набуття права власності на об»єкти безхазяйного нерухомого майна» право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду у випадках, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не могла знати, що володіє річчю незаконно.

Тобто одна з основних вимог, встановлених законодавством, для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - 10 років відкритого безперервного володіння нерухомим майном.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38330676 від 29.05.2015 р. ОСОБА_1 є власником 1/10 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. Домоволодіння складається з житлового будинку літ. «А», житлового будинку літ. «Б», житлового будинку літ. «Ц», житлового будинку літ. «Ш», житлового будинку літ. «Ю» та господарських будівель та споруд: сарай літ. Д; сарай літ. Е; вбиральня літ. Ж; вбиральня літ. Л; сарай літ. Н; сарай літ. О; гараж з оглядовою ямою літ. Р; літня кухня літ. С; навіс літ. Т; навіс літ. У; сарай літ. Ф; вбиральня літ. Х; вбиральня літ. Ч; спорудження «№1-9, І-ІІІ». Крім того, самовільно побудовано: житловий будинок літ. Ц; житловий будинок літ. Ш; прибудова літ. Ш, житловий будинок літ. Ю; сарай літ. Н, сарай літ. О, гараж літ. Р, сарай літ. Ф; літня кухня літ. С. (а.с. 4-5).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач відкрито володіє часткою 15/200 домоволодіння по АДРЕСА_5 яка складається з квартири №2, житловою площею 13,1 кв.м., власником якої рахується ОСОБА_2 (на поверховому плані будинку позначено як квартира №2). Вказане житлове приміщення має окремий вихід, що відображено в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_6 , виданий Київським МБТІ 28.08.2012 р. (а.с. 7, зворот).

З витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 27.04.2010 р. землекористувачами ділянки по АДРЕСА_7 (код ділянки НОМЕР_1) рахуються ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6 Отже, з 1997року подружжя ОСОБА_2 було вже виключено з земельного кадастру, прізвище ОСОБА_2 не значиться (а.с. 135). Сааме тому рішенням Подільської районної Ради народних депутатів м. Києва від 06.03.1997 р. №95, ОСОБА_1 надано земельну ділянку в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком на один рік під город площею 446,0кв.м. (а.с.43, 45-47).

Слід зазначити, що позивач сплатила земельну ренту за земельну ділянку за цим кадастровим номером у 1996 р., що підтверджується наданою суду квитанцією (а.с. 136), а в подальшому була звільнена від сплати податку на землю, оскільки їй призначено ІІ групу інвалідності. А тому ОСОБА_2 взагалі не сплачували земельну ренту.

Згідно довідки адресного бюро м. Києва від 28.07.2010 р. ОСОБА_2 по місту Києву та Київської області зареєстрованими не значаться. (а.с. 114, зворот) .

Факт відкритого безперервного володіння ОСОБА_1 спірної частини будинки підтверджується також показами свідка ОСОБА_14, яка пояснила, що до 2000 р. приїздила до своєї бабусі по АДРЕСА_8 яка була сусідкою з позивачем. А з 2000 р. переїхала після смерті бабусі на постійне місце проживання за цією адресою. Бачила, що ОСОБА_1 постійно доглядає за частиною будинку, ніколи не бачила ОСОБА_2, ні його родичів. Ніхто інший, окрім позивача, не доглядав за спірною частиною будинку та земельною ділянкою, не користувався нею. Аналогічні покази засвідчила свідок ОСОБА_15

Згідно свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, виданого 19.11.1959 року Четвертою київською державною нотаріальною конторою, за ОСОБА_2 зареєстровано 2/25 частини домоволодіння по АДРЕСА_7 (а.с. 133).

Згідно відповіді Київського МБТІ від 11.01.2016 р. будинок АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований за: 9/100 ОСОБА_16, 2/25 ОСОБА_2, 2/25 ОСОБА_3, 1/10 ОСОБА_1, 9/100 ОСОБА_4, 8/100 ОСОБА_9, 17/200 ОСОБА_7, 28/200 ОСОБА_17, 9/50 ОСОБА_6, 17/200 ОСОБА_7 (а.с. 133).

Під час судового розгляду вищевказаної справи, судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м.Києва від 21.12.2012 р. припинено право власності на частку, яка рахується за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кожним на 1/200 частку домоволодіння, оскільки при оформленні свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя на ім»я ОСОБА_3 та договору купівлі-продажу на ім»я ОСОБА_2 були допущені арифметичні помилки. Тобто було 2/25, а стало 15/200 за кожним.

Отже, на даний час домоволодіння на праві власності належить відповідним чином :

ОСОБА_3 2/25

ОСОБА_2 2/25

ОСОБА_4 9/100

ОСОБА_5 (після смерті ОСОБА_16.) 9/100

ОСОБА_9 8/100

ОСОБА_1 1/10

ОСОБА_7 (на підставі договору дарування) 17/200

ОСОБА_7 (на підставі свідоцтва про спадщину) 17/200

ОСОБА_17 28/200

ОСОБА_6 9/50

У разі арифметичного складання всіх часток дорівнює одній цілій.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що викладені обставини в позовній заяві, що позивач з 1991 р. користується відкрито та безперервно 15/200 частиною домоволодіння, яка рахується за ОСОБА_2, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позивач має право в порядку набувальної давності визнати за собою право власності на цю частину домоволодіння в порядку ст. 344 ЦК України, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11,60, 61, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання правав власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 15/200 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун