Рішення № 57141146, 22.03.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1007/16-ц

Номер провадження 2/570/580/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.П.Могили 24 ) в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

покликаючись на неповернення товариством з обмеженою відповідальністю «Володимирець-Агро» коштів по договору від 06 травня 2015 року, позивач у поданій до суду 11 лютого 2016 року заяві просить на підставі ст.509 ЦК України, ст.193 ГК України стягнути з відповідача як поручителя по договору 1 837 946 грн. 41 коп. та судові витрати.

Всіх учасників судового процесу відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, але відповідач до суду не з»явився. У поданій до суду заяві представник позивача просить справу слухати у її відсутність, винести рішення на підставі наданих доказів, позов підтримує повністю, не заперечує проти заочного порядку вирішення спору. Зважаючи на те, що явку сторін не було визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних осіб в заочному порядку та згідно ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, з"ясувавши обставини та дослідивши представлені стороною позивача докази по справі, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, прийшов до таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобов»язують суд під час ухвалення рішення вирішити такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши спосіб захисту позивач в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

За договором поставки, укладеним 06 травня 2015 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Володимирець-Агро», директором якого є відповідач, позивач зобов'язався постачати засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива. В цей же день укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач зобов»язується відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов»язань боржника.

Боржник взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 1 837 846 грн. 41 коп., з них 1 061 341 грн. 70 коп. основного боргу, 154 452 грн. 29 коп. пені, 265 335 грн. 43 коп. штрафу, 124 859 грн. 55 коп. відсотки, 9 774 грн. 17 коп. інфляційних витрат, 222 083 грн. 27 коп. курсової різниці.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Положеннями ст.655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору і укладається саме для забезпечення виконання останнього.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Боржник зобов"язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов"язання за договором. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується доданим до позову розрахунком, виданим посадовою особою позивача, який в силу ст.ст.59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі. У передбаченому законом порядку вказаний письмовий доказ відповідачем не спростований і не оспорений. Позивачем належними та достовірними доказами доведені свої позовні вимоги, об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доказів, наданих позивачем і у суду немає підстав вважати обставини, викладені у них, такими, що не відповідають дійсності. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань. Таким чином, позов підставний і його задоволення забезпечує справедливу рівновагу між інтересами сторін.

У зв»язку з задоволенням позову суд на підставі ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

З огляду на викладене, на підставі ст.509 ЦК України, керуючись ст.10, 11, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

задоволити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Вітагро» 1 837 846 грн. 41 коп., з них 1 061 341 грн. 70 коп. основного боргу, 154 452 грн. 29 коп. пені, 265 335 грн. 43 коп. штрафу, 124 859 грн. 55 коп. відсотки, 9 774 грн. 17 коп. інфляційних витрат, 222 083 грн. 27 коп. курсової різниці.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Вітагро» 27 573 грн. 50 коп. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кушнір Н.В.