Ухвала суду № 57140994, 08.04.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконним набуття права власності на приміщення, скасування свідоцтва про право власності та виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рівненського міського суду від 12 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконним набуття права власності на приміщення, скасування свідоцтва про право власності та виселення.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що судом 1-ї інстанції не враховано те, що міська рада і відповідачі у запереченні та доданій до нього позовній заяві від 13.05.2011 року вказували, що квартира №3 знаходиться у непридатному для проживання стані, а подальше проживання мешканців у вказаній квартирі є небезпечним, грозить обвалом, тобто є аварійною і не підлягала приватизації. Не взято до уваги неможливість проведення ремонту, реконструкції і добудови житлових приміщень без участі, згоди відповідачів та без їх відселення.

Крім того, висновок суду про те, що рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №147 від 16.11.1998 року в частині затвердження Акта обстеження приміщення мансарди будинку №7 по вул. Гребінки та закріплення його за ЖЕК №5, як службового приміщення для тимчасового проживання прийнято з дотриманням чинного законодавства, в межах компетенції та не порушувало прав та інтересів мешканців, незаконний.

Вказане рішення прийнято на підставі протоколу засідання громадської житлової комісії при міськвиконкомі від 27.10.1998 року, відповідно до якого вказане приміщення не відповідає діючим санітарним та технічним нормам, не може бути закріплене як житлове приміщення для постійного проживання, а тому рекомендовано закріпити його як службове приміщення для тимчасового проживання. Тобто, у даному випадку виконавчий комітет Рівненської міської

_________________

Справа № 569/7496/14-ц Головуючий в суді І інст. ОСОБА_7

Провадження № 22-ц/787/688/2016 р. Суддя-доповідач ОСОБА_8 ради, в порушення вимог ст. 7 ЖК України, за результатами обстеження, яким замість переобладнання його для використання в інших цілях приймає рішення про закріплення, як службового для тимчасового проживання. Водночас, ст. 6 ЖК України на той час визначала, що житлове приміщення призначається лише для постійного проживання.

Вважає висновок суду про те, що лімітна квартира, як названо службову квартиру АДРЕСА_1 у рішенні виконавчого комітету Рівненської міської ради №152 від 14.11.2000 року, відноситься до обєктів приватизації відповідно до ч.1 ст. 2 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", незаконний, оскільки у вказаній нормі, як і в іншому чинному законодавстві України таке поняття, як "лімітна квартира" відсутнє. Таким чином, ураховуючи, що приміщення, яке приватизувала сімя ОСОБА_6, так і залишається службовим, то приватизація відбулася всупереч вимог ч.2 ст. 2 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", відповідно до якої не підлягають приватизації, зокрема, квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Зазначає, що є не правильним висновок суду, що відсутність ордеру на вселення не може слугувати підставою для визнання приватизації незаконною за наявності інших доказів набуття громадянином права на безоплатне отримання житла у відповідності до ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", оскільки згідно з ч.1 ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Також є необґрунтованим висновок суду про те, що приватизацію квартири АДРЕСА_2 проведено у повній відповідності до вимог законодавства про приватизацію.

Враховуючи викладене просив рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

ОСОБА_3просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін

Представник відповідача - виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_4 також просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Представник відповідача - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не зявилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що особа вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, однак позивач вибрав спосіб захисту права власності, що не відповідає змісту порушеного права, а з вимогами про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, позивач не звертався.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належать на праві приватної власності квартири №1 та № 2 по вул. Гребінки, 7 в м. Рівне на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2000 року та договору купівлі-продажу від 24 червня 2000 року відповідно (а.с.8,9).

Квартира АДРЕСА_3. в м. Рівне в рівних долях належить на праві приватної власності сім'ї ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 18 лютого 2013 року. (а.с.38).

В цій квартирі відповідач ОСОБА_5 та члени його сімї проживали з грудня 1988 року, а були зареєстровані з 1999 року. Рішення про визнання цієї квартири аварійною, міськвиконком не ухвалювалось.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 147 від 16 листопада 1998 року (п.14) було затверджено акт обстеження приміщення мансарди будинку № 7 по вул. Гребінки комісією виконкому та закріплено вказане приміщення за ЖЕК № 5, як службове приміщення для тимчасового проживання, з наданням йому квартирного номера № 3. Основним наймачем службової 1-кімнатної квартири АДРЕСА_4, житловою площею 15,7 кв.м зазначено ОСОБА_5 (т.1 а.с.31).

Підставою для прийняття виконавчим комітетом Рівненської міської ради рішення № 147 від 16 листопада 1998 року стали протокол засідання громадської житлової комісії при міськвиконкомі від 27 жовтня 1998 року, довідка ЖЕК-5, акт обстеження стану житлового будинку з метою встановлення відповідності санітарним і технічним вимогам та визначення його придатним (непридатним) для проживання, доручення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 4 вересня 1998 року, заява ОСОБА_5 від 21 вересня 1998 року та копія поповерхового плану квартири №3 (мансарди) по вул. Гребінки, 7 в м. Рівне (т.1 а.с.32).

Актом обстеження приміщення мансарди, проведеного комісією у складі директора ДМІ, заступника директора ДМІ, начальника МБТІ, завідуючого відділом СЕС м.Рівне, головного інженера філіалу НДІ «Проектреконструкція», державного інспектора з пожежного нагляду СВПЧ-1 м.Рівне, начальника державної інспекції АБК, начальника ЖЕК-5, встановлено, що приміщення мансарди складається з кухні, житлової кімнати, санвузла, обладнане каналізацією, водопроводом, підведений природний газ. За висновком комісії можливе використання вказаного приміщення для проживання.

Як вбачається з протоколу засідання громадської житлової комісії при міськвиконкомі від 27 жовтня 1998 року, єдиною причиною неможливості закріпити приміщення мансарди як житлове приміщення для постійного проживання була невідповідність висоти приміщення (2,3 м замість допустимих 2,5 м) діючим санітарним та технічним нормам. Враховуючи цю обставину, відділ по обліку та розподілу житла запропонував затвердити акт обстеження приміщення мансарди та закріпити вказане приміщення за ЖЕК-5 як службове приміщення для тимчасового проживання.

Житлові правовідносини, які виникли між сімєю ОСОБА_5 та виконкомом існували до придбання ОСОБА_1 двох квартир в багатоквартирному будинку, влаштовували обидві сторони та прийняті в звязку з цим рішення ними не оскаржувались, а тому наслідки цих правовідносин є обовязковими і для ОСОБА_1 незалежно від ревізування ним тих порушень, які на його думку, були допущені сторонами при їх оформленні.

Права позивача ОСОБА_1, як власника двох квартир у багатоквартирному будинку, будь-яким чином відповідачами і прийнятим Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 147 від 16 листопада 1998 року (п.14) порушені не могли бути, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення, право власності на ці квартири у нього ще не існувало, а доказів в справі, що попередні власники про такі порушення заявляли, в справі немає.

Придбаваючи в багатоквартирному будинку дві квартири ОСОБА_1, мав знати про існування іншої квартири та відповідно про права жильців цієї квартири і мав з ними рахуватись.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, придбавши дві квартири ОСОБА_1, фактично розпочав розпоряджатись всім будинком, як своєю власністю, проводячи його капітальний ремонт за проектом якого, в мансарді квартири № 3 не передбачено (т.1 а.с.76,91), що вказує не на порушення прав позивача, а на зворотне. Тобто захищаючи свої інтереси, ОСОБА_1, всупереч вимог ст.47 Конституції України та ч.4 ст.9 і ст. 109 ЖК України, фактично не враховує інтересів інших осіб, намагаючись позбавити їх житла (права власності) та виселити за відсутності на те законних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 152 від 14 листопада 2000 року, яке не оскаржувалось та є чинним, з квартири АДРЕСА_5 було знято статус службової, а основним квартиронаймачем зазначено ОСОБА_5 Відтак, вказана квартира була віднесена до обєктів приватизації відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та сімя ОСОБА_5 використала своє законне право на її приватизацію.

На час звернення до суду 21 грудня 2015 року квартира АДРЕСА_5 вже була приватизована та належить на праві приватної власності ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6

При цьому, обґрунтовуючи свій позов чиненням відповідачами перешкод на проведення капітального ремонту, дозвільних документів на проведення будівельних робіт позивач не надав, а в тих що мав, закінчився строк дії (т.1 а.с.22-23).

Посилання позивача на порушення оскаржуваними рішенням та наказом його прав власності на придбані в 2000 році квартири № 1 та № 2 по вул. Гребінки, 7 в м.Рівне із-за неможливості проживання в них через загрозу для життя та здоровя та необхідності проведення ремонтних робіт, місцевим судом з посиланням на ст.391 та ст.1163 ЦК України обґрунтовано відхилені з мотивів вибрання позивачем способу захисту права власності, що не відповідає змісту порушеного права.

За таких обставин, оскільки рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313 -315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: