Ухвала суду № 57140731, 05.04.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/946/14-ц Номер провадження 22-ц/786/394/16Головуючий у 1-й інстанції Новак Д. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Бондаревської С.М. суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.

при секретаріДіхтяр Т.В.

за участю відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позовній заяві посилалося на те, що 27 червня 2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є позивач ПАТ "Марфін Банк", та відповіда-чем, як фізичною особою-підприємцем, був укладений кредитний договір №00314/Р, згідно з яким позивачем було надано відповідачу кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 000 000,00 доларів США зі сплатою 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості за кредитом з терміном погашення до 26 червня 2009 року для рефінансування кредиторської заборгованості перед іншим банком.

В подальшому між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до вказаного кредитного договору у зв'язку зі зміною графіку погашення заборгованості, згідно з якими позивачем було надано відповідачу кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 083 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за основним боргом за кредитом з терміном погашення до 26 червня 2013 року.

Оскільки відповідачем зобов'язання за кредитним договором та додатковими угодами до нього належним чином не виконувалися, станом на 13 серпня 2014 року виникла заборго-ваність за вищевказаним кредитним договором у загальній сумі 10 256 838 грн. 56 коп.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №00314/Р від 27 червня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки №00772/СР, посвідчений 20 серпня 2008 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріаль-ного округу, та зареєстрований у державному реєстрі іпотек, предметом якого є нерухоме майно, належне ОСОБА_4, в тому числі земельна ділянка загальною площею 5 612 кв. м несільськогосподарського призначення, розташована по вул. Яковенка 11, в с. Стасі, Диканського району Полтавської області, власником якої на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку є ОСОБА_4

Мотивуючи тим, що на письмову вимогу банку від 17 жовтня 2013 року погасити заборгованість відповідач не відреагував, позивач, з метою погашення кредитної заборгованості в розмірі 10 256 838 грн. 56 коп., просив звернути стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку площею 5 612 кв. м, належну відповідачу, шляхом її продажу з прилюдних торгів у межах процедури, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", за ціною, визначеною на підставі оцінки цього майна суб"єктом оціночної діяльності на момент продажу.

Ухвалою Диканського районного суду від 07 жовтня 2014 року до участі у справі на боці відповідача була залучена третя особа без самостійних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", оскільки вказана вище земельна ділянка знаходиться також в іпотеці цього банку відповідно до договору іпотеки від 27 вересня 2006 року.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року позов ПАТ «Марфін Банк» задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №00772-СР, посвідченим 20 серпня 2008 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за №3424, укладеним ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ " Марфінбанк", та ОСОБА_2, а саме на земельну ділянку загальною площею 5 612 кв. м несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5321084901:01:001: 0012, яка на підставі Державного акту на право власності на землю серії ПЛ №2398840 від 17 червня 2005 року з визначеними ним межами та схемою її розміщення належить ОСОБА_4 та знаходиться по вул. Яковенка, 11 в с. Стасі Диканського району Полтавської області, шляхом продажу цієї земельної ділянки на прилюдних торгах у межах процедури, визначеної Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною 475 448 грн. 64 коп. для погашення виходячи з вимог пріоритетності згідно ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" спочатку заборгованості за кредитним договором відповідача перед ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" в розмірі 501 094 грн. 48 коп. на підставі договору іпотеки №З-72-2006, укладеного цим банком та відповідачем 27 вересня 2006 року, а потім заборгованості за кредитним договором цього ж відповідача ОСОБА_4 перед ПАТ "Марфінбанк", за рахунок вартості якої погасити заборгованість за кредитним договором №00314/Р від 27 червня 2008 року у загальній сумі 10 256 838 грн. 56 коп., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 8 672 296 грн. 72 коп., заборгованості за відсотками в сумі 1 448 941 грн. 54 коп., заборго-ваності за пенею та штрафом в сумі 135 600 грн. 30 коп., а також витрат, пов"язаних із зверненям стягнення на це іпотечне майно, земельна ділянка якого також перебуває у іпотеці цього банку відповідно до договору іпотеки №00772-СР від 20 серпня 2008 року.

Не погодившись з даним рішенням суду, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати оскаржуване ним судове рішення та ухвалити нове нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ПАТ «Марфін Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" своє заперечення подало ПАТ «Марфін Банк», в якому, спростовуючи доводи апелянта, просило апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2, який не оскаржував в апеляційному порядку рішення суду, в письмовому клопотанні просив вказане судове рішення скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на те, що даний спір виник між юридичними особами, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 червня 2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є позивач ПАТ "Марфін Банк", та відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, був укладений кредитний договір №00314/Р, згідно з яким позивач ВАТ "Морський транспортний банк" надав ОСОБА_4, а відповідач отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 1 000 000,00 дол. США на рефінансування заборгованості за кредитними договорами №К-32-2006 від 09 червня 2006 року та К-72-2006 від 27 вересня 2006 року у ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" зі сплатою 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості із кінцевим терміном погашення 26 червня 2009 року.

28 червня 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода до вищевказаного кредитного договору №00314/Р від 27 червня 2008 року, згідно з якою ВАТ "Морський транспортний банк" зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 083 000,00 дол. США зі сплатою 12 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості з кінцевим терміном погашення 26 червня 2013 року.

В подальшому у зв'язку зі зміною графіку погашення заборгованості за кредитним договором між сторонами укладалися додаткові угоди №2 від 30 вересня 2010 року та №3 від 28 листопада 2011 року.

Також судом встановлено, що в рахунок забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №00314/Р від 27 червня 2008 року зі змінами та доповненнями між ВАТ "Морський транспортний банк" та відповідачем був укладений договір іпотеки №00772-СР, посвідчений приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу Полтавської області 20 серпня 2008 року, предметом якого стали нежитлові будівлі по вул. Яковенка 11, в с. Стасі, Диканського району Полтавської області, які належать на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2004 року, та земельна ділянка загальною площею 5 612 кв. м несільськогоспо- дарського призначення, розташована по вул. Яковенка 11, в с. Стасі, Диканського району Полтавської області, яка належить на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 23984 від 17 червня 2005 року ОСОБА_4

Позивач ПАТ "Марфін Банк" виконав свої зобов'язання за кредитним договором №00314/Р від 27 червня 2008 року та додаткових угод до цього договору, що укладалися в подальшому, в той час, як відповідач покладені на нього цим же кредитним договором та додатковими угодами зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку за кредитним договором виникла заборгованість в загальній сумі 10 256 838 грн. 56 коп.

17 жовтня 2013 року позивачем ОСОБА_4 направлено письмову претензію з вимогою погашення заборгованості по кредиту, відсотках і неустойки в повному обсязі на протязі тридцяти днів з дня отриманння повідомлення, однак, відповідач не виконав пред'явлених вимог щодо погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Окрім цього, судом встановлено, що між третьою особою на стороні відповідача ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_4 ще 27 вересня 2006 року був укладений кредитний договір №К-72-2006 на суму 250 000,00 доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом зі строком погашення до 27 вересня 2011 року. Також 27 вересня 2006 року, між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" і ОСОБА_4 був укладений і договір іпотеки №З-72-2006, посвідчений приватним нотаріусом Диканського районного нотаріаль-ного округу, предметом якого також є нежитлові будівлі по вул. Яковенка 11, в с. Стасі, Диканського району Полтавської області, належні відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2004 року та земельна ділянка, що знаходиться за цією ж адресою площею 5 612 кв. м несільськогосподарського призначення, яка належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №2398840 від 17 червня 2005 року.

Також встановлено, що на час вирішення даного спору, звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлові будівлі по вул. Яковенка 11, в с. Стасі, Диканського району Полтавської області завершене на підставі договору іпотеки №З-72-2006 року, укладеного між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_4, з переходом права власності на ці будівлі до ПАТ "Банк "Фінанси і кредит".

Стосовно земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що знаходиться за вищевказаною адресою, судом встановлено, що питання про звернення стягнення на неї тривалий час вирішувалося ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", однак постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року, цьому банку було відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку, а тому дана земельна ділянка є іпотечним майном як за договором іпотеки між позивачем і відповідачем, так і за договором іпотеки між третьою особою по справі ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та відповідачем.

При вирішенні вказаного спору по суті, суд першої інстанції, перевіряючи підвідом-чість даної справи судам цивільної юрисдикції, виходив з того, що відповідач ОСОБА_2, який дійсно є фізичною особою-підприємцем, 27 червня 2008 року уклав з ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк" кредитний договір не для розвитку чи інших потреб господарської діяльності, а для рефінансування заборгованості за кредитним договором з іншим банком ТОВ "Банк "Фінанси та кредит", який був укладений ним раніше.

Виходячи з розяснень, наведених в п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", згідно яких суду при вирішенні підвідомчості спору між юридичною особою і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, належить з урахуванням змісту договору та інших правовстанов-люючих документів з'ясовувати з використанням якого правового статусу при укладенні договору діяла фізична особа-підприємець, як фізична особа чи як фізична особа-підприємець, а також які саме правовідносини між сторонами виникли, районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 при укладенні 27 червня 2008 року з позивачем кредитного договору хоч і вступив у правові відносини як фізична особа-підприємець, однак кредит у позивача отримав не для проведен-ня господарської чи підприємницької діяльності, а для рефінансування заборгованості за іншим кредитним договором, укладеним ним раніше з іншим банком, зокрема, ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та саме за рахунок одержаних у кредит коштів від позивача він і провів погашення раніше виниклої кредитної заборгованості перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". Отже, між сторонами у справі виникли не господарські, а кредитні правовідносини, тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним, оскільки до нього суд дійшов без належного зясування всіх фактичних обставин, зокрема, при вирішенні даного питання судом не було досліджено умови кредитного договору, укладеного між третьою особою на стороні відповідача ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" та відповідачем 27 вересня 2006 року.

В той же час згідно наданої представником ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до суду апеляційної інстанції копії вищевказаного кредитного договору вбачається, що 27 вересня 2006 року ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" був укладений кредитний договір №К-72-2006 з ОСОБА_4, як субєктом підприємницької діяльності, на суму 250 000,00 доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом зі строком погашення до 27 вересня 2011 року з цільовим використанням коштів, отриманих за цим договором на реконст-рукцію і здачу в експлуатацію готельного комплексу, тобто для фінансування господарської діяльності відповідача, як фізичної особи субєкта підприємницької діяльності з правом банка контролювати цільове використання кредиту /т. 2 а. с. 109-112/.

Звідси, помилковим є висновок районного суду про те, що між сторонами у справі виникли лише кредитні правовідносини, оскільки він суперечить наведеним вище обставинам.

Згідно розяснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17) або ГПК України (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Відповідно до статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частинами 1 статей 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, відкриваючи провадження у даній справі, та, розглядаючи спір по суті, суд першоїінстанції на вказані обставини уваги не звернув та,в порушення вищенаведених нормпроцесуального права про визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, вирішивданий спір по суті з порушенням підвідомчості зазначеноїкатегорії справ господарським судам.

Враховуючи, суб'єктний склад учасників спору, характер спірних правовідносин, а також наявність норми, яка прямо вказує на процесуальний порядок розгляду справи судом відповідної юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку, що справу належить розглядатигосподарському суду у порядку господарського судочинства.

За наведених обставин рішення районного суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав,визначених ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційнускаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року скасувати. Провадження у справі закрити.

Розяснити позивачу право на звернення з позовом до господарського суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: