Ухвала суду № 57134650, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/29461/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника позивача представника відповідача третьої особи Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Корінець Ю.О., ОСОБА_5 Алєксандрова М.І. ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Гільдія кінорежисерів 24/1" в інтересах ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації "Гільдія кінорежисерів 24/1" в інтересах ОСОБА_5 до Державного агентства України з питань кіно, треті особи державне підприємство "Українська кіностудія анімаційних фільмів", фізична особа-підприємець ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування прокатного посвідчення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Всеукраїнська громадська організація "Гільдія кінорежисерів 24/1" в інтересах ОСОБА_5 пред'явила позов до Державного агентства України з питань кіно, треті особи державне підприємство "Українська кіностудія анімаційних фільмів", фізична особа-підприємець ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування прокатного посвідчення від 24 березня 1998 року НОМЕР_1 на право розповсюдження і демонстрування фільмів, яким безпідставно визнано право інтелектуальної власності на об'єкти авторського права на аудіовізуальні твори у вигляді мальованих похідних анімаційних (мультиплікаційних) кінофільмів, відеофільмів та телефільмів серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Державним агентством з кінематографії України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів Всеукраїнська громадська організація "Гільдія кінорежисерів 24/1" в інтересах ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про підсудність справи адміністративному суду.

З таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Зі змісту адміністративного позову слідує, що позивач звернувся до суду в інтересах та з метою захисту прав ОСОБА_5, як члена Всеукраїнської громадської організації "Гільдія кінорежисерів "24/1", посилаючись на Закон України "Про громадські об'єднання" та договір про надання повноважень на управління майновими авторськими правами на твори від 26 вересня 2003 року №П/Д-К/21, відповідно до якого ОСОБА_5 надає Гільдії повноваження на здійснення колективного управління належним йому виключними майновими правами інтелектуальної власності на об'єкти авторського права та/або суміжних прав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у справі про право інтелектуальної власності є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на нижченаведене.

Статями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Статтями 420, 421 Цивільного кодексу України визначено, що до об'єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема літературні та художні твори.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до статті 427 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з частиною 1 статті 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Статями 433, 435 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: аудіовізуальні твори.

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняє Закон України «Про авторське право і суміжні права».

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Згідно статей 7, 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва і, зокрема аудіовізуальні твори.

Відповідно до статей 50, 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є зокрема: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що вирішення наведеного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, його розгляд повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до невірних висновків, що справа підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Спір підлягає вирішенню загальним місцевим судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 157, 211, 221, 228, 230, 231 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Гільдія кінорежисерів 24/1" в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року скасувати, провадження у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації "Гільдія кінорежисерів 24/1" в інтересах ОСОБА_5 до Державного агентства України з питань кіно, треті особи державне підприємство "Українська кіностудія анімаційних фільмів", фізична особа-підприємець ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування прокатного посвідчення закрити.

Роз'яснити позивачеві право на звернення в суд в порядку цивільного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: