Ухвала суду № 57133967, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/10057/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І.,

розглянувши касаційну скаргу Миколаївської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року

у справі № 813/5620/13-а (№ 876/1344013)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати»

до Миколаївської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Миколаївська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 08 квітня 2016 року направила по пошті до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір».

Як встановлено підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VІІІ, за подання до адміністративного суду касаційної скарги суб’єктами владних повноважень на рішення суду, ставка судового збору встановлена у такому розмірі: 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не менше 120 відсотків від 1 розміру мінімальної заробітної плати.

До касаційної скарги скаржником не додано квитанцію про сплату судового збору, проте заявлено клопотання про звільнення від його сплати у зв’язку з тим, що майновий стан скаржника не дозволяє виділити кошти на сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Крім того, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Крім того, особа, що утримується за рахунок бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з цим, належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відповідачем до касаційної скарги не додано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Миколаївської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про звільнення від сплати судового збору.

Згідно частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 108, 165, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Відмовити Миколаївській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу Миколаївської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків до 16 травня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Бившева