Ухвала суду № 57133820, 11.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 квітня 2016 року м. Київ К/800/9857/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Чумаченко Т.А., перевіривши касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі за позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування абзаців вимоги від 03 вересня 2015 року №15-05-23-14/8250 про усунення виявлених під час ревізії порушень законодавства, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування абзаців вимоги від 03 вересня 2015 року №15-05-23-14/8250 про усунення виявлених під час ревізії порушень законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі державне підприємство «Адміністрація морських портів України» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відкритті провадження за вищезазначеною касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем оскаржується вимога органу державного фінансового контролю в частині, що вказує на порушення вимог законодавства та необхідність їх усунення.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011, Державна фінансова інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Також положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено, що органу державного фінансового контролю надано право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов’язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, у органу державного фінансового контролю є право пред’являти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово відшкодувати виявлені в ході перевірки збитки.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 14 жовтня 2014 року №21-439а14, від 20 січня 2015 року №21-63а14, від 27 січня 2016 року у справі №2а-4367/10/0770, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

За таких обставин та відповідно до приписів процесуального закону у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою - слід відмовити, а додані до скарги матеріали повернути скаржнику.

Керуючись статтями 13, 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, –

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі за позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування абзаців вимоги від 03 вересня 2015 року №15-05-23-14/8250 про усунення виявлених під час ревізії порушень законодавства.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 – 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.А. Чумаченко