Ухвала суду № 57133662, 29.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Київ К/800/6959/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Приходько І.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу

Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 у справі № 810/4977/14 за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради „Переяслав-Хмельницьктепломережа" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області,

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство Київської обласної ради „Переяслав-Хмельницьктепломережа" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002271501 від 28.02.2014 та визнання дій протиправними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2014, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача із зарахування у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів сплачених сум податку на додану вартість за листопад-грудень 2013 року, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002271501 від 28.02.2014, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань та складено акт №131/10-17-15-01 від 08.02.2014.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002271501 від 28.02.2014, яким позивачу нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 105506, 48 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме податку на додану вартість за травень-листопад 2012 року від 541 до 384 днів.

Відповідно до абз.1 п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг, за змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Згідно п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Визначені позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень-листопад 2012 року суми було сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідачем не доведено наявності у позивача заборгованості з податку на додану вартість та зарахування сплачених за травень-листопад 2012 року сум цього податку до інших податкових періодів.

Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції щодо наявності податкового боргу у позивача, на погашення якого податковий орган змінив призначення платежу позивача по податку на додану вартість, належних доказів не надано.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Приходько І.В.