Ухвала суду № 57133558, 29.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Київ К/800/10805/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Приходько І.В.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника позивача КП „Дніпроводоканал" - Скобелєва С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі № 2а/0470/10054/12 за адміністративним позовом Комунального підприємства „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року Комунальне підприємство „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000668823 від 14.08.2012, яким визначено позивачу податкове зобов'язання із сплати штрафних санкцій за затримку граничного строку узгодженої суми - 1855447, 82 грн.

На обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем незаконно нараховано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток під час дії мораторію у справі про банкрутство боржника - платника податків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000668823 від 14.08.2012.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 до 31.03.2012 та складено акт перевірки № 274/24-0/03341305 від 31.07.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000668823 від 14.08.2012, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з сплати штрафних санкцій за затримку граничного строку узгодженої суми - 1855447, 82 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми зобов'язань з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції за порушення граничного терміну сплати вищезазначеного податку з визначенням суми штрафної санкції відповідно до п. 126.1 ст.126 ПК України та п.7 підр.10 Р.ХХ ПК України у розмірі 20 %.

Спір між сторонами виник виключно з приводу законності нарахування податковим органом штрафних санкцій під час дії мораторію у справі про банкрутство боржника - платника податків.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2343-XII) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Якщо податкові зобов'язання набули статусу угоджених до дня порушення провадження у справі про банкрутство та до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, такі зобов'язання є конкурсними, а не поточними.

В свою чергу, штрафні санкції за своєю правовою природою не є самостійним зобов'язанням, а є додатковими заходами, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

При затримці сплати, з огляду на вимоги п. 126.1 Податкового кодексу України, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у відсотках від погашеної суми податкового боргу.

Судами встановлено, що відповідачем було проведено документальну перевірку позивача за період з 01.04.2010 до 31.03.2012.

29.03.2012 було порушено провадження у справі про банкрутство КП „Дніпроводоканал" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За встановлених судом обставин щодо визначення контролюючим органом підприємству штрафів оскаржуваним податковим повідомленням - рішеннями за порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань, які настали до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, висновок про протиправність таких нарахувань у період дії мораторію слід визнати правильним.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишит без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Приходько І.В.