Ухвала суду № 57133486, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м.Київ К/800/26125/15

К/800/26702/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представників:

ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

позивача - Кінаш О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-2007» до Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бурлей Любові Василівни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Удовіченко Юлії Вікторівни, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Білашенко Вікторії Вікторівни про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтава-2007» звернулося з позовом до Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області, в якому просило:

- визнати неправомірними та скасувати рішення державного реєстратора від 05 лютого 2015 року №19122484, №19122493, №19116450, №19123614, №19111238, від 12 лютого 2015 року №19299064, №19295731, №19302129, №19300959, №19299888, №19305966, від 13 лютого 2015 року №19307222, №19314942, №19313919, №19318705, №19323108, №19321536, №19322236;

- зобов'язати здійснити державну реєстрацію речових прав оренди земельних ділянок згідно договору оренди, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтава-2007» та Лохвицькою районною державною адміністрацією в редакції від 21 листопада 2012 року щодо земельних ділянок: кадастровий номер НОМЕР_9 площею 1.3200га, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 53.5600га, кадастровий номер НОМЕР_2 площею 25.500га, кадастровий номер НОМЕР_10 площею 5.0200га, кадастровий номер НОМЕР_3 площею 16.0000га, кадастровий номер НОМЕР_4 площею 1.3500га, кадастровий номер НОМЕР_5 площею 9.1000га, кадастровий номер НОМЕР_12 площею 26.9200га, кадастровий номер НОМЕР_13 площею 23,3000га, кадастровий номер НОМЕР_14 площею 1.5000га, кадастровий номер НОМЕР_6 площею 15.3000га, кадастровий номер НОМЕР_15 площею 63.3498га, кадастровий номер НОМЕР_7 площею 13.7000га, кадастровий номер НОМЕР_16 площею 22.6400га, кадастровий номер НОМЕР_17 площею 40.4071га, кадастровий номер НОМЕР_18 площею 10.7000га, кадастровий номер НОМЕР_8 площею 13.7000га, кадастровий номер НОМЕР_19 площею 0.9000га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неправомірність та безпідставність рішень державних реєстраторів щодо відмови у державній реєстрації прав на земельні ділянки з посиланням на те, що земельні ділянки не зареєстровані у Державному земельному кадастрі, що суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки земельні ділянки зареєстровані у Державному земельному кадастрі в силу положень абз.3 п.2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр».

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року до участі у справі в якості відповідачів залучено державних реєстраторів прав на нерухоме майно Лохвицького районного управління юстиції Бурлей Любов Василівну, Удовіченко Юлію Вікторівну та Білашенко Вікторію Вікторівну.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із правомірності оскаржуваних рішень державних реєстраторів про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав того, що подані позивачем документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки в Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо земельних ділянок, право на які просив зареєструвати позивач, що ґрунтується на вимогах Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-2007»; скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року; прийнято нову постанову; позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-2007» задоволено; визнано неправомірними та скасовано рішення державного реєстратора від 05 лютого 2015 року №19122484, №19122493, №19116450, №19123614, №19111238, від 12 лютого 2015 року №19299064, №19295731, №19302129, №19300959, №19299888, №19305966, від 13 лютого 2015 року №19307222, №19314942, №19313919, №19318705, №19323108, №19321536, №19322236» зобов'язано Реєстраційну службу Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бурлей Л.В., Державного реєстратора прав на нерухоме майно Удовіченко Ю.В., Державного реєстратора прав на нерухоме майно Білашенко В.В., вчинити дії по здійсненню державної реєстрації речових прав оренди земельних ділянок згідно договору оренди, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтава-2007» та Лохвицькою районною державною адміністрацією в редакції від 21 листопада 2012 року щодо земельних ділянок: кадастровий номер НОМЕР_9 площею 1.3200га, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 53.5600га, кадастровий номер НОМЕР_2 площею 25.500га, кадастровий номер НОМЕР_10 площею 5.0200га, кадастровий номер НОМЕР_3 площею 16.0000га, кадастровий номер НОМЕР_4 площею 1.3500га, кадастровий номер НОМЕР_5 площею 9.1000га, кадастровий номер НОМЕР_12 площею 26.9200га, кадастровий номер НОМЕР_13 площею 23,3000га, кадастровий номер НОМЕР_14 площею 1.5000га, кадастровий номер НОМЕР_6 площею 15.3000га, кадастровий номер НОМЕР_15 площею 63.3498га, кадастровий номер НОМЕР_7 площею 13.7000га, кадастровий номер НОМЕР_16 площею 22.6400га, кадастровий номер НОМЕР_17 площею 40.4071га, кадастровий номер НОМЕР_18 площею 10.7000га, кадастровий номер НОМЕР_8 площею 13.7000га, кадастровий номер НОМЕР_19 площею 0.9000га.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційній суд зазначив, що документом, що підтверджує виникнення речових прав на нерухоме майно, є договір оренди землі, в якому зазначено кадастрові номери земельних ділянок, подання витягу з Державного земельного кадастру не вимагається; державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, яким в даному випадку є розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації від 25 червня 2011 року № 270, а тому відповідачі, приймаючи спірні рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень діяли всупереч повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доповнень до касаційної скарги від 18 червня 2015 року, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними та скасування рішень державного реєстратора та в частині зобов'язання здійснити державну реєстрацію речових прав оренди земельних ділянок згідно договору оренди, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтава-2007» та Лохвицькою райдерж адміністрацією в редакції від 21 листопада 2012 року щодо земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 та НОМЕР_8, залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року.

ОСОБА_2 зазначає, що він є орандарем вищезазначених земельних ділянок, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі під іншими кадастровими номерами, право оренди на вказані земельні ділянки зареєстровано у встановленому порядку у 2014 році, зазначені позивачем та судом апеляційної інстанції кадастрові номери не є кадастровими номерами цих земельних ділянок. Вважає необґрунтованим зобов'язання судом державного реєстратора вчинити дії по державній реєстрації прав, оскільки за приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Реєстраційна служба Лохвицького районного управління юстиції також звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про помилковість та необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо визнання договору оренди документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку та залишення судом без врахування факту того, що земельні ділянки не були зареєстровані в ДЗК, що є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації речових прав на них.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтава-2007» проти задоволення касаційних скарг заперечує, просить відмовити у їх задоволенні, рішення апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та ОСОБА_2, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації від 23 червня 2011 року №259 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками на умовах оренди ТОВ «Полтава-2007» надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтава-2007» на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками на умовах оренди загальною площею 919.36 га, в тому числі 919.36 га ріллі з земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території адміністративного підпорядкування Яхниківської сільської ради.

24 травня 2011 року між Лохвицькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Полтава-2007» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 919.36 га.

Розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації від 25 червня 2011 року № 270 «Про надання земельних ділянок на умовах оренди ТОВ «Полтава-2007» надано в оренду ТОВ «Полтава-2007» земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 919.36 га ріллі, в тому числі із земель запасу 919.36 га на території Яхниківської сільської ради терміном оренди до 20 травня 2023 року та рекомендовано зареєструвати в установленому порядку договір оренди землі.

Розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації від 29 жовтня 2012 року №661 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками ТОВ «Полтава-2007» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 899.7715 га ріллі із земель запасу на території адміністративного підпорядкування Яхниківської сільської ради, внесено зміни до розпорядження від 25 червня 2011 року № 270, а саме в п.1 замінено площу земельних ділянок з 919,36 га на 899,7715 га.

21 листопада 2012 року позивачем та Лохвицькою районною державною адміністрацією внесено зміни до договору оренди від 24 травня 2011 року шляхом підписання цього договору у новій редакції, за умовами якого позивачу передано в оренду земельні ділянки загальною площею 899.7715 га. Також, сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

У лютому 2015 року ТОВ «Полтава-2007» звернулося до Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_9; НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14; НОМЕР_6; НОМЕР_15; НОМЕР_7; НОМЕР_16; НОМЕР_17; НОМЕР_18; НОМЕР_8; НОМЕР_19, до яких додано: квитанції про сплату державного мита та сплату коштів за надання витягу з Державного реєстру прав; копію договору оренди землі від 21 листопада 2012 року із копіями акту приймання-передачі земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки в натурі, кадастрового плану земельної ділянки; копії розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації від 25 червня 2011 року №270 та від 29 жовтня 2012 року №661; довіреність від 20 жовтня 2014 року №2; паспорт та картку про реєстраційний номер облікової картки платника податків уповноваженої особи. До заяви про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_5 подано договір оренди земельної ділянки від 24 травня 2011 року.

За результатами розгляду заяв ТОВ «Полтава-2007» та поданих до них документів, державними реєстраторами прав на нерухоме майно Лохвицького районного управління юстиції Білашенко В.В., Удовіченко Ю.В. та Бурлей Л.В. рішеннями від 05 лютого 2015 року №19122484, №19122493, №19116450, №19123614, №19111238, від 12 лютого 2015 року №19299064, №19295731, №19302129, №19300959, №19299888, №19305966 та від 13 лютого 2015 року №19307222, №19314942, №19313919, №19318705, №19323108, №19321536, №19322236, на підставі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.20, 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що заяви про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подані за відсутності державної реєстрації права власності, подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин (далі також Закон № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно ч.7 ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

В силу положень ч.ч.1, 2 ст.4 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, зокрема право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Статтею 4-1 Закону № 1952-IV визначено особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, частинами 1 та 3 якої встановлено, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

Відповідно до положень ч.ч.1 - 4 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як встановлено ч.10 ст.79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна норма закріплена у абз.5 п.4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі Порядок № 868).

Як передбачено ч.1 ст.16 Закону №1952-IV, заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності за письмовою заявою правонабувача може подаватися державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки. У разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до п.44 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку. Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування. Таке рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане правонабувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Враховуючи вищенаведені положення закону, позивач, подаючи заяву та документи на реєстрацію права оренди земельної ділянки державної форми власності, одночасно вважається уповноваженою особою власника земельної ділянки, та зобов'язаний був надати витяги з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельних ділянок та присвоєння ним кадастрових номерів.

На підставі п.8-1 ст.9 Закону №1952-IV при розгляді заяв позивача державними реєстраторами прав на нерухоме майно РС Лохвицького РУЮ направлено запити від 03 лютого 2015 року № 03-08/18 та від 11 лютого 2015 року №03-08/39 до відділу Держземагентства у Лохвицькому районі щодо надання інформації про те, чи зареєстровані земельні ділянки в ДЗК або чи вважаються такими, що зареєстровані в ДЗК, із відповідними кадастровими номерами НОМЕР_9; НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14; НОМЕР_6; НОМЕР_15; НОМЕР_7; НОМЕР_16; НОМЕР_17; НОМЕР_18; НОМЕР_8; НОМЕР_19. Відділом Держземагентства у Лохвицькому районі надано відповіді від 12 лютого 2015 року по кожній земельній ділянці, в яких зазначено, що земельні ділянки не зареєстровані в ДЗК і не вважаються такими.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відхилення доводів позивача з посиланням на п.43 Порядку № 868, а також вважає необґрунтованими відповідні висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача обов'язку подавати витяги з Державного земельного кадастру, оскільки договір оренди землі від 21 листопада 2013 року, містить відомості щодо кадастрових номерів земельних ділянок.

Виходячи з вищенаведених положень Закону №1952-IV та Порядку № 868 слідує, що реєстрація похідного речового права не може бути здійснена без реєстрації права власності держави чи територіальної громади на цю земельну ділянку, яка, в свою чергу, вимагає наявності відповідного витягу з Державного земельного кадастру.

При цьому, положення абз.2 п.2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону України «Про держвний земельний кадастр», відповідно до якого у разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом, - не звільняють заявника від додання до заяви про реєстрацію похідного речового права на земельну ділянку, у разі, якщо право власності у Державному реєстрі прав ще не зареєстроване, витягу з Державного земельного кадастру щодо такої земельної ділянки.

Як встановлено судами, позивачем витяги з Державного земельного кадастру надані не були, державними реєстраторами вжиті передбачені законом заходи зі з'ясування обставин щодо реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, проте за офіційно отриманою інформацією від відділу Держземагентства Лохвицького району таких відомостей не встановлено, у зв'язку з чим у відповідачів були відсутні законні підстави для державної реєстрації речових прав позивача на земельні ділянки без державної реєстрації права власності на ці ділянки.

Згідно п.4 ст.1 ст.24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до п.28 Порядку № 868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Оскаржувані рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно Білашенко В.В., Удовіченко Ю.В., Бурлей Л.В. про відмову у державній реєстрації права оренди на земельні ділянки мотивовано тим, що подані документи не відповідають вимогам Закону та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, зазначено зокрема, що право власності на земельні ділянки не зареєстровано, при цьому вказано, що земельні ділянки не зареєстровані в ДЗК.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані дії та рішення відповідачів вищенаведеним вимогам не суперечать, у зв'язку з чим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності рішень державних реєстраторів про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Рішення суду апеляційної інстанції про скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позову не відповідає фактичним обставинам справи та положенням закону, що регулює спірні відносини, і є невірним.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року скасувати, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді