Ухвала суду № 57133062, 13.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Маліновська В.М.

№22-ц/796/3265/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №761/7614/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Семенюк Т.А., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Попандопало Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И Л А

У липні 2015 року позивач ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 69 659,21 грн.

В мотивування вимог посилалося на те, що 28.09.2011 p. між позивачем, в особі ФОП ОСОБА_4, і відповідачем було укладено договір №120391045, відповідно до якого відповідачу надано в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання: Комплект студійного світла Style RX 600, Рефлектор Elinchrom (26165), рефлектор 40 см 43, Софтбокс Rotalux Strip 130x50 см. за загальною первісною вартістю 23 411,25 грн. Договором передбачено, що відповідач сплачує вартість обладнання щомісячними платежами починаючи з дня передачі йому обладнання, а у випадку невиконання грошових зобов'язань йому нараховується плата за прострочення платежу, передбачена п.14.2 Правил отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaselT та 5.4.2 Договору.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, щомісячні платежі за договором і в термін, встановлений договором, не здійснював, решту заборгованості не повертає.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що позивач невірно тлумачить умови п. 14.2 Правил, оскільки в разі прострочення Клієнтом платежу останній має сплатити або 5% або 10 % в залежності від строку прострочення такого. Згідно умов Договору він мав сплачувати щомісячно шість платежів в розмірі 3 901, 88 грн. кожен. Таким чином, в разі прострочення платежу, при цьому не важливо на 1 місяць чи 6 місяців чи більше він має сплатити в найгіршому випадку 10 % від цієї суми, тобто 390,19 гривень. При цьому такі штрафи не додаються до суми щомісячного платежу та в подальшому не є базою для визначення наступного штрафу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що у зв'язку з порушенням умов договору про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІT, на день звернення до суду утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 28.09.2011 p. між позивачем, в особі ФОП ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, і відповідачем було укладено договір №120391045, відповідно до якого відповідачу надано в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання Комплект студійного світла Style RX 600, Рефлектор Elinchrom (26165), рефлектор 40 см 43, Софтбокс Rotalux Strip 130x50 см загальною вартістю 23 411,25 грн. (а.с.4,19).

Відповідно до Акту приймання-передачі майна № 120391045 від 28 вересня 2011 року, вбачається, що відповідачу надано Комплект студійного світла Style RX 600, Рефлектор Elinchrom (26165), рефлектор 40 см 43, Софтбокс Rotalux Strip 130x50 см, на суму у розмірі 23 411,25 грн. при цьому в Акті, зокрема зазначено: «Клієнт - ОСОБА_1», «Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1», «Особовий рахунок Lease IT - 60000006241» (а.с.12).

Пунктом 8.7. Договору відповідач підтвердив, що з Правилами ознайомлений, їх зміст йому зрозумілий і він погоджується їх дотримуватися і виконувати.

Згідно п. 1.1. Договору Клієнт (відповідач) бере участь в системі LeaseIT зокрема отримує ІТ-обладнання та інші товари від постачальників - учасників системи LeaseIT, а також отримує послуги, на умовах, визначених обраним клієнтом пакетом фінансування LeaseIT, а Оператор LeaseIT (позивач),зобов'язується на підставі Договору забезпечити передачу Клієнту ІТ-обладнання (ІТ-обладнання, запасних частин, копмлектуючих, витратних матеріалів, тощо) обраним клієнтом постачальником та надання клієнту послуг, за умови виконання клієнтом вимог, передбачених Пакетом LeaseIT.

На першому аркуші договору містилась конкретна інформація про клієнта (ОСОБА_6), місце його роботи, посада, вид обладнання, загальна вартість платежів (23 411,25грн.), пакет фінансування (LeaselT Шістка1), кількість щомісячних платежів (крім першого 5), розмір щомісячних платежів (щомісяця рівними частинами), вид договору (фінансовий лізинг), перехід права власності клієнту (виплата повної вартості обладнання) (а.с.4).

Відповідно до п. 1.2. Договору порядок отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг Клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT (надалі - Правила), які є невід'ємною частиною цього договору (Правила додаються).

Правила затверджені та введені в дію наказом Генерального директора ЗАТ "Лізинг ІТ" від 01.02.2006 року. Правила офіційно опубліковані на сайті і є незмінним з 01.02.2006 року, застосовуються до всіх договорів про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT. Правила є доступними для всіх Клієнтів на сайті w.w.w. leaseit.ua/pravila.aspx.

На підставі п. 2.2. Договору, а також п. 4.9. Правил, позивач надав відповідачу а оренду на умовах фінансового лізингу обладнання.

Також п. 6.2. Правил визначено, що строк, протягом якого Клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання Клієнту, і закінчується в останній день останнього календарного місяця встановленого Пакетом Lease IT строку.

Відповідно до умов пакету LeaseIT: платіж при отримання обладнання складає 16,67%, складається з 5 платежів в рівних частинах та перехід права власності на дане обладнання відбувається при повній виплаті його вартості.

З договору про отримання обладнання в системі LeaselT вбачається, що він підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні. Як вбачається зі змісту договору, у ньому передбачено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

Таким чином, на підставі вищевказаних норм, а також п.п. 3.1, 5.4.2, Договору, у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів. Якщо розраховувати кількість щомісячних платежів з дати укладення договору, то відповідно відповідач мав провести повну оплату вартості обладнання у лютому 2012 р.

Позивач у повному обсязі виконав свої договірні обов'язки щодо надання обладнання відповідачу згідно Договору у відповідні строки та належної комплектації, що підтверджується Актом приймання-передачі майна на загальну суму 23 411,25грн, на якому містяться підписи сторін, в тому числі відповідача.

Відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань за Договором, внаслідок чого йому нараховувались штрафні санкції передбачені п. 14.2 Правил та п. 5.4.2 Договору, тому за ним рахується заборгованість, підтверджена розрахунком - Структурою грошових нарахувань. (а.с.13).

Виходячи з положень п.8.1 Договору та п.6.2. Правил укладений між сторонами договір був строковим і строк його дії закінчився в останній день останнього календарного місяця, встановленого Пакетом, строку. В даному випадку 5 платежів. Окрім першого, який сплачено при отриманні майна, мали бути сплачені у лютому 2012р.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Таким чином, укладений між сторонами договір фінансового лізингу є за своєю правовою природою змішаним договором, який поєднує в собі ознаки договору купівлі-продажу із розстроченням платежу та договору найму майна.

В силу ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1,2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору достовірно встановлений, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості наданого обладнання у розмірі 2 403,22 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, як підтверджується розрахунком, наданим позивачем, та розрахунком, наданим відповідачем, оплата платежів здійснювалась поза межами вказаного строку. (а.с. 13, 47).

Отже, згідно з положеннями ч.1 ст.264 ЦК України здійснення оплати поза межами строку дії договору свідчить про визнання відповідачем боргу та відповідно про переривання строків позовної давності.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що оплата у сумі 5 500,00грн. (серпень 2012р.) та оплата в сумі 1 000,00грн. (у листопаді2012р.) здійснені ним за іншим договором, а не за договором №120391045 від 28.09.2011р.

Доводи апеляційної скарги про те, що Правила отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктом 8.7. договору встановлено, що клієнт ознайомився з правилами отримання ІТ обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, зміст правил є зрозумілим клієнту, і він погоджується їх дотримуватися та виконувати.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, а частинами 1, 4 статті 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦКможна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних), суд може застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої ст. 551 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі від 03 вересня 2014 року.

Строк позовної давності до вимог по неустойці (штрафу, пені) за ст.258ЦК України становить 1 рік.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивач розрахунок штрафних санкцій на суму 67 255,99 грн. здійснював шляхом додавання до суми щомісячного платежу суми штрафних санкцій нарахованих в попередньому місяці, і вже на загальну суму проводив нарахування штрафних санкцій за поточний місяць, що суперечить приписам ст.550 ЦК України.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні неустойки більше ніж за 1 рік, а також зменшення її суми за прострочення щомісячних платежів з урахуванням вимог ст. 550 ЦК та 551 ЦК України з 67 255,99 грн., яка нарахована позивачем, до розміру суми основної заборгованості, а саме: до 2 403,20 грн.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді