Постанова № 57129640, 12.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 876/1584/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Краснопольської Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

28.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати бездіяльність посадових осіб відповідача по виконанню рішення суду та стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року у справі № 11397/10/1370 за період з 28.02.2011 року по 01.09.2015 року включно в сумі 219938,15 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що судовим рішенням його поновлено на посаді, однак фактичне його поновлення відбулось із значною затримкою у часі, а тому просить суд позовні вимоги задовольнити, визнавши таку бездіяльність відповідача протиправною та стягнути заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнено з Львівської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року у справі № 11397/10/1370, за період з 01.03.2011 року по 01.09.2015 року включно в сумі 219938,15 грн., з урахуванням всіх обов'язкових платежів та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що за вказаний період позивачеві, в порушення вимог ст.236 КЗпП України, середній заробіток за час затримки його поновлення виплачено не було, а тому така заборгованість підлягає стягненню. В задоволенні позовної вимоги щодо визнання бездіяльності посадових осіб відповідача по виконанню рішення суду відмовлено, оскільки підставою для поновлення позивача на посаді був наказ Державної митної служби України, на яку покладено обов'язок поновити позивача на посаді, а не на Львівську митницю ДФС.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Львівська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2013 року було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 Скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року, якою: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №2189-к від 24.11.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці; визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці №1085-к від 25.11.2010 року в частині оголошення наказу Державної митної служби України №2189-к від 24.11.2010 року про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці; стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 806,28 грн.; постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці та зобов'язання Державної митної служби України виплатити заробітну плату за один місяць в межах середньомісячної заробітної плати в сумі 4 580,36 грн. допущено до негайного виконання - змінено та викладено її п.5 у такій редакції: «Стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14 806,28 грн., за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при його звільненні», в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін(а.с.8-24).

На виконання судового рішення було видано два виконавчі листи: №2а-11397/2010 від 01.03.2011 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці та допущення постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці до негайного виконання; №2а-11397/10/1370 від 12.07.2013 року про стягнення з Львівської митниці Міноходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 806,28 грн., за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при його звільненні(а.с.27-28).

22.08.2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №38959942 щодо стягнення з Львівської митниці Міноходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 806,28 грн., за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при його звільненні(а.с.71-72).

Наказом Державної фіскальної служби України від 01.09.2015 року №2545-о «Про виконання рішення суду» скасовано наказ Державної митної служби України від 24.11.2010 року №2189-к «По особовому складу» в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, керівника Львівської митниці ДФС, яка є правонаступником Львівської митниці, зобов'язано забезпечити виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді(а.с.74). На виконання зазначеного наказу Державної фіскальної служби України Львівською митницею ДФС видано наказ № 636-о від 01.09.2015 року «По особовому складу», яким позивача поновлено на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Грушів» Львівської митниці ДФС на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника ОСОБА_4(а.с.73).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки поновлення позивача та безпідставність вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача по виконанню рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача по виконанню рішення суду з наступних підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 255 КАС України).

За п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вказана стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Згідно пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Відповідно до ч.3 п.32 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до п.2 Порядку, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

П.8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року в частині поновлення позивача на державній службі виконана Державною митною службою України шляхом прийняття наказу №636-о «По особовому складу митних органів» тільки 01 вересня 2015 року, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Також, колегія суддів апеляційного суд вважає, що судом першої інстанції правильно проведено розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі в сумі 219938,15 грн., що проведений згідно довідки-розрахунку відповідача від 20.01.2016 року, довідок Мостиського районного центру зайнятості від 08.12.2015 року №6553 та від 14.01.2016 року №263.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Львівської митниці щодо виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, то колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

З наведеного випливає, що відповідач порушив вищенаведені норми та не виконав негайно постанову суду в частині поновлення позивача на посаді. Посилання відповідача на неможливість негайного поновлення позивача в зв'язку з відсутністю наказу Державної митної служби України не є підставою для невиконання рішення суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання бездіяльності Львівської митниці Державної фіскальної служби щодо невиконання судового рішення у справі № 11397/10/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Львівської митниці про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Львівської митниці Державної фіскальної служби щодо невиконання судового рішення у справі № 11397/10/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Львівської митниці про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 813/6551/15 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Львівської митниці Державної фіскальної служби щодо невиконання судового рішення у справі № 11397/10/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Львівської митниці про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці Державної фіскальної служби щодо невиконання судового рішення у справі № 11397/10/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Львівської митниці про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін