Постанова № 57129477, 11.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2016 р. Справа № 924/1809/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Крейбух О.Г. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 11.03.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №17 від 14.03.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс", м.Київ

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 21.01.16 р. у справі № 924/1809/15 (суддя Шпак В.О.)

за позовом Приватного підприємства "НАЗАР", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс", м.Київ

про визнання недійсним попереднього договору щодо укладення договору оренди майна від 25 жовтня 2013 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 3837

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.01.2016р. у справі №924/1809/15 позов Приватного підприємства "НАЗАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" про визнання недійсним попереднього договору щодо укладення договору оренди майна від 25.10.2013р., посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №3837 задоволено.

Визнано недійсним попередній договір щодо укладення договору оренди майна від 25.10.2013р., посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №3837, укладений між Приватним підприємством "НАЗАР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" на користь Приватного підприємства "НАЗАР" судовий збір у розмірі 1218,00грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, просить судові витрати покласти на позивача.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- зазначає, що п.1.3 попереднього договору закріплено наступне: "Сторони зобов'язуються укласти основний договір в строк не пізніше 01.12.2014р. потенційний орендодавець зобов'язується до вказаного строку забезпечити наявність всіх необхідних документів, у тому числі документів, які підтверджують право власності на приміщення та право володіння ним, для укладення основного договору, також потенційний орендар зобов'язується забезпечити зі своєї сторони наявність всіх документів необхідних для укладення основного договору. При цьому, потенційний орендодавець зобов'язаний за 6 (шість) календарних місяців до орієнтовної дати укладення основного договору в письмовій формі повідомити потенційного орендаря про таку дату укладення основного договору.". Отже, вказана умова попереднього договору жодним чином не порушує норми чинного законодавства України, зокрема, даною умовою закріплено формулювання "не пізніше"; умовами попереднього договору не встановлена заборона укладення основного договору у строк, раніше встановленого; чинним законодавством України встановлений максимальний строк укладення основного договору, а не заборона зазначення у попередньому договору дати укладення такого основного договору; сторонами добровільно погоджено такий строк укладення основного договору; дана умова не порушує жодних прав чи обов'язків сторін. Крім того, фактично основний договір не був укладений з причини невиконання позивачем своїх договірних обов'язків та, як наслідок, норма ч.1 ст.182 ГПК України не була порушена. Так, судом першої інстанції жодним чином не прийнята до уваги відсутність доказів, що могли б підтвердити міркування представника позивача щодо відсутності станом на дату погодження умов, укладення та протягом строку дії попереднього договору наміру позивача укласти основний договір у строк в 1 (один) рік з моменту укладення попереднього договору;

- покликається на те, що позивачем було надано довіреність від 24.10.2013р., посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу та зареєстрована за №3838, видана на ім'я представника Позивача ОСОБА_4, який від імені позивача укладав попередній договір. Вказану довіреність представник позивача подав у якості підтвердження намірів позивача укласти саме попередній договір, а не будь-який інший. За довіреністю до переліку повноважень ОСОБА_4 входили наступні: "бути представником підприємства в усіх установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі в органах нотаріату по питанню передачі в оренду, укладення попереднього договору оренди (найму), договору оренди (найму) будь-якого нерухомого майна та додаткових договорів до них, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс", а також представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з усіма без винятку установами та органами з питань, пов'язаних з належним оформленням вищезазначених договорів";

- вказує на те, що позивачем не надано на розгляд суду протокол загальних зборів власників Приватного підприємства "НАЗАР" №8 від 24.10.2013р., копія якого була надана відповідачем та міститься в матеріалах справи у вигляді додатку №2 до клопотання з №29 від 19.01.2016р.. Даним протоколом вирішено наступне: "Надати власнику Приватного Підприємства "НАЗАР", ОСОБА_4, право узгодити всі істотні умови попереднього договору та укласти (підписати) від імені ПП "НАЗАР" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" нотаріально посвідчений попередній договір оренди приміщень за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтиніське шосе, 2/1Б, що знаходитимуться в об'єкті (приміщення магазинів, залів для публічних виступів та спортивних залів за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтиніське шосе, 2/1Б) на умовах визначних ним на власний розсуд";

- обґрунтовує те, що у попередньому договорі сторонами добровільно, з повним усвідомленням правових наслідків були закріплені умови, притаманні договору підряду на капітальне будівництво в рамках ст.318 ГК України. До таких умов відносяться, в тому числі, але не виключно, наступні: - зобов'язання відповідача щодо розробки та затвердження проектної документації (п.2.1 попереднього договору); - зобов'язання відповідача щодо здійснення будівельних та ремонтних робіт, приведення приміщення у стан, передбачений додатком №2 до попереднього договору, введення приміщення в експлуатацію (п.1.3.2 попереднього договору). Змішаний тип укладеного попереднього договору жодним чином не змінює його правової природи. Неодноразово судом першої інстанції з'ясовувалася думка представників сторін щодо правової природи укладеного попереднього договору. Як представник позивача, так і представник відповідача стверджували, що правовою природою укладеного договору є саме попередній договір. Представник позивача ОСОБА_4 був наділений усіма повноваженнями укласти сама попередній договір на умовах, визначених ним на власний розсуд. Дані повноваження якраз і включають в себе можливість укладення змішаного типу попереднього договору. Змішаний тип укладеного попереднього договору жодним чином не протирічить його правовій природі та не являється окремим видом договору в рамках чинного законодавства України;

- також, судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення взяті до уваги лише пояснення та докази позивача щодо необхідності наявності ліцензії для будівництва об'єктів IV категорії складності саме на момент підписання попереднього договору. Таким доказом, на думку суду першої інстанції, є довідка та розрахунки ТОВ "ЮДК Проект" (копія міститься в матеріалах Справи), яку надав позивач. Однак, дослідження виключно наданих позивачем доказів призвело до прийняття судом першої інстанції неправильних висновків. Крім того, покликається на те, що на момент укладення попереднього договору неможливо було визначити, до якої категорії відноситиметься об'єкт, що, в свою чергу, свідчить про відсутність необхідності в наявності відповідної ліцензії;

- крім того, суд першої інстанції жодним чином не прийняв до уваги те, що попередні відкладення розгляду справи ініціювалися не лише відповідачем, а й позивачем та судом першої інстанції зокрема. У зв'язку з такими відкладеннями з метою всебічного та повного з'ясування обставин справи відповідач був змушений клопотати про збільшення строку розгляду справи. Кінцевим днем прийняття рішення було 28.01.2016р., а тому аргумент суду першої інстанції, у зв'язку з яким він відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, являється безпідставним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.02.2016р..

23.02.2016р. на електронну адресу суду від представника ПП "НАЗАР" надійшло клопотання від 23.02.2016р. №23/02-16 про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Також, 23.02.2016р. на електронну адресу суду від ТОВ "Спорт-Делюкс" надійшло клопотання від 23.02.2016р. №35 про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.03.2016р..

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 15.03.2016р. оголошувалась перерва до 11.04.2014р..

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, письмових пояснень по справі та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2016р. у справі №924/1809/15 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, просить судові витрати покласти на позивача. Разом з тим, до додаткових пояснень по справі відповідачем долучено копії угоди від 21.01.2016р., укладеної ТОВ "Спорт-Делюкс" та ПП "Назар", у відповідності до якої сторони мали дійсний намір укласти основний договір у строк до 1 року з дати укладення попереднього договору, як це вимагається нормами чинного законодавства України; попередній договір зі сторони позивача був укладений уповноваженим на це представником; укладений попередній договір є договором змішаного типу, а тому може містити елементи інших господарських договорів; наявність у позивача ліцензії не була обов'язковою під час укладення попереднього договору адже її необхідність могла визначитися лише після кінцевого погодження між сторонами усіх умов проектної документації, яку позивач мав розробити під час строку дії попередньо договору, та визначення категорії складності будівництва, що неможливо було здійснити саме в момент укладення попереднього договору.

Представник позивача у письмовому відзиві від 11.03.2016р. №11/03-16 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2016р. у справі №924/1809/15 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні складався протокол згідно ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, а фіксація їх здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2013р. Приватне підприємство "НАЗАР" (потенційний орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" (потенційний орендар) уклали попередній договір щодо укладення договору оренди нерухомого майна (далі договір), предметом якого, згідно з п.1.1, є зобов'язання сторін укласти і належним чином оформити у майбутньому, в обумовлений п.1.3 ст.1 цього договору строк, основний договір: договір оренди нерухомого майна, на умовах, викладених в цьому договорі, в редакції, викладеній в додатку №1, який, як і інші додатки до цього договору, є його невід'ємною частиною (а.с.11-17).

Об'єктом нерухомого майна за основним договором будуть нежилі приміщення (надалі приміщення) розташовані в будівлі приміщення магазинів, залів для публічних виступів та спортивних залів за адресою: місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 2/1Б (надалі - будівля). Орієнтовна загальна площа приміщення 3000кв.м.. Після розробки потенційним орендодавцем проектної документації щодо приміщення, потенційний орендодавець обов'язково погоджує з потенційним орендарем нову площу приміщення та укладають відповідні зміни до цього договору (п.1.2. договору).

Згідно з п.1.2.1 договору, площа приміщення підлягає уточненню після закінчення потенційним орендодавцем ремонтних та будівельних робіт, у відповідності до свідоцтва про право власності (технічного паспорту будівлі), яке потенційний орендодавець зобов'язується отримати до дати укладення основного договору, але не пізніше терміну, вказаного в п.1.3 цього договору. Площа приміщення не може бути збільшена за рахунок приміщень технічного призначення, в яких розміщене технічне та допоміжне обладнання.

Будівництво будівлі здійснюватиметься на земельній ділянці загальною площею 15 668кв.м., кадастровий номер: 6810100000:17:004:0014, за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтинівське шосе, 2/1Б, яка знаходиться в користуванні потенційного орендодавця на підставі договору оренди землі №681010004000136 від 06.07.2011р., укладеного між потенційним орендодавцем та Хмельницькою міською радою.

Сторони, відповідно до п.1.3 договору, зобов'язуються укласти основний договір в строк не пізніше 01.12.2014р.. Потенційний орендодавець зобов'язується до вказаного строку забезпечити наявність всіх необхідних документів, у тому числі документів, які підтверджують право власності на приміщення та право володіння ними, для укладення основного договору, також потенційний орендар зобов'язується забезпечити зі своєї сторони наявність всіх документів необхідних для укладення основного договору. При цьому, потенційний орендодавець зобов'язаний за шість календарних місяців до орієнтовної дати укладання основного договору в письмовій формі повідомити потенційного орендаря про таку дату укладення основного договору.

У п.1.3.1 договору зазначено, що потенційний орендодавець має право в односторонньому порядку перенести термін укладення основного договору, але на строк не більший, ніж п'ять місяців. Про перенесення терміну укладення основного договору потенційний орендодавець зобов'язаний не пізніше, ніж до 31.03.2014р. повідомити потенційного орендаря шляхом направлення (вручення) йому письмового повідомлення із зазначенням в ньому зміненого терміну укладення основного договору. Після 31.03.2014р. потенційний орендодавець не має права на перенесення (зміну) терміну укладення основного договору в односторонньому порядку.

До строку, вказаного в п.1.3 даного договору, потенційний орендодавець зобов'язаний закінчити будівельні та ремонтні роботи, а також привести приміщення до стану, передбаченого технічними вимогами для приміщення (додаток №2 до договору) та ввести його в експлуатацію, що підтверджується відповідними документами. Технічні вимоги до приміщення включають в себе планування приміщення та відомість оздоблення (технічне завдання) (п.1.3.2 договору).

У п.1.4 договору сторони погодили, що строк основного договору становитиме 180 календарних місяців.

До часу, визначеного у п.1.3 договору, потенційний орендодавець зобов'язаний привести приміщення у стан, який відповідає технічним вимогам до приміщення, які є додатком №2 до цього договору. Наявність дефектів (недоліків) виявлених в будівельних та ремонтних роботах, станом на дату, визначену згідно п.1.3 договору, вважається порушенням обов'язку потенційного орендодавця привести приміщення у стан, який відповідає технічним вимогам до приміщення, які є додатком №2 до цього договору. До 01.02.2014р. потенційний орендодавець повинен завершити розробку та затвердження проектної документації щодо приміщення, після чого сторони розроблять нові редакції планування приміщення та відомості оздоблення (технічне завдання), і після їх погодження з потенційним орендарем сторони укладають відповідні зміни до цього договору. Одночасно з укладанням таких змін сторони погоджують та підписують графік будівельних робіт за строками та етапами їх виконання (п.2.1 договору).

На підтвердження дійсного взаємного наміру сторін щодо укладення основного договору, потенційний орендар зобов'язується протягом 10 календарних днів з моменту отримання від потенційного орендодавця повідомлення, передбаченого в. п.1.3 договору, щодо орієнтовної дати укладення основного договору, сплатити потенційному орендодавцеві гарантійний платіж у розмірі однієї орендної плати за умови чіткого дотримання графіку будівельних робіт, який повинен бути затверджений сторонами. Несплата гарантійного платежу, крім випадку порушення графіку робіт, у строки та розмірі, визначеному у цьому договорі, є достроковою відмовою потенційного орендаря від укладення основного договору (п.2.2 договору).

Потенційний орендодавець, зобов'язується, зокрема, укласти з потенційним орендарем основний договір у строк (термін), місці та на умовах, встановлених цим договором у редакції, визначеній додатком №1 до цього договору; не змінювати в односторонньому порядку умов цього договору та терміну укладення основного договору, крім випадків, передбачених цим договором; завчасно повідомити потенційного орендаря про точну дату, час та місце укладення основного договору. Потенційний орендодавець самостійно обирає нотаріуса серед нотаріусів Хмельницького міського нотаріального округу. (п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 договору).

Потенційний орендар, в свою чергу, зобов'язується, укласти з потенційним орендодавцем договір у строк (термін), місці та на умовах, встановлених цим договором у редакції, визначеній у додатку №1 до цього договору; не змінювати в односторонньому порядку умов цього договору та строку (терміну) укладення основного договору; для нотаріального посвідчення основного договору з'явитися або забезпечити явку свого повноважного представника до нотаріуса, який буде посвідчувати основний договір, у дату, час та місце, визначені, як це передбачено п.1.6 цього договору, з усіма документами, необхідними для їх нотаріального посвідчення (п.п.4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 договору).

У випадку відмови потенційного орендодавця від укладення основного договору з потенційним орендарем після спливу дати, зазначеної у п.1.3 ст.1 цього договору, потенційний орендодавець протягом 7 робочих днів з дати пред'явлення потенційним орендарем відповідної вимоги, сплачує потенційному орендареві штраф у гривні, що буде еквівалентний 1000000,00 доларів США на дату виставлення вимоги, щодо оплати штрафу, по курсу Національного банку України (п.5.1 договору).

У випадку відмови потенційного орендаря від укладення основного договору з потенційним орендодавцем після спливу дати, зазначеної у п.6.2. ст.6 та п.1.3. ст.1 цього договору, або дострокової відмови від укладення основного договору, потенційний орендар протягом 7 робочих днів з дати пред'явлення потенційним орендодавцем відповідної вимоги, сплачує потенційному орендодавцеві штраф у гривні, що буде еквівалентно 1000000,00 доларів США на дату виставлення вимоги, щодо оплати штрафу, по курсу НБУ (п.5.2 договору).

Порушення сторонами зобов'язань та строків, передбачених п.1.3, 2.1. або 2.2. цього договору, буде вважатися відмовою від укладення основного договору стороною, яка порушила зазначені пункти, з настанням усіх наслідків, передбачених розділом 5 даного договору (п.5.3 договору).

Про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення основного договору потенційний орендодавець зобов'язаний завчасно повідомити потенційного орендаря у письмовій формі у спосіб, визначені сторонами для надання повідомлень у додатку №1 до цього договору (п.6.1 договору).

Повідомлення, передбачене п.6.1 ст.6 цього договору, надсилається або передається потенційному орендарю не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до строку, визначеного згідно п.1.3 даного договору (п.6.2 договору).

У разі неотримання від потенційного орендодавця повідомлення, передбаченого у п.6.1 цього договору, потенційний орендар на свій власний розсуд має право надіслати або передати потенційному орендодавцю повідомлення про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення основного договору (п.6.3 договору).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення, і діє до дати укладення основного договору. Закінчення дії договору у відповідності до норм чинного законодавства не звільняє сторони від відповідальності за правопорушення, які мали місце під час його дії в т.ч. за відмову від укладення основного договору .

Попередній договір щодо укладення Договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013р. підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №3837.

У додатку №1 до попереднього договору щодо укладання договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013р. сторонами погоджено проект договору оренди нерухомого майна із додатками; у додатку №2 технічні вимоги до приміщення (план приміщення та технічне завдання); у додатку №3 протокол допуску до приміщення (зразок); у додатку №4 зобов'язальну безвідзивну оферту із формою повідомлення про акцепт; у додатку №4/1 зобов'язальну безвідзивну оферту із формою повідомлення про акцепт; у додатку №5 зразок договору про відшкодування комунальних та надання експлуатаційних послуг (а.с.19-37, 91-108).

06.08.2015р. ТОВ "Спорт-Делюкс" звернулося до ПП "НАЗАР" з вимогою №8 від 06.08.2015р. щодо сплати штрафних санкцій, у якій вимагає протягом 7 робочих днів з дати отримання даної вимоги сплатити потенційному орендареві штраф у розмірі 21565865,00грн., що еквівалентний 1000000,00 дол. США за курсом НБУ 21,565865грн. за 1 дол. США на дату виставлення даної вимоги, за вказаними у вимозі реквізитами (а.с.109).

За вказаних обставин, Приватне підприємство "НАЗАР" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" про визнання недійсним попереднього договору щодо укладення договору оренди майна від 25.10.2013р., посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №3837 (а.с.2-7).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Приватне підприємство "НАЗАР" посилається на те, що ч.ч.1, 2, 5 ст.182 Господарського кодексу України встановлено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договірна умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. В п.1.3 попереднього договору сторони зобовязались укласти Основний договір не пізніше 01.12.2014р., тобто в строк який перевищує один рік, що є порушенням вище значеної норми закону. Вищевказані норми права визначають, що попередній договір не створює для сторін будь-яких матеріальних прав та обов'язків крім одного зобов'язання: укласти протягом узгодженого строку основний договір на умовах, передбачених попереднім договором. Відповідно, попередній договір не може створювати для його сторони, зокрема для ПП "НАЗАР", зобов'язання у визначений строк закінчити будівельні та монтажні роботи, а також, зобов'язання привести приміщення до стану, передбаченого технічними вимогами до приміщення та ввести його в експлуатацію, зобов'язань розробити проектну документацію, як про це вказано в пунктах 1.3.2 та 2.1 попереднього договору. Поряд з цим, попередній договір не містить істотних умов про об'єкт оренди, зокрема його склад, площу, вартість з урахуванням її індексації, орендну плату з урахуванням її індексації (оскільки орендна плата визначається за все майно, а не за його частину - зокрема за 1 м.кв., відповідно без площі приміщення неможливо визначити загальний розмір орендної плати); порядок використання амортизаційних відрахувань. Правовідносини сторін у попередньому договорі не підпадають під визначення зобов'язання, наведеного в ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Встановлення в попередньому договорі (п.5.1, 5.2.) відповідальності за відмову від укладення основного договору у вигляді штрафу в розмірі суми гривень, що еквівалентна 1000000 доларів США суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки згідно ч.2 ст.635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні лише збитки. Згідно ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. 2. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. 3. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно п.п.1, 2 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396 будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності вимагає отримання юридичною особою та фізичною особою (підприємцем) отримання відповідної ліцензії. Об'єкт оренди за попереднім договором - приміщення магазинів, залів для публічних виступів та спортивних залів за адресою: місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 2/1 Б, які необхідно збудувати відноситься до IV категорії складності, відповідно для їх будівництва (на відміну від будівництва об'єктів І, II, III категорії складності), зокрема для виконання будівельних та монтажних робіт необхідна ліцензія, яка у ПП "НАЗАР" відсутня, що унеможливлює виконання попереднього договору.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що в п.1.3 попереднього договору закріплено, що сторони зобов'язуються укласти основний договір у строк не пізніше 01.12.2014р.. Дана умова попереднього договору жодним чином не порушує норми чинного законодавства України. По-перше, даною умовою закріплено формулювання не пізніше; по-друге, умовами попереднього договору не встановлена заборона укладення основного договору у строк, раніше встановленого; по-третє, чинним законодавством України встановлений максимальний строк укладення основного договору, а не заборона зазначення у попередньому договору дати укладення такого основного договору; по-четверте, сторонами добровільно погоджено такий строк укладення основного договору. Умовами попереднього договору та додатків до нього закріплені усі істотні умови в рамках чинного законодавства України. Відсутність будь-якої з істотних умов не є підставою для визнання попереднього договору недійсним. Не погоджується відповідач із доводами позивача, що правовідносини сторін не підпадають під визначення зобов'язання, наведеного в ч.1 ст.509 ЦК України, згідно з нормами якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідачем упущено норму ч.2 ст.509 ЦК України, згідно з якою зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього ЦК України. В свою чергу, у ч.2 ст.11 ЦК України зазначено наступне: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Між сторонами укладено саме договір (попередній договір), а тому твердження позивача про те, що з моменту його укладення між сторонами не виникло зобов'язань, є хибними. Поряд з цим, чинним законодавством не заборонено встановити у попередньому договорі відповідальність у разі його не виконання. На думку відповідача позивачем не доведено, що об'єкт оренди за попереднім договором - приміщення магазинів, залів для публічних виступів та спортивних залів за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтинівське шосе, 2/1 Б, які необхідно збудувати відноситься до IV категорії складності.

Представником відповідача в судовому засіданні 19.01.2016р. подано клопотання про залучення у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яке враховуючи ст.27 ГПК України, Закон України "Про нотаріат", судом відхилено.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.01.2016р. у справі №924/1809/15 позов задоволено (а.с.197-201).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст.1, 8 Конституції України).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" розяснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. У зв'язку з цим господарським судам: слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови); необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2013р. між Приватним підприємством "НАЗАР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №3837 відповідно до якого сторони зобовязались укласти договір оренди приміщень та здійснення будівельних та монтажних роботи, а також, приведення приміщення до стану, передбаченого технічними вимогами.

Згідно зі ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який мас бути укладений основний договір на підставі попереднього договору, істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.182 Господарського кодексу України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договірна умовах, передбачених попереднім договором.

Вказана норма Господарського кодексу України встановлює граничні строки укладення основного господарського договору, проте не містить імперативної вимоги щодо неможливості зазначення іншого строку в попередньому договорі.

Як зазначалось вище, сторони у п.1.3 договору, зобов'язуються укласти основний договір в строк не пізніше 01.12.2014р.. Потенційний орендодавець зобов'язується до вказаного строку забезпечити наявність всіх необхідних документів, у тому числі документів, які підтверджують право власності на приміщення та право володіння ними, для укладення основного договору, також потенційний орендар зобов'язується забезпечити зі своєї сторони наявність всіх документів необхідних для укладення основного договору. При цьому, потенційний орендодавець зобов'язаний за шість календарних місяців до орієнтовної дати укладання основного договору в письмовій формі повідомити потенційного орендаря про таку дату укладення основного договору.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний вище пункт договору відповідає вимогам господарського законодавства України.

Згідно ч.ч.2, 5 ст.182 ГК України, попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Як вже зазначалось попереднім договором та додатками до нього визначені наступні істотні умови, зокрема:

1. Об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації):

п.1.2. Об'єктом нерухомого майна за основним договором будуть нежилі приміщення (надалі приміщення) розташовані в будівлі приміщення магазинів, залів для публічних виступів та спортивних залів за адресою: місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 2/1Б (надалі - будівля). Орієнтовна загальна площа приміщення 3000кв.м.. Після розробки потенційним орендодавцем проектної документації щодо приміщення, потенційний орендодавець обов'язково погоджує з потенційним орендарем нову площу приміщення та укладають відповідні зміни до цього договору;

п.1.2.1. Площа приміщення підлягає уточненню після закінчення потенційним орендодавцем ремонтних та будівельних робіт, у відповідності до свідоцтва про право власності (технічного паспорту будівлі), яке потенційний орендодавець зобов'язується отримати до дати укладення основного договору, але не пізніше терміну, вказаного в п.1.3 цього договору. Площа приміщення не може бути збільшена за рахунок приміщень технічного призначення, в яких розміщене технічне та допоміжне обладнання.

Будівництво будівлі здійснюватиметься на земельній ділянці загальною площею 15 668кв.м., кадастровий номер: 6810100000:17:004:0014, за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтинівське шосе, 2/1Б, яка знаходиться в користуванні потенційного орендодавця на підставі договору оренди землі №681010004000136 від 06.07.2011р., укладеного між потенційним орендодавцем та Хмельницькою міською радою;

1.3. ст.3 додатку №1 до договору закріплює необхідність зазначення умов щодо балансової вартості приміщення на дату укладення основного господарського договору.

2. Строк, на який буде укладено основний господарський договір:

п.1.4 строк основного договору становитиме 180 календарних місяців.

3. Орендна плата з урахуванням її індексації:

п.1.5 ціна основного договору: орендна плата за 1 (один) календарний місяць складається з орендної ставки в гривневому еквіваленті, визначену по курсу Національного банку України на день виставлення рахунку на оплату, помножену на загальну площу приміщення, визначену сторонами в акті приймання-передачі приміщення;

п.1.6 орендна ставка визначається як орендна плата за користування 1 (одним) квадратним метром Приміщення протягом одного календарного місяця:

п.1.6.1 орендна ставка на весь період дії цього договору становить суму у гривнях України, яка є еквівалентом 10 (десять) доларів США, рівно, за курсом НБУ станом на день виставлення рахунку на оплату. Вказана орендна ставка включає ПДВ.

4. Порядок використання амортизаційних відрахувань:

п.2.9 амортизаційні відрахування (у випадку їх нарахування) щодо приміщення нараховуватимуться, залишатимуться і використовуватимуться потенційним орендодавцем у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

5. Відновлення орендованого майна:

2.8 сторони домовились, що поточні ремонтні роботи та будь-які інші ремонтні роботи у приміщенні (будівлі), зокрема, але не виключно, які стосуються загальних інженерних систем (включаючи системи водопостачання (гаряча та холодна вода), системи водовідведення (каналізації), системи опалення у відповідні періоди року, системи кондиціювання повітря, системи вентиляції повітря, системи освітлення та енергопостачання) повинні виконуватись потенційним орендодавцем виключно тільки після погодження ним та його генеральним проектувальником відповідної проектної документації (у тому числі щодо загальних інженерних мереж приміщення) з потенційним орендарем, що підтверджується підписом уповноваженої особи потенційного орендаря та його печаткою. Передача проектної документації між сторонами здійснюється у порядку передбаченому у статті 34 основного договору, який є додатком №1 до цього договору.

ст.16 додатку №1 до договору.

6. Умови повернення орендованого майна:

ст.27 додатку №1 до договору.

Отже, на підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що умовами зговору та додатками до нього закріплені усі необхідні для такого типу зговору істотні умови в рамках чинного законодавства України.

За приписами ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Також, умовами спірного договору закріплені, в тому числі, зобов'язання потенційного орендодавця (ПП "НАЗАР") щодо:

- розробки та затвердження проектної документації (п.2.1 договору);

- здійснення будівельних та ремонтних робіт, приведення приміщення у стан, передбачений додатком № 2 до договору, введення приміщення в експлуатацію (п.1.3.2 договору).

Дані умови притаманні договору підряду на капітальне будівництво в рамках ст.318 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що договірні зобов'язання між сторонами закріплені умовами договору, а укладений між ПП "НАЗАР" та ТОВ "Спорт-Делюкс" договір за своєю правовою природою є попереднім договором, то він, у свою чергу, являється попереднім договором змішаного типу (змішаним договором), тобто таким, що містить у собі елементи інших договорів, а його умови відповідають нормам чинного господарського законодавства України.

У відповідності до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У свою чергу згідно ст.2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що у випадку відмови потенційного орендодавця від укладення основного договору з потенційним орендарем після спливу дати, зазначеної у п.1.3 ст.1 цього договору, потенційний орендодавець протягом 7 робочих днів з дати пред'явлення потенційним орендарем відповідної вимоги, сплачує потенційному орендареві штраф у гривні, що буде еквівалентний 1000000,00 доларів США на дату виставлення вимоги, щодо оплати штрафу, по курсу Національного банку України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вказаний пункт договору відповідає умовам господарського законодавства України.

Отже, з огляду на вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що попередній договір щодо укладення договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013р. (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований у реєстрі за №3837) між Приватним підприємством "НАЗАР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" та додатки до нього відповідають нормам чинного законодавства України.

За приписами ч.3 ст.27 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Пунктом 2.1 попереднього договору закріплено, що до 01.02.2014р. відповідач повинен був завершити розробку та затвердження проектної документації щодо приміщення.

Відповідно до п.3 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Згідно п.4 ст.31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які належать до IV і V категорій складності, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення.

У відповідності з п.7 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності" №557 від 27.04.2011р., під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) та на об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, категорія складності таких об'єктів визначається органами державного архітектурно-будівельного контролю, зазначеними у статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або експертною організацією чи експертом, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Вказане свідчить, що на момент укладення попереднього договору неможливо було визначити, до якої категорії відноситиметься об'єкт, що, в свою чергу, свідчить на відсутність необхідності в наявності відповідної ліцензії.

Також документи, що наявні у матеріалах справи які надані позивачем в якості підтвердження віднесення об'єкту до IV категорії складності, не являються належним доказом даного твердження, адже належним доказом може бути лише проектна документація.

Окрім цього, неодноразові покликання позивача на недосвідченість позивача у сфері будівництва спортивних споруд, у зв'язку з чим не міг знати про необхідність отримання відповідних ліцензій, до уваги колегії суддів не береться, оскільки згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №195236 від 14.03.2013р. (додаток №1), у якій зазначено, що основним видом економічної діяльності позивача був наступний: 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Отже, відсутність ліцензії у позивача на будівництво об'єктів IV категорії складності, яку позивач мав отримати у встановлені умов попереднім договором, не являється підставою для визнання попереднього договору недійсним з моменту його підписання.

Що ж до повноважень представника позивача на час підписання спірного попереднього договору колегія зазначає, зокрема наступне.

У матеріалах справи наявна довіреність від 24.10.2013р., посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу та зареєстрована за №3838, видана на ім'я представника Позивача ОСОБА_4, який від імені позивача укладав попередній договір (далі - довіреність). Дану довіреність представник позивача подав у якості підтвердження намірів позивача укласти саме попередній договір, а не будь-який інший (а.с.126).

За вказаною довіреністю до переліку повноважень ОСОБА_4 входили наступні повноваження, зокрема: "бути представником підприємства в усіх установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі в органах нотаріату по питанню передачі в оренду, укладення попереднього договору оренди (найму), договору оренди (найму) будь-якого нерухомого майна та додаткових договорів до них, з товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс", а також представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з усіма без винятку установами та органами з питань, пов'язаних з належним оформленням вищезазначених договорів".

Окрім зазначено, у матеріалах справи наявний протокол загальних зборів власників Приватного підприємства "НАЗАР" №8 від 24.10.2013р. (надалі - протокол), яким вирішено: "Надати власнику Приватного підприємства "НАЗАР", ОСОБА_4, право узгодити всі істотні умови попереднього договору та укласти (підписати) від імені ПП "НАЗАР" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" нотаріально посвідчений попередній договір оренди приміщень за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтиніське шосе, 2/1Б, що знаходитимуться в об'єкті (приміщення магазинів, залів для публічних виступів та спортивних залів за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтиніське шосе, 2/1 Б) на умовах визначних ним на власний розсуд" (а.с.190).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що зміст довіреності та протоколу підтверджують, що представник позивача ОСОБА_5 був наділений усіма повноваженнями щодо укладення попереднього договору саме у тій редакції, у якій він укладений.

Також, при апеляційному провадженні відповідачем долучено до матеріалів справи угоду від 21.01.2016р. (день прийняття рішення у даній справі), укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" (сторона - 1) та Приватним підприємством "НАЗАР" (сторона - 2), згідно п.1 якої, сторони констатують, що ними (уповноваженим представниками) неодноразово проводились робочі зустрічі та консультації щодо виконання попереднього договору щодо укладення, договору оренди нерухомого майна, посвідченого 25.10.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №3837 (надалі - "попередній договір"). Сторони щоквартально протягом дії попереднього договору неодноразово та систематично обговорювали наступні фактичні обставини, які істотно ускладнювали виконання сторонами своїх зобов'язань згідно попереднього договору, у тому числі, але не виключно: проект будівництва приміщення магазинів, залів для публічних виступів та спортивних залів за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтинівське шосе, 2/1 Б (надалі за текстом цієї угоди - "приміщення"), коригували вихідні дані та вимоги до нього, змінювали місце розміщення (посадки) на земельній ділянці, неодноразово коригували та змінювали (переносили за взаємною згодою сторін) графіки проведення робіт з будівництва приміщення та час погодження самих графіків таких робіт, обговорювали питання віднесення об'єкту будівництва (приміщення) до відповідної категорії складеності (що неможливо було здійснити на момент/дату підписання попереднього договору), можливість та потребує (необхідність) отримання стороною-2 в робочому порядку додаткових необхідних дозволів (ліцензій) для здійснення будівництва, тощо.

Відповідно до п.4 угоди, сторони стверджують, що під час укладення попереднього договору мали дійсний намір укласти основний договір оренди майна в строк до 1 (одного) року з моменту підписання попереднього договору, тобто з дотриманням вимог ст.182 Господарського кодексу України та ст.635 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п.6 угоди, сторони констатують факт того, що їхніми уповноваженими особами, які були наділені на це усіма правами, були погоджені усі істотні умови, які можливо було погодити та визначити на момент підписання попереднього договору. Наміром сторін, в особах їхніх уповноважених представників, було укладення саме попереднього договору (змішаного типу) саме на тих умовах, що ним закріплені. Наслідки змін умов будівництва (погоджені та обговорювані сторонами під час дії попереднього договору), в т.ч. щодо визначення категорії складності об'єкту будівництва й необхідності стороні-2 отримувати відповідну дозвільну документацію, не вважаються порушенням умов попереднього договору, не є порушенням законних прав та інтересів будь-якої зі сторін та не являються підставою для розірвання, припинення та визнання попереднього договору недійсним.

Даною угодою сторони визначили ті фактичні обставини, дії та волевиявлення сторін, які мали місце під час укладення, дії та у зв'язку з виконанням попереднього договору. Даною угодою Сторони не вносять будь-яких змін до попереднього договору, а лише трактують дійсні наміри та їх волевиявлення (п.8 угоди).

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

В силу ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку та вважає, що господарський суд Хмельницької області дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсним попереднього договору щодо укладення договору оренди майна від 25.10.2013р., посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №3837, укладений між Приватним підприємством "НАЗАР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс", у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2016р. у справі №924/1809/15 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс", м.Київ задовольнити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2016р. у справі №924/1809/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "НАЗАР" (29000, м.Хмельницький, вул.Проскурівська, буд.45, ідентифікаційний код 23836675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс" (01014, м.Київ, вул.Катерини Білокур, буд.1, оф.23, ідентифікаційний код 38705301) 1339грн. 80коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Хмельницької області.

5. Справу №924/1809/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 до справи,

2, 3, 4 ПП "НАЗАР" (29000, м.Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 2/1Б,

29000, м.Хмельницький, вул.Проскірівська, 45,

29000, м.Хмельницький, вул.Подільська, 81),

5 ТОВ "Спорт-Делюкс" (01014, м.Київ, вул.Катерини Білокур, 1, офіс 23),

6 в наряд.