Постанова № 57129402, 05.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2016 р. Справа№ 910/27458/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Гарник Л.Л.

за участі представників:

ТОВ "Студія 1+1" - Варічева Л.С., довір. 18.08.2013, Фокін С.О. довір. від 01.11.2015

ІП "1+1 Продакшн" - Варічева Л.С., довір. 06.02.2013, Фокін С.О. довір. від 28.07.2014

ТОВ "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" - Котенко О.В., довір. від 28.09.2015

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з

поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних

дівчаток "ЛЕДІ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016

у справі №910/27458/15 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна

спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим

вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія

"Студія 1+1",

2) іноземного підприємства " 1+1 Продакшн"

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним проведення знімальною групою відповідача зйомок у приватній спеціалізованій загальноосвітній школі І - ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для передачі "Інспектор Фреймут" та зобов'язання відповідача не відтворювати будь-яким чином відзняті матеріали, що стосуються позивача в ефірі телеканалу "1+1" (зокрема, але не виключно у програмі "Інспектор Фреймут") та/або в мережі інтернет.

В процесі розгляду справи Господарським судом міста Києва було встановлено, що 01.07.2015 між іноземним підприємством (далі - ІП) "1+1 Продакшн" (виробник) та ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (замовник) укладено договір про виробництво аудіовізуального твору і передачі майнових прав. Ухвалою суду від 16.11.2015 до участі в справі залучено співвідповідача (відповідача-2) - ІП "1+1 Продакшн". В подальшому, враховуючи факт відтворення (01.12.2015) відзнятих матеріалів (22.09.2015) до завершення розгляду справи (відповідачем-1), 21.12.2015 через загальний відділ діловодства місцевого господарського суду надійшла заява позивача про доповнення підстав позову та зміну предмета позову, прийнята судом до розгляду, в якій зокрема, позивач просив:

- визнати протиправними проведення знімальною групою відповідача-2 зйомок у приватній спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для передачі "Інспектор Фреймут" та зобов'язати відповідача-1 (як відтворювача протиправних зйомок) спростувати інформацію, яка дискредитує позивача (а саме - наявність у навчальному закладі інфекції кишкової палички, тарганів, відсутності належного матеріально-технічного забезпечення школи) та вилучити протиправно відзняті матеріали в ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" з мережі інтернет, де вони були розміщені на офіційних сторінках телеканалу " 1+1", передачі "Новий інспектор Фреймут".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 22.09.2015 знімальна група ІП "1+1 Продакшн" проводила відеозйомку на території навчального закладу, що належить ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для телевізійної передачі "Новий Інспектор Фреймут", стверджуючи, що знімальною групою протиправно проведено зйомку, поширено неповні і неправдиві відомості, пов'язані з діяльністю господарюючого суб'єкта, які полягають у т.ч. в тому, що у "Школі шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" знайдено інфекцію - "Кишкова паличка", в приміщенні закладу наявні таргані, відсутнє належне матеріально-технічне забезпечення школи тощо.

Зазначав, що поширена в ефірі телеканалу "1+1" у складі передачі (аудіовізуального твору) "Новий Інспектор Фреймут" інформація є неповною і недостовірною, такою, що отримана протиправним шляхом, яка в поєднанні з негативною суб'єктивною оцінкою ведучої порушує особисті немайнові права і дискредитує позивача. Вказував, що крученик (пірожок), який за сценарієм передачі був вилучений "агентом" - дитиною, яка тимчасово навчалася в закладі, і був наданий в подальшому на дослідження, в результаті якого отримано висновок експерта щодо його інфікованості, був невідомого походження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі №910/27458/15 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись, ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі №910/27458/15, прийняти нове, яким позов задовольнити. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду в судовому засіданні 15.03.2016, ухвалою від 15.03.2016 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 05.04.2016.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі №910/27458/15, ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" вказано на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, наголошено на тому, що суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які є недоведеними, не надав належної правової оцінки наданим позивачем (скаржником) доказам, наведеним доводам і міркуванням в підтвердження викладених обставин, що згідно з ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України є підставами скасування або зміни рішення.

Зазначено про те, що судом першої інстанції помилково вказано на право журналістів відвідувати держані органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації і бути прийнятими їх посадовими особами, що і журналістами телеканалу "1+1" неправомірно здійснено "проникнення" та подальшу відеозйомку на території навчального закладу, що належить позивачу, що розголошення комерційної таємниці, якою за визначенням позивача, є навчальний процес, який відбувається в закладі, у т.ч. в формі поширення інформації в ефірі телеканалу "1+1" у складі передачі (аудіовізуального твору) "Новий Інспектор Фреймут" є неправомірним.

Наголошено на тому, що судом першої інстанції не враховані наявні докази проведених у встановленому порядку санітарно-епідеміологічних досліджень закладу, у т.ч. результати таких досліджень, проведених як до проведення відеозйомок, так і на наступний день, згідно з висновками яких кишкової палички і паталогічних організмів у "змивах" не виявлено. Зазначено про те, що і відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що крученик (пиріжок), який був переданий для проведення дослідження його складу, в результаті якого було отримано висновок щодо його інфікованості ("Кишкова паличка"), був вилучений саме в учбовому закладі. Вказано на те, що поширена в ефірі аудіовізуального твору інформації є неповною, в складі якої наявні негативні оцінки діяльності учбового закладу, що ґрунтуються на окремих з встановлених обставин.

В судових засіданнях представниками сторін надані усні пояснення по суті спору, представник апелянта з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, просив вимоги задовольнити, представник інших сторін заперечував проти її задоволення, зазначав про необхідність дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису, на який посилався скаржник в обґрунтування заявлених вимог, вказуючи на те, що останнім спростовуються окремі з доводів, наведених апелянтом, у т.ч. такі як протиправність проведення відеозйомки, яка здійснювалась фактично за отриманою попередньою згодою закладу. Наголошено на положеннях чинного законодавства згідно з якими зйомка проводилась законно, що і діяльність в сфері освітніх послуг є публічної і в отриманні відповідної інформації не може бути відмовлено, що і сам аудіовізуальний твір заснований на обставинах, які мали місце і ним, зокрема, фіксовані.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи наявні докази, колегія суддів відзначає, згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у т.ч. іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ст. 4, 4-1 ГПК України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Згідно з ст. 99, ч. 2, 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 22.09.2015 знімальна група ІП "1+1 Продакшн" проводила відеозйомку на території навчального закладу, що належить ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" для телевізійної передачі "Новий Інспектор Фреймут", результати якої в подальшому поширені в ефірі телеканалу "1+1" у складі відповідної передачі, вміст якої зафіксований на оптичному носію інформації (DVD), що у т.ч. наявний серед матеріалів справи. Як вбачається з запису, при проведенні відеозйомки зафіксована діяльність закладу, на окремі обставини якої ведучою передачі вказано як на недоліки, зокрема, такі як наявні в приміщенні закладу і розміщеному в ньому обладнанні тарганів, зіпсованих та з простроченим терміном придатності продуктів харчування, битого посуду, брудних скатертей тощо.

Вказаний аудіовізуальний твір, поширений в ефірі телеканалу "1+1" у складі телевізійної передачі "Новий Інспектор Фреймут", містив фрагмент запису усних пояснень окремих з учасників відносин, у т.ч. дитини, якою вказано, що отриманий в їдальні крученик (пиріжок) було передано для проведення дослідження його складу, в результаті якого було отримано висновок експерта щодо його інфікованості ("Кишкова паличка"), пояснень експерта, який проводив дослідження, отриманих ведучою передачі пояснень працівників учбового закладу, якими опосередковано визнано, що такий крученик дійсно міг бути поданий в той день, коли його було вилучено, разом з тим, доводи щодо можливої його інфікованості не підтверджено і в подальшому позивачем з посиланням на результати проведення відповідних санітарно-епідеміологічних перевірок, як до знімання передачі так і після неї, заперечено.

Колегія суддів відзначає, що доводи ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" щодо неправомірного проведення відеозйомки в приміщенні закладу спростовуються змістом інформації, фіксованої наявним в матеріалах справи записом, яке, як вбачається, фактично здійснювалась за попередньою згодою закладу, вираженою у т.ч. в формі запрошення посадових осіб (робітників), не запереченні проведенні такої зйомки. Позивачем (апелянтом) і не надано доказів вчинення яких-небудь дій з попередження і унеможливлення вчинюваних заходів, їх відсутність визнана у т.ч. в засіданні суду апеляційної інстанції 05.04.2016, тобто доводи фактично зведені до заперечення поширення інформації яка викриває недоліки в діяльності закладу, чим, зокрема, дискредитовано позивача, порушено особисті немайнові права.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки, передбачені Законом України "Про інформацію" та цим Законом. Журналіст має право: відвідувати державні органи, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами. Статтею 1 Закону України "Про загальну середню освіту" визначено, що законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України "Про освіту", цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 1 ст. 3, 6 Закону України "Про освіту" визначено, що право громадян на освіту забезпечується у т.ч. відкритим характером навчальних закладів, основними принципами освіти в Україні у т.ч. є доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг.

Як вбачається з наведених позивачем (скаржником) доводів і наданих в їх підтвердження доказів, суть заявленої немайнової шкоди як такої - шкоди "діловій репутації" та розголошення комерційної таємниці закладу виявляється через поширення в ефірі телеканалу "1+1" встановлених підчас проведення зйомки недоліків в діяльності учбового закладу, встановлення невідповідності заявленому статусу ("шляхетні дівчатка", "леді" і т.ін.). При цьому яких-небудь інших доказів в підтвердження рівня і змісту заявленої "репутації", окрім декларацій, позивачем (скаржником) не наведено. Згідно з наведеним вище положеннями Закону освітні послуги як такі, їх зміст не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Разом з тим, враховуючи презумпцію правомірності і добросовісності як принцип цивільних правовідносин, колегія суддів відзначає, що фактично відеозйомкою фіксовані усні пояснення працівників (робітників) закладу, наявний матеріально-технічний стан, недоліки, які мали місце і на які вказано саме 22.09.2015, коли знімальною групою проводились відповідні зйомки, що і не виключає зміни цього стану в інший період часу та діяльності закладу.

Слід зазначити, що при цьому позивачем (апелянтом) і не заперечувалось, що всі таргани, зіпсовані та з простроченим терміном придатності продукти харчування, битий посуд, брудні скатерті тощо не були "підкинуті" самою знімальною групою телеканалу "1+1" - яких-небудь доводів і тим більш в їх підтвердження доказів суду не надано, наслідки зазначеної вище презумпції, яка поширюються як на позивача так і відповідача, у встановленому порядку спростовані не були. Разом з тим, окремі з доводів наводились в підтвердження того, що крученик, який за сценарієм передачі був вилучений "агентом" - дитиною, яка, як зазначав представник відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції, "навчалась протягом безкоштовного випробувального терміну в один день" в закладі, і був наданий в подальшому на дослідження, в результаті якого й отримано висновок експерта щодо його інфікованості, був невідомого походження.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про інформацію" визначено, що основними принципами інформаційних відносин у т.ч. є достовірність і повнота інформації. Згідно п. "б" ч. 1 ст. 60 "Про телебачення і радіомовлення" перевірка достовірності одержаної інформації безпосередньо покладається на працівника телерадіоорганізації. ВІдповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про інформаційні агентства" відповідальність за порушення цього Закону несуть суб'єкти діяльності інформаційних агентств та інші особи, винні у т.ч. в порушенні прав та зловживанні правами журналіста чи спеціаліста в галузі комунікації, встановлених ст. 21 та 22 цього Закону та ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Разом з тим, як вбачається з системного аналізу наведених норм обов'язок перевірки достовірності і повноти інформації, як і доведення достовірності одержаної (поширеної) інформації, дотримання прав і обов'язків журналіста чи спеціаліста в галузі комунікації покладається на відповідні телерадіоорганізації та їх працівників.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, пояснень, реплік представників учасників провадження у справі в засіданнях суду апеляційної інстанції, оцінюючі наявні докази в їх сукупності, колегія суддів відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, остання передбачає і можливість (пере-) розподілу обов'язку доведення. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Однак законодавчими актами тягар доказування певних обставин може бути покладено на одну зі сторін матеріальних правовідносин. Презумпції перерозподіляють обов'язок доказування в бік тієї чи іншої сторони спірного правовідношення, презумпцією є ймовірне припущення щодо обставин, які мають правове значення, і таких, що мають правові наслідки його застосування, за умови, що не буде доведено наявність протилежного припущення.

Частиною 2 ст. 33 ГПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Як вже вказано, в матеріалах справи наявний оптичний носій інформації (DVD), яким зафіксований зміст аудіовізуального твору (інформації), поширеного в ефірі телеканалу "1+1" у складі передачі "Новий Інспектор Фреймут". Згідно з останнім з посиланням на висновок проведеної експертизи було поширено інформацію щодо наявності у вилученому дитиною в приміщенні закладу крученику (пірожок), наданому при харчуванні, була наявна інфекція кишкової палички. Зміст передачі не містить посилання на спосіб транспортування, дату проведення дослідження (термін зберігання), порядок проведення експертизи, не містить доказів, якими б підтверджувався неможливість у т.ч. випадкового ураження (інфікування) під час вчинення відповідних дій. Відповідні докази не були надані і при розгляді справи, хоча такі й витребувались, у т.ч. ухвалами суду першої інстанції.

Таким чином, вказуючи в суді на те, що матеріали відеозйомок, окрім тих, що були поширені в ефірі телеканалу, не були збережені, що і їх збереження прямо не передбачено чинним законодавством, чим, зокрема, унеможливлено встановлення і доведення (спростування) вказаних вище обставин, що і знімання процесу вилучення зазначеного вище крученика стосовно походження якого виник окремий спір, не здійснювалось, відповідачем надано докази в обґрунтування своїх заперечень, які є належними, але разом з тим, такі докази не є вичерпними. Предмет доказування у цьому конкретному випадку становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність (достовірність) повідомленої інформації і спростування факту наявності в приміщенні учбового закладу інфікованого кишковою паличкою крученику, який був вилучений ще до приходу знімальної групи, що в даному випадку вбачається неможливим.

Згідно з правовими висновками, наведеними в змісті постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте (разом з тим) позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Відповідно до ч. 5 п. 15 вказаної постанови недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Пунктом 15 вказаної вище постанови наголошено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

На підтвердження того, що поширена відповідачами інформація є недостовірною, позивач, скориставшись своїм правом, посилався на те, що висновком Києво-Святошинського районного відділу лабораторних досліджень від 29.09.2015 - "Змиви на наявність кишкової палички і патогенних мікроорганізмів" встановлено відсутність БТКП (кишкова паличка) у змивах. Крім того, 28.09.2015 Києво-Святошинським районним управлінням Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області було проведено перевірку дотримання вимог санітарного законодавства ТОВ "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ", оформленого актом перевірки дотримання вимог санітарного законодавства, в якому зазначено, що журнали здоров'я працівників харчоблоку, журнали готової продукції та сирих продуктів ведуться згідно встановленої форми, гризунів та тарганів не виявлено.

Також позивач повідомляв, що 13 серпня 2015 року ТОВ "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" пройшла перевірку готовності навчального закладу до 2015/2016 навчального року, про що було складено відповідний акт відділом освіти Києво-Святошинської райдержадміністрації. У відповідності до даної перевірки у висновку було зазначено, що навчальний заклад підготовлено до 2015/2016 року, проведено косметичний ремонт приміщень школи, завершується капітальний ремонт приміщень 1-2 класів, утеплено частину фасаду, пришкільна територія закладу знаходиться в належному стані.

Додатком до акту перевірки готовності ТОВ "Школа шляхетних дівчаток "Леді" до 2015/2016 навчального року є паспорт санітарно-технічного стану шкільної їдальні, в якому встановлено, що шкільна їдальня є придатною для харчування учнів, 05.10.2015 Києво-Святошинським районним управлінням Головного правління Держсанепідемслужби у Київській області було проведено планову перевірку ТOB "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ", оформленого актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта, згідно якого тарганів та гризунів не виявлено.

Відхиляючи доводи і докази, надані позивачем, судом першої інстанції зазначено, що надані позивачем матеріали на спростування інформації щодо наявності у навчальному закладі інфекції кишкової палички, тарганів та відсутності належного матеріально-технічного обслуговування, не приймаються як належні докази, оскільки зазначені вище акти складені та датовані після проведення зйомки на території навчального закладу, а саме: 28.09.2015, 29.09.2015 та 05.10.2015, тоді як відеозйомка на території закладу проводилась 22.09.2015. З тим, колегія суддів суду апеляційної інстанції відзначає, що докази заперечення, як і наявності, реальних обставин справи мають бути належними і допустимими.

Результати дослідження, про які зазначено вище, про які повідомлено в складі аудіовізуального твору, в яких зазначено про виявлення «кишкової палички» в закладі такими не вбачаються, оскільки, окрім пояснень дитини, фактично відсутні які-небудь інші докази того який матеріал (продукція) досліджувався і чи дійсно крученик (пиріжок) був вилучений в кухні (столовій) навчального закладу, будучі продуктом, що швидко псується і має обмежений термін придатності, коли і як він зберігався, транспортувався тощо. Загалом порушений і в цілому не дотриманий порядок вилучення досліджуваного матеріалу і проведення експертизи безпосередньо в той спосіб, що виключає обґрунтованості сумнівів в можливості подальшого ураження об'єкта дослідження, з незалежних від позивача обставин, поза межами учбового закладу, сумнівів в обґрунтованості висновків експертизи, проведеної до того ж на замовлення відповідача.

Що ж стосується інших елементів складу інформації, поширюваній в аудіовізуальному творі, то слід зазначити, що наявність тарганів, битого посуду, брудних скатертей тощо візуально було зафіксовано і підтверджено записом, поширеного в складі телепередачі, як і відсутність належної матеріальної бази на уроці інформатики. Згідно наявного відеозапису останнє підтвердив у т.ч. й вчитель, який проводив відповідне заняття, який при цьому зазначив, що комп'ютерна техніка наявна у закладі, але при проведенні уроку інформатики 22.09.2015 не використовується через відсутність нагальної потреби.

З підстав викладених вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції в частині вказаної вище інформації в повній мірі погодитись не може, вважаючи разом з тим, що в іншій частині рішення суду в цілому є законним і обґрунтованим. Судом першої інстанції необґрунтовано покладено в обов'язок позивача доведення недостовірності повідомленої відповідачем інформації, достовірність якої не була доведена відповідачем, перевірити яку фактично і неможливо в частині поширення інформації щодо наявності в приміщенні учбового закладу в один з днів, що передували проведенню відеозйомки інфекції кишкової палички в продукті харчування (крученику) і відповідно в цій позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Зазначені положення Конституції України реалізовані у ст. 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у ст. 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Положення ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Одними з заявлених позовних вимог були вимоги про зобов'язання відповідача-1 (як відтворювача протиправних зйомок) спростувати інформацію, яка дискредитує позивача (а саме - наявність у навчальному закладі інфекції кишкової палички).

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З підстав, викладених вище, суд апеляційної інстанції повною мірою з з висновками суду першої інстанції не погоджується, розглянувши в процесі всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, за наслідками розгляду апеляційної скарги, перевірки законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, повторно розглянувши справу, вбачає доводи апеляційної скарги такими, окремі з яких частково знайшли своє підтвердження під час розгляду (перегляду) справи, оскаржене рішення суду такими, що вимогам законності та обґрунтованості в повному обсязі не відповідає, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню з прийняттям у відповідній частині нового рішення про часткове задоволення вимог.

Згідно з п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанцій, який прийняв нове рішення. Пунктом 4.1 постанови, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства господарським судам були надані такі роз'яснення: якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Відповідно до п. 2.9 постанови у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом (абз. 1 ч. 6 ст. 6 Закону України "Про судовий збір"). Враховуючи викладене, зважаючи, що пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру, а саме в даному випадку - наявність у навчальному закладі інфекції кишкової палички), часткове задоволення позовних вимог до одного з відповідачів у справі, вбачається обґрунтованим розподіл судових витрат між сторонами порівну.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" було сплачено за подання позовної заяви 1218 грн (платіжний документ від 01.10.2015), за подання апеляційної скарги - 1339,8 грн (платіжний документ від 08.02.2016), разом - 2557,8 грн і відповідно 1/3 з яких складає 852,6 грн, які підлагають стягненню на користь товариства з ІП "1+1 Продакшн".

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі №910/27458/15 скасувати частково, прийняти у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме:

зобов'язати ІП "1+1 Продакшн" спростувати інформацію, яка дискредитує ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ", а саме - наявність у навчальному закладі інфекції кишкової палички.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі №910/27458/15 залишити без змін.

3. Стягнути з ІП "1+1 Продакшн" на користь ТОВ "Приватна спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови "Школа шляхетних дівчаток "ЛЕДІ" судові витрати в сумі 852,6 грн.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили

Повний текст постанови складено 08.04.2016

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

Л.Л. Гарник