Ухвала суду № 57129095, 12.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р. Справа № 876/5358/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представників позивача Тесляка Т.Б.,

Бап М.Ф.,

представника відповідча Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Доброта-Авто» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

06.02.2014 року Дочірнє підприємство «Доброта-Авто» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.01.2014 року № 0000302201, яким позивачу здійснено перерахунок грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 171216,00 грн., податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.01.2014 року № 0000312201, яким здійснено перерахунок грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 174216,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що доказами фінансово-господарських операцій між ДП «Доброта-Авто» та контрагентами ТзОВ «Вайз юніон ЛТД», ТзОВ «Укрміксі» є належним чином оформлені первинні документи, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містять вичерпні відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів є безпідставними та не підтверджують нереальність здійснення господарських операцій, оскільки первинні документи господарської діяльності таких контрагентів не досліджувались. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині безпідставності висновків відповідача про завищення ДП «Доброта-Авто» витрат по придбанню послуг та товарів у ДП «Моноліт» зазначає, що відповідні витрати підтверджуються договором, видатковими накладними, виписками з банку щодо проведення розрахунку за придбаний товар, актами виконаних робіт, шляховими листами. Відповідно, належними первинними документами підтверджуються витрати по отриманню послуг від Холдингової компанії "Доброта Авто".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27.01.2014 року № 0000302201, № 0000312201.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що матеріалами справи спростовуються доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

07.05.2015 року Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області подала суду клопотання за вх. № К-11375/15 про закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302201 від 27.01.2014 року та податкового повідомлення-рішення № 0001232210 від 27.01.2014 року повністю у зв'язку з примирення сторін та досягненням податкового компромісу.

В підтвердження досягнення сторонами податкового компромісу, суду надано рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу від 03.04.15р. № 5613/23-50-22-02.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведена планова документальна перевірка ДП «Доброта Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 15.01.2014р. 39/22-10/30275592 (далі - Акт)(а.с.13-66).

Перевіркою встановлено порушення: - пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 136973,00 грн., в т.ч. в І кв. 2012р. в сумі 4812,00 грн., в ІІ кв. 2012р. в сумі 83929,00 грн., в ІІІ кв. 2012р. в сумі 30276,00 грн., в IV 2012р. в сумі 17956,00 грн.; - п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 116144,00 грн., в т.ч. в січні 2012р. в сумі 820,00 грн., в лютому 2012р. в сумі 1873,00 грн., в березні 2012р. в сумі 1890,00 грн., у квітні 2012р. в сумі 32635,00 грн.. у травні 2012р. в сумі 29503,00 грн., у червні 2012р. в сумі 16974,00 грн., у липні 2012р. в сумі 23654,00 грн., в жовтні 2012р. в сумі 8795,00 грн.

Перевіркою також встановлено порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України 24.12.2010р. №1020, п. «б» п.176.2 ст.176 ПК України в частині неповідомлення в повному обсязі державної податкової інспекції про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб-підприємців, та спотворення даних у ІІ кв. 2012р.

На підставі Акту, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесені податкові повідомлення-рішення: - від 27 січня 2014 року за №0000302201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 171016,00 грн., в т.ч. 136973,00 грн. основного платежу, 32243,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; - від 27 січня 2014 року за №0000312201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 174216,00 грн., в т.ч. 116144,00 грн. основного платежу, 58072,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій(а.с.67-68).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктами 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктами «а», «б» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового період.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що в обґрунтування реальності господарських операцій з ДП «Моноліт», ТзОВ «Закарпатбудпостач», ТзОВ «Холдингова компанія «Доброта» позивач посилався на: наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, договорів, податкових та видаткових накладних, виписаних належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; оплату вартості придбаних у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей та послуг (у тому числі й податку на додану вартість), що підтверджується банківськими виписками; договору на доставку придбаних товарно-матеріальних цінностей та докази оплати транспортних послуг, шляхові листи, акти про надання послуг; усі господарські операції були відображені у регістрах бухгалтерського обліку (картках рахунків).

Також, фактичне здійснення господарських операцій між ДП «Доброта-Авто» та ТзОВ «Вайз юніон ЛТД» та ТзОВ «Укрміксі» підтверджується дослідженими судом доказами, які надав позивач, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей.

Суд першої інстанції вірно встановив, що вказані первинні документи відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містять вичерпні відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Крім цього, суми, що отримані ДП «Доброта-Авто» від ТзОВ «Вайз юніон ЛТД» та ТзОВ «Укрміксі» в результаті господарської діяльності, були задекларовані позивачем як дохід, а також було сплачено державі податки в тому числі і ПДВ в розмірі 20%.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо заниження позивачем доходу в результаті надання безповоротної фінансової допомоги, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на акти інших податкових органів стосовно контрагентів позивача не можуть бути взяті до уваги судом на підтвердження висновку про безповоротну фінансову допомогу при здійсненні господарської діяльності позивача з огляду на наступне.

Чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

В зазначених вище актах предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит та валові витрати, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищезазначені обставини спростовують доводи відповідача щодо заниження ДП «Доброта-Авто» доходу від господарських операцій з ТзОВ «Вайз юніон ЛТД» та ТзОВ «Укрміксі», оскільки зазначені суми включено позивачем в повному обсязі до складу доходу та відображено в деклараціях з податку на прибуток.

Поряд з тим, 07.05.2015 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302201 від 27.01.2014 року в сумі визначеній рішенням відповідача від 03.04.2015 року № 5613/23-50-22-02 у зв'язку з примиренням сторін та про закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232210 від 27.01.2014 року в сумі визначеній рішенням відповідача від 03.04.2015 року № 5613/23-50-22-02 у зв'язку з примиренням сторін.

У відповідності до статті 194 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 КАС України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, який набрав чинності 17 січня 2015 року, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

За приписами п.11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п.2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Матеріали справи містять рішення податкового органу щодо погодження застосування процедури податкового компромісу від 03.04.2015 року № 5613/23-50-22-02 за результатами розгляду заяви позивача від 26.03.2015 року.

Зі змісту вказаного рішення слідує, що за наслідками розгляду заяви ДП «Доброта-Авто» податковим органом було прийняте рішення про часткове погодження застосування процедури податкового компромісу, а саме зроблено висновок, про те, що не підпадають під дію податкового компромісу порушення із заниження податку на прибуток на суму 15021 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що загальна сума податкових зобов'язань, що підлягає сплаті ДП «Доброта-Авто» для досягнення податкового компромісу складає 5807,20 грн (5 % податкових зобов'язань з податку на додану вартість) + 6097,50 грн (5 % податкових зобов'язань з податку на прибуток в частині порушень, що підпадають під дію податкового компромісу).

З матеріалів справи слідує, що такі суми податкових зобов'язань були сплачені ДП «Доброта-Авто», що підтверджується копіями платіжних доручень № 2864, 2863 від 01.04.2015 року та не заперечується відповідачем.

Відповідно п.5 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

В ст.203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Пунктом 3 частини 1 статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ч.3 ст.157 КАС України).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про визнання нечинною постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2014 року № 0000302201 та в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2014 року № 0000312201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 121950,00 грн. та закриття провадження в справі з наведених підстав.

Поряд з тим, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2014 року № 0000312201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 15021,00 грн.

Керуючись ст.157, ст. 196, ст.203, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі № 813/1066/14 - визнати нечинною в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2014 року № 0000302201 повністю та закрити провадження в цій частині в зв'язку з досягненням сторонами примирення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі № 813/1066/14 - визнати нечинною в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2014 року № 0000312201 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 121950,00 грн. та закрити провадження в цій частині в зв'язку з досягненням сторонами примирення.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін