Постанова № 57128985, 12.04.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016 року Справа № 912/2605/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2015 року у справі № 912/2605/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод", м. Херсон Херсонської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт", м. Кіровоград

про стягнення 89003 грн. 98 коп.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.03.2016 року по 12.04.2016 року (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2015 року (суддя Поліщук Г.Б.) з товариства з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" стягнуто 88907 грн. 01 коп., з яких 11866 грн. 75 коп. пеня, 19950 грн. штраф, 2236 грн. 38 коп. 3% річних, 54853 грн. 88 коп. збитки від інфляції, та 1827 грн. судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 70 грн. 10 коп. пені та 26 грн. 87 коп. збитків від інфляції відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки не було застосовано шестимісячне обмеження при нарахуванні штрафних санкцій. Крім того відповідач посилається на те, що прийняте господарським судом Кіровоградської області рішення у справі № 912/3220/14 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар унеможливлює нарахування штрафних санкцій, оскільки з набранням законної сили зазначеним рішенням суду договірні відносини між сторонами припинились. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" також стверджує, що затримання сплати коштів пов’язано з поставкою неякісного товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що пеню було нараховано за шість місяців, а стягнення штрафних санкцій було здійснено протягом встановленого п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності, що не суперечить вимогам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Позивач вважає, що нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат може здійснюватись до дня фактичного розрахунку за поставлену продукцію, тобто до моменту виконання господарського зобов’язання. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи відповідача про неякісність товару через те, що рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3220/14 вже встановлено прострочення відповідачем грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" 99750 грн. заборгованості. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 29.08.2013 року №29/08/13-2409 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, що встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2014 року у справі № 912/3220/14.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов’язання товариством з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" на суму 99750 грн. товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, нарахованих на суму основного боргу, яку стягнуто за рішенням господарського суду від 23.10.2014 року у справі № 912/3220/14.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2014 року у справі № 912/3220/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" 99750 грн. заборгованості та 1995 грн. судового збору (а.с. 13-16).

В силу приписів частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду від 23.10.2014 року у справі № 912/3220/14, в якій сторони є ті ж, що і у даній справі, - № 912/2605/15, встановлено факт неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" договору купівлі-продажу від 29.18.2013 року №29/08/13-2409 в частині розрахунків за отриману продукцію.

Предметом позову у даній справі є стягнення 11936 грн. 85 коп. пені за загальний період прострочення з 01.07.2014 року по 01.03.2015 року, 54880 грн. 75 коп. втрат від інфляції з 28.02.2014 року по 16.04.2015 року, 2236 грн. 38 коп. 3% річних за загальний період з 28.02.2014 року по 16.04.2015 року та 19950 грн. штрафу ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 52-57).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2015 року товариством з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" сплачено позивачу грошові кошти у сумі 101745 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 17.04.2015 року по 17.04.2015 року (а.с. 24), з яких 99750 грн. основний борг та 1995 грн. судовий збір.

Оскільки заборгованість сплачена відповідачем з порушенням строків, встановлених договором купівлі-продажу від 29.08.2013 року №29/08/13-2409 для оплати, позивач має право на стягнення пені, інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафу в силу наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних апеляційним судом встановлено, що позивачем неправильно визначено деякі періоди прострочення, однак у зв’язку з тим, що після перерахунку судом апеляційної інстанції сума 3% річних виявилася більшою, ніж заявлено позивачем (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), до стягнення підлягає сума 3% річних, вказана у заяві про збільшення позовних вимог, тобто 2236 грн. 38 коп.

Належна до стягнення сума втрат від інфляції (54853 грн. 88 коп.) господарським судом визначена правильно, з урахуванням роз’яснень, викладених у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що в разі порушення термінів оплати продукції, передбачених п. 4.1, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені за кожний день прострочення оплати продукції від несплаченої суми. При цьому продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано здійснено перерахунок пені та присуджено до стягнення пеню у сумі 11866 грн. 75 коп.

Суму пені та період її нарахування господарським судом визначено правильно, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції при розрахунку штрафних санкцій не застосовано шестимісячне обмеження, передбачене ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, є безпідставним.

Згідно п. 7.5 договору у разі порушення термінів оплати продукції, передбачених п. 4.1, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від вартості продукції.

Зважаючи на суму вартості продукції, визначену у договорі (199500 грн.), позивачем нараховано відповідачеві 19950 грн. штрафу.

Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Безпідставними є посилання відповідача на припинення договірних зобов’язань та неможливість нарахування штрафних санкцій у зв’язку з набранням законної сили рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3220/14, оскільки нарахування штрафних санкцій може здійснюватись до дня фактичного розрахунку за поставлену продукцію, тобто до моменту виконання грошового зобов’язання, проведеного належним чином.

Твердження товариства з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" про те, що затримання сплати коштів пов’язано з поставкою неякісного товару колегією суддів також не приймаються до уваги через те, що рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3220/14 вже встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу від 29.08.2013 року №29/08/13-2409, а обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегією суддів відхиляються доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт", наведені в апеляційній скарзі, а відтак відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2015 року у справі № 912/2605/15 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український агропродукт" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур