Рішення № 57128719, 28.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016р. Справа№ 914/134/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Неодім Захід, м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Акорд-Проект, м.Львів

про стягнення 15 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 29.01.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_4 представник (довіреність №02/02-16 від 16.02.2016р.);

з"явився в порядку ст.30 ГПК України від ТзОВ Клінгспор: ОСОБА_5 - представник (довіреність №21/03-6 від 21.03.2016р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Неодім Захід до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Акорд-Проект про стягнення основного боргу в сумі 15 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар (мийка 1-ох секційна 2000*700*850).

Ухвалою суду від 18.01.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 01.02.2016р.

Ухвалою суду від 01.02.2016р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Ухвалою суду від 22.02.2016р., розгляд справи відкладено на 14.03.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі. Також, даною ухвалою в порядку, встановленому ст.30 ГПК України суд викликав у судове засідання уповноваженого представника ТзОВ Клінгспор та ОСОБА_6 для дачі пояснень по суті спору.

Ухвалою суду від 14.03.2016р., продовжено строк розгляду спору до 30.03.2016р. та відкладено розгляд справи на 28.03.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі. Також, даною ухвалою в порядку, встановленому ст.30 ГПК України суд повторно викликав у судове засідання уповноваженого представника ТзОВ Клінгспор та ОСОБА_6 для дачі пояснень по суті спору.

28.03.2016р. в канцелярію суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_6 (вх. №13158/16 від 28.03.2016р.), в якому останній додатково зазначає, що саме ним було отримано товар (мийка 1-но секційна 2000*700*850) оскільки це входило в його обовязки як комерційного директора ТзОВ Неодім Захід. Проте, чи була встановлена така мийка на обєкті ТзОВ Клінгспор йому невідомо. ОСОБА_5 того, у додаткових поясненнях зазначив, що наскільки йому відомо ТзОВ Клінгспор не мала жодних претензій до виконання ТзОВ Неодім Захід взятих на себе зобовязань, щодо змонтування вищенаведеної мийки 1-но секційна 2000*700*850.

28.03.2016р. в канцелярію суду надійшло клопотання від представника ТзОВ Клінгспор (вх. №13155/16 від 28.03.2016р.), в якому останній просить долучити до матеріалів справи наступні документи: копію акту здачі-приймання робіт № 18 від 03.03.2015р.; копію додатку до акту № 18 від 03.03.2015р.;

В судовому засіданні представник ТзОВ Клінгспор надав усні пояснення щодо долучених ним документів, зазначив, що документально підтвердити факт встановлення позивачем саме мийки 1-но секційна 2000*700*850, станом на 28.03.2016р. він не може.

Представником позивача подано клопотання (вх.№13132/16 від 28.03.2016р.), яким він просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи: копію договору підряду на будівництво (ОЦ) №DS 2/169 від 15.05.2014р.; копію листа-повідомлення №399 від 25.11.2015р. про припинення договірних відносин з ТзОВ Неодім Захід з 31.12.2015р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовані поверненням попередньої оплати в сумі 15 000,00 грн., сплаченої позивачем по рахунку-фактурі №СФ-0000025 від 06.06.2014р. за товар мийку 1-ох секційну 2000*700*850, що не була поставлена відповідачем.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив просив у позові відмовити повністю, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву за вих.б/н від 22.02.2016р. (вх. №6949/16 від 22.02.2016р.), в якому зазначає, що свої зобов'язання за договором від 06.06.2014р. відповідач виконав ще у серпні 2014р., на підтвердження чого долучив до відзиву копію видаткової накладної №РН-0000024 від 28.08.2014р.

Також у вищенаведеному відзиві, відповідач зазначив, що співпрацюючи з ТзОВ Неодім Захід з січня 2014р., завжди передавав готові вироби - технічному директору ТзОВ Неодім Захід - ОСОБА_6. Доводи позивача про те, що оскільки станом на 2015р. на складі позивача товар (мийка 1-но секційна 2000*700*850) відсутній, то такий товар відповідачем не передано, представник ТзОВ Акорд-Проект заперечив та зазначив, що як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_6, товар за спірним договором в подальшому мав бути встановлений позивачем компанії Клінгспор і можливо без прийняття на склад був відразу встановлений компанії Клінгспор. Окрім того, відповідач зазначив, що посилання позивача на норми ст.ст.712, 525, 526, 611, 629, 655, 662 ЦК України є безпідставними, оскільки ні договір поставки, ні договір купівлі-продажу між ТзОВ Неодім Захід та ТзОВ Акорд-проект не укладались.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення сторін, пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Неодім Захід (позивач) на підставі виставленого ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Акорд-Проект (відповідачем) рахунку-фактури №СФ-0000025 від 06.06.2014р. на суму 15000,00 грн. здійснило передоплату (аванс) у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.06.2014р., з призначенням платежу: аванс за матеріали згідно рахунку-фактури №СФ-0000025 від 06.06.2014р.

Проте, як стверджує позивач, відповідач порушив свої зобов'язання, поставку товару вказаного у рахунку-фактурі №СФ-0000025 від 06.06.2014р. не здійснив.

Позивач надіслав на адресу відповідача лист вих.№410/15 від 30.09.2015р., в якому просив повернути кошти за не отриманий товар у сумі 15 000,00 грн. Проте, відповідач залишив даний лист без відповіді та задоволення.

Позивач надіслав на адресу відповідача лист-претензію вих.№477/15 від 04.11.2015р., в якому вимагав у 3 (трьох) денний термін з дати отриманого листа-претензії, повернути на розрахунковий рахунок позивача кошти за не отриманий товар у сумі 15 000,00 грн.

Відповідачем, 19.11.2015р. надано відповідь на претензію №1/11-15, в якій зазначено, що відповідач належним чином виконав взяті на себе зобовязання, і ще у серпні місяці 2014р. товар (мийка 1-ох секційна 2000*700*850) було передано працівнику позивача, а саме - ОСОБА_6. ОСОБА_5 того, у вищенаведеній відповіді на претензію відповідач просив сплатити в строк до 30.11.2015р. на рахунок відповідача недоплачені кошти в сумі 1 830,00 грн. за готовий та отриманий позивачем товар.

27.11.2015р. позивач надіслав на адресу відповідача відповідь на лист №1/11-15 від 19.11.2015р. та зустрічний лист-претензію про невиконання взятих на себе зобовязань вих.№522/15 від 04.11.2015р., в якому зазначив, що жодним дорученням та іншим відповідним документом позивач (ТзОВ Неодім Захід) не уповноважував працівника ОСОБА_6 на отримання товару, а саме мийки 1-ох секційної 2000*700*850.

Відповідачем, 14.12.2015р. надано відповідь-повторна на лист-відповідь та зустрічний лист-претензію №1/12-15, в якій вказано про належне виконання своїх зобов"язань, та повторно рекомендовано позивачу сплатити в строк до 30.12.2015р. на рахунок відповідача недоплачені кошти в сумі 1 830,00 грн. за отриманий позивачем товар.

У зв"язку з невиконанням відповідачем обов"язку щодо поставки товару позивач звернувся до господарського суду для захисту порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. попередньої оплати.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Слід зазначити, що зважаючи на положення ст.205 ЦК України та ч.1 ст.181 ГК України відносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки укладеним у спрощений спосіб.

Згідно положення ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000025 від 06.06.2014р. на суму 16 830,00 грн., який був оплачений позивачем на суму 15 000,00 грн.

Факт здійснення позивачем передоплати на суму 15 000,00 грн. підтверджується банківською випискою від 17.06.2014р., з призначенням платежу: аванс за матеріали згідно рахунку-фактури №СФ-0000025 від 06.06.2014р.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, поставку товару вказаного у рахунку-фактурі №СФ-0000025 від 06.06.2014р. (мийка 1-ох секційна 2000*700*850) не здійснив.

Відповідач на підтвердження факту поставки позивачу товару надав суду видаткову накладну №РН-0000024 від 28.08.2014р. на суму 15000,00 грн.

Оцінивши вказану накладну на предмет її відповідності чинному законодавству та доказовості, суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70 (далі по тексту - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Одним із видів первинних документів, що відображають господарську операцію та підтверджують її є накладна. Слід зазначити, що накладна в комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, надана відповідачем видаткова накладна №РН-0000024 від 28.08.2016р. не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення, оскільки у графі "отримав(ла)" містить підпис, без зазначення прізвища, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, а довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей відсутня.

Так, зокрема пунктом 2 Інструкції про порядок реалізації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 року N 99 (що діяла на момент існування спірних правовідносин), встановлено, що товари, основні засоби та інші матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати за нею (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Таким чином, законодавством встановлені обов'язкові вимоги щодо документів, якими можуть бути підтверджені повноваження особи на отримання матеріальних цінностей та які є підставою для відпуску товарних цінностей.

Позивач заперечує факт видачі ним довіреності на отримання ОСОБА_6 товарно-матеріальних цінностей від відповідача згідно видаткової накладної РН-0000024 від 28.08.2014р. Відповідачем така довіреність також не надана.

Позивачем в судове засідання 01.02.2016р. було надано для огляду журнал реєстрації довіреностей на видачу товарно-матеріальних цінностей ТзОВ "Неодім-Захід", в якому відсутній запис про видачу та реєстрацію довіреності ОСОБА_6 за період червень-2014р.-січень 2015р.

Згідно п.2.13. Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

За змістом Інструкції, забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.

Відповідно п.13. Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Згідно Інструкції довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

У видатковій накладній відсутнє посилання на довіреність на підставі якої було відпущено товар.

При цьому слід враховувати, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_5 того, слід зазначити, що видаткова накладна РН-0000024 від 28.08.2014р. оформлена на суму 15 000,00 грн., а рахунок-фактура №СФ-0000025 від 06.06.2014р. виставлений позивачу на суму 16 830,00 грн. Жодних пояснень наявності розбіжностей по сумах відповідачем не наведено.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити судом встановлено, що позивачем (ТзОВ Неодім Захід) не надавались ОСОБА_6 довіреність або інший відповідний документ, які б підтверджували його повноваження на право отримання товару, зокрема мийки 1-ох секційної 2000*700*850.

Письмові твердження ОСОБА_6, про те, що саме ним був отриманий товар (мийка 1-ох секційна 2000*700*850) згідно видаткової накладної №РН-0000024 від 28.08.2014р., та саме його підпис стоїть у дані видатковій накладній, суд не бере до уваги, оскільки вказане пояснення не є належним доказом в розумінні ст.34 ГПК України.

Відтак, надана відповідачем на підтвердження факту поставки видаткова накладна №РН-0000024 від 28.08.2016р. на суму 15 000,00 грн. не є належним та допустимим доказом поставки відповідачем позивачу товару згідно виставленого рахунку-фактури №СФ-0000025 від 06.06.2014р. виставленого позивачу на суму 16 830,00 грн.

Згідно ч.2 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (вказане узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у постанові від 18.01.2010, справа №42/423).

Позивач надіслав на адресу відповідача лист-претензію вих.№477/15 від 04.11.2015р., в якому вимагав у 3 (трьох) денний термін з дати отриманого листа-претензії, повернути на розрахунковий рахунок позивача кошти за не отриманий товар у сумі 15 000,00 грн. Факт надсилання даного листа-претензії підтверджується фіскальним чеком №7981 від 04.11.2015р. Факт отримання 16.11.2015р. відповідачем даного листа-претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №79012 0464474.

Як встановлено судом, відповідач товар визначений у виставленому ним рахунку-фактурі позивачу не поставив. Відтак, зважаючи на положення ч.2 ст.693 ЦК України, у відповідача виник обовязок повернути позивачу сплачені кошти згідно рахунку-фактури №СФ-0000025 від 06.06.2014р.

Слід зазначити, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, як це передбачено ст.205 ЦК України, ч.1 ст.181 ГК України, що спростовує заперечення відповідача про неукладення між сторонами договору.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 222 ГК України особи, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії (вимог, листів, тощо) чи звернення до суду, що відповідачем зроблено не було.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 15 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 1378,00 грн., а саме: №2118 від 30.12.2015р. на суму 1218,00 грн. та №2186 від 22.01.2016р. на суму 160,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 612, ч.1 ст.625, ст.ст.692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 222 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Акорд-Проект (юридична адреса: 79066, АДРЕСА_1; фактична адреса: 79012, м.Львів, вул.Карпинця, буд.17; код ЄДРПОУ 32894115) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Неодім Захід (79053, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 37612960) 15 000,00 грн. заборгованості та 1 378,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 04.04.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.