Рішення № 57128691, 08.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2016Справа №910/3420/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Медсервіс»простягнення 2000 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Євсевєв Г.А. - представник за довіреністю № 697 від 01.01.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.02.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» про стягнення 2000 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Мазда, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/607209, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3420/16 та розгляд справи призначено на 22.03.2016.

16.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду, яку суд долучив до матеріалів справи.

22.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.04.2016.

08.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого. З огляду на те, що ДТП сталась 18.12.2013, а позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування 02.11.2015, тобто після спливу річного строку для подання заяви про страхове відшкодування, відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (копія рішення долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).

Представник позивача у судове засідання 08.04.2016 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103037685317.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2016 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 08.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2013 у місті Калуш на вулиці Дзвонарській сталась дружньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу Мазда, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до пункту 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також зазначено про відсутність постраждалих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому суд зазначає, що відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 № 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України», затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, а саме, на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому.

Отже, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 18.12.2013 як належний доказ настання 18.12.2013 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Форд, державний номер НОМЕР_1, та Мазда, державний номер НОМЕР_2.

Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, та враховуючи визнання вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля Мазда, державний номер НОМЕР_2, про що зазначено в п. 14 повідомлення, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Мазда, державний номер НОМЕР_2, та наявності вини водія автомобіля Мазда, державний номер НОМЕР_2, у завданні шкоди автомобілю Форд, державний номер НОМЕР_1.

Судом встановлено, що 27.12.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-Рент» (страхувальник) укладено Генеральний договір № 28-0199-2700-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортними засобами, зазначеними у Додатку № 1 до договору, серед яких автомобіль Форд, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 9.4 Генерального договору № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 строк дії договору щодо окремо застрахованого транспортного засобу складає 12 місяців та поділений на тримісячні періоди страхування, які зазначено у списку застрахованих транспортних засобів.

У Додатку № 1 до Генерального договору № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 зазначено, що перший період страхування транспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, становить з 29.03.2012 по 28.06.2013; другий період - з 29.06.2013 по 28.09.2013; третій період - з 29.09.2013 по 28.12.2013; четвертий період - з 29.12.2013 по 28.03.2014.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку № 29.01.2015, складеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (СТО «ІНФОРМАЦІЯ_1»), вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 3600 грн. 00 коп. (без ПДВ).

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт № 2-6 від 24.02.2015, складеного замовником (ПІІ «ВІП-Рент») та виконавцем (ФОП ОСОБА_4), фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 3600 грн. 00 коп. (без ПДВ).

Судом встановлено, що наведені в акті здачі-прийняття робіт № 2-6 від 24.02.2015 знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, що зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 18.12.2013 та акті огляду пошкодженого транспортного засобу від 26.01.2015, складеного позивачем.

Згідно зі страховим актом № ДККА-33462 від 30.03.2015, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», сума страхового відшкодування за Генеральним договором № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 становить 2000 грн. 00 коп., на підставі якого та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 23.12.2013 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-Рент», що підтверджується платіжним дорученням № 6350 від 30.03.2015, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Мазда, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/607209 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп. (відповідно до Інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ).

Судом встановлено, що 29.10.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 2699/2226-УСГ від 29.10.2015, яка була отримана відповідачем 02.11.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0317906137457, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Однак, відповідачем було прийнято рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (вих № 32/01 від 18.01.2016) з тих підстав, що позивач не звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування протягом 1 року з дня скоєння ДТП.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Генеральним договором № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Мазда, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/607209, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Мазда, державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АС/607209).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО або акту виконаних робіт.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

З Додатку № 1 до Генерального договору № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 вбачається, що рік випуску автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, - 2011, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.

При цьому, жодних заперечень щодо вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, яка визначена позивачем, відповідачем висловлено не було, так само, відповідачем не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Форд, державний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим суд приймає у якості належного та допустимого доказу вартості відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, акт здачі-прийняття робіт № 2-6 від 24.02.2015, складений замовником (ПІІ «ВІП-Рент») та виконавцем (ФОП ОСОБА_4), та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 3600 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказаний акт здачі-прийняття робіт № 2-6 від 24.02.2015 є належним доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням встановлення судом причинного зв'язку між тими роботами, що зазначені у ньому, та пошкодженнями вказаного транспортного засобу, зазначеними у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 18.12.2013 та акті огляду пошкодженого транспортного засобу від 26.01.2015.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на підставі акту здачі-прийняття робіт № 2-6 від 24.02.2015 з урахуванням відсутності у законодавстві або договорі (Полісі) будь-яких обмежень щодо обов'язкового визначення вартості відновлювального ремонту на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності (висновку експерта) з урахуванням не доведення відповідачем підстав для визначення коефіцієнта фізичного зносу у даному випадку.

Однак, суд зазначає, що згідно з актом здачі-прийняття робіт № 2-6 від 24.02.2015 до переліку ремонтних робіт автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, включено роботи з мийки на суму 50 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що роботи з мийки не входять до суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки не входять до вартості відновлювального ремонту, так як це суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092. Відповідно до пункту 1.6. вказаної методики, відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин, тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин, таких як мийка, не повинні відшкодовуватись за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Отже, з огляду на те, що роботи з мийки (яка не передбачає прямого причинного зв'язку між проведеним відновлювальним ремонтом та завданими пошкодженнями) не входять до відновлювальних робіт відповідно до Методики, відповідач згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» несе відповідальність за пошкодження лише в межах вартості відновлювального ремонту, та вартість робіт з мийки (з огляду на відсутність вказівки, що вона є технологічною, що передбачає причинний зв'язок між необхідністю проведення відновлювальних робіт) не повинні відшкодовуватись відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, становить 3555 грн. 00 коп. (4000 грн. 00 коп. - «мінус» 50 грн. 00 коп. - «мінус» 10% знижки від загального розміру робіт з відновлювального ремонту вказаного автомобіля, про що вказано у рахунку та акті виконаних робіт).

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/607209 становить 0 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/607209 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 2000 грн. 00 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1 (3555 грн. 00 коп.) з урахуванням відсутності франшизи за Полісом АС/607209 (0 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» про стягнення 2000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, 08.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого. З огляду на те, що ДТП сталась 18.12.2013, а позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування 02.11.2015, тобто після спливу річного строку для подання заяви про страхове відшкодування, відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (копія рішення долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).

Втім, суд вважає необґрунтованими такі твердження відповідача з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Враховуючи викладене, до нового кредитора, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», обов'язок подачі заяви та інших документів протягом одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аско-Медсервіс», не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний взагалі звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Медсервіс» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 122; ідентифікаційний код: 13550765) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.04.2016

Суддя І.М. Отрош