Рішення № 57128478, 12.04.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 рокуСправа № 912/1251/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1251/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП СВ АЛЬТЕРА КІРОВОГРАД"

до відповідача: Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання)

про стягнення 33308,81 грн,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, директор,

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 30.11.2015 № 47Д-10.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП СВ АЛЬТЕРА КІРОВОГРАД" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Корпорації "Система ССБ" заборгованості у сумі 33308,81 грн, з яких 20484,54 грн основного боргу за поставлений товар, 970,69 грн 3% річних, 11853,58 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою від 31.03.2016 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 12.04.2016 об 11:00.

Господарським судом враховується, що позивачем у позовній заяві зазначено найменування відповідача Корпорація "Система ССБ", ідентифікаційний код 23235177, при цьому згідно із Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого господарським судом, повним найменуванням юридичної особи з ідентифікаційним кодом 23235177 є Корпорація "Система ССБ" (виробниче об'єднання).

За таких обставин, господарський суд розцінює зазначення позивачем у позовній заяві неповного найменування відповідача технічною помилкою та подальший розгляд справи здійснює відносно юридичної особи відповідача Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання), ідентифікаційний код 23235177.

У судовому засіданні представник позивача в особі директора позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом документів не подав, при цьому 11.04.2016 подав до суду клопотання від 11.04.2016 № 299-10 про витребування від позивача доказів, зокрема, договору від 13.01.2012 № 7 та рахунків-фактур, посилаючись на те, що під час підготовки відповідачем до судового засідання було встановлено, що на підприємстві відповідача відсутні будь-які оригінали первинних документів, які підтверджують господарську операцію по договору, а також сам договір.

Окрім того, відповідачем наголошено на порушенні позивачем при поданні даного позову до суду правил об'єднання позовних вимог.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд враховує зміст статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП СВ Альтера Кіровоград" (Постачальник) та Корпорацією "Система ССБ" (виробниче об'єднання) (Покупець) укладено Договір поставки від 13.01.2012 № 000007 (надалі за текстом Договір від 13.01.2012 № 7).

За умовами такого договору (п. 1.1) сторонами погоджено, що Постачальник зобов'язується передавати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (обладнання), в найменуванні, кількості і ціні згідно укладених та підписаних сторонами Специфікацій.

Згідно з положеннями п. 2.2 Договору від 13.01.2012 № 7 оплата за поставку товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування сум у повному обсязі зазначених у рахунках-фактурах на поточний рахунок Постачальника, оплата попередня.

В межах даного Договору від 13.01.2012 № 7 Постачальником виставлено Покупцеві рахунок на оплату партії товару від 19.06.2014 № КГ-00000710 на загальну суму 4511,16 грн.

За видатковою накладною від 24.11.2014 № КГ-00000642 на підставі довіреності від 24.11.2014 № 197 повноважною особою Покупця отримано від Постачальника партію товару на суму 4511,16 грн. При цьому, у видатковій накладній міститься посилання на Договір від 13.01.2012 № 7 та рахунок-фактуру від 19.06.2014 № КГ-00000710.

Покупцем отриманий за такою видатковою накладною товар не оплачено.

Окрім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП СВ АЛЬТЕРА КІРОВОГРАД" (Постачальник) та Корпорацією "Система ССБ" (Покупець) укладено договір поставки від 25.06.2014 № 26 (надалі за текстом Договір від 25.06.2014 № 26).

За умовами даного договору (п. 1.1) Постачальник зобов'язався передавати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити електротехнічну продукцію (ОСОБА_3), найменування, ціна, вартість, кількість ОСОБА_3 зазначається в накладних та рахунках на ОСОБА_3, та/або специфікаціях/додаткових угодах до Договору.

У пункті 2.2 Договору від 25.06.2014 № 26 сторонами погоджено, що оплата за поставку ОСОБА_3 здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування сум у повному обсязі зазначених в рахунках-фактурах та поточний рахунок Постачальника, порядок оплати в розмірі 100% від вартості партії ОСОБА_3.

В якості додатку № 1 до Договору від 25.06.2014 № 26 між сторонами підписано Специфікацію № 1 від 16.07.2014, якою погоджено партію ОСОБА_3 для поставки на загальну суму 15973,38 грн.

В межах виконання Договору від 25.06.2014 № 26 Постачальником виставлено Покупцеві рахунок на оплату партії ОСОБА_3 від 16.07.2014 № КГ-00000855 на загальну суму 15972,90 грн.

За видатковою накладною від 06.08.2014 № КГ-00000402 на підставі довіреності від 30.07.2014 № 166 повноважною особою Покупця отримано від Постачальника партію ОСОБА_3 на суму 15973,38 грн. При цьому, у видатковій накладній міститься посилання на Договір від 25.06.2014 № 26 та рахунок-фактуру від 16.07.2014 № КГ-00000855.

Покупцем отриманий за такою видатковою накладною товар не оплачено.

10.03.2016 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 04.03.2016 № 5 щодо оплати поставленого товару, яку відповідачем отримано 14.03.2016 (а.с. 15-17), поряд з цим отриманий товар відповідачем не оплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

При розгляді спору господарський суд виходить з такого.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладені між сторонами Договори за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем ОСОБА_3 за договорами поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Господарський суд враховує умови Договорів від 13.01.2012 № 7 та від 25.06.2014 № 26 щодо 100% передоплати Покупцем партії ОСОБА_3, а також той факт, що матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачеві ОСОБА_3 без попередньої оплати Покупця.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності з п.п. 1.7, 1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки товар відповідачу було поставлено 06.08.2014 та 24.11.2014 і останній не виконав свого обов'язку щодо розрахунків ні до отримання товару, ні після отримання товару та товаророзпорядчих документів, господарським судом визнаються обґрунтованими та правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у загальній сумі 20484,54 грн (15973,38 грн + 4511,16 грн).

Суд зауважує, що у випадку непогодження відповідачем із заявленою сумою боргу останній зобов'язаний в силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України надати власний контррозрахунок оспорюваної суми на підставі наявних у нього первинних документів про отримання та оплату товару, що відповідачем на вимогу суду зроблено не було.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 970,69 грн та 11853,58 грн інфляційних втрат за період прострочення оплати отриманого ОСОБА_3.

При розгляді даної позовної вимоги господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд при цьому зауважує, що позивачем помилково визначено період заборгованості для розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати поставки товару, оскільки як зазначалось судом вище, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Поряд з цим, за результатами здійсненого господарським судом перерахунку суми інфляційних збитків та 3% річних за кожною видатковою накладною окремо суд дійшов висновку, що помилковість визначення позивачем періоду заборгованості не вплинула на кінцевий розмір 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 11853,58 грн та 3% річних у сумі 970,69 грн задовольняються господарським судом повністю.

Враховуючи положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладаються судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1378,00 грн.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, яке заявлено з посиланням на статтю 38 Господарського процесуального кодексу України, про витребування від позивача документів, зазначених у такому клопотанні.

За правилами вказаної процесуальної норми сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Так, відповідач просить витребувати від позивача договір поставки від 13.01.2012 № 7, а також рахунки-фактури від 16.07.2014 № КГ-00000855, від 19.06.2014 № КГ-00000710.

Суд зауважує, що позивачем згідно з супровідним листом від 12.04.2016 надано для долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії документів, які просить витребувати відповідач, відтак потреба у їх витребуванні у суду відсутня.

Окрім того, суд зауважує, що другі примірники договорів поставки, рахунків на оплату та видаткових накладних повинні бути в наявності і у відповідача як сторони таких договорів, при цьому поважності причин відсутності таких первинних бухгалтерських та інших документів у Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання), вказані відповідачем у клопотанні про витребування доказів суд не вбачає.

Окрім того, у поданому клопотанні про витребування доказів відповідач наголошує на порушенні позивачем при зверненні з даним позовом до суду правил об'єднання вимог.

Стосовно такого твердження господарський суд зауважує, що згідно зі статтею 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Якщо суд, вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, встановить, що порушено правила поєднання вимог чи об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, він відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Поряд з цим, у заявленому позові позивачем об'єднано позовні вимоги, що виникли з двох договорів поставки, при цьому суд, приймаючи таку позовну заяву до розгляду не знайшов підстав для висновку щодо того, що сумісний розгляд таких позовних вимог утруднить вирішення даного спору по суті.

Окрім того, повернення позовної заяви у зв'язку порушенням позивачем правил об'єднання вимог є правом господарського суду, а не обов'язком.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 1, ідентифікаційний код 23235177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП СВ АЛЬТЕРА КІРОВОГРАД" (25001, м. Кіровоград, вул. Можайського, 43, офіс 5, ідентифікаційний код 35652556) 33308,81 грн заборгованості, з яких 20484,54 грн основного боргу, 970,69 3% річних, 11853,58 грн інфляційних збитків, а також 1378,00 грн судового збору.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 13.04.2016.

Суддя В.М. Балик