Рішення № 57128452, 07.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2016 р. Справа № 911/672/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Біоагропродукт

про стягнення 43543,46 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довір. б/н від 19.01.2015 р.

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Біоагропродукт (далі - відповідач) про стягнення 43543,46 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 04.03.2014 р. з ТОВ Біоагропродукт договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту навантажувачів № 116/Р-Н, відповідно до якого позивач зобовязувався надати послуги, а відповідач прийняти їх та здійснити своєчасну оплату.

Згідно умов вказаного договору позивач надав послуги, які ТОВ Біоагропродукт не були оплачені в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 21060,00 грн. основного боргу, 8928,29 грн. пені, 969,34 грн. 3% річних, 12585,83 грн. інфляційних втрат, а також 1378,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 07.04.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 21.03.2016 р. та 07.04.2016 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.04.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04.03.2014 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Біоагропродукт (замовник) було укладено договір № 116/Р-Н про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту навантажувачів, відповідно до п. 1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та/або ремонту спецтехніки, з встановленням запчастин і використанням супутніх матеріалів, необхідних при проведенні зазначених робіт, в ремонтній майстерні за місцем розташування виконавця (м. Житомир, вул. Коростишівська, 45) та/або з виїздом спеціалістів виконавця за адресою знаходження навантажувача(ів).

Згідно з п. 1.4 договору загальна сума договору складає 39600,00 грн., у тому числі ПДВ 6600,00 грн. За згодою сторін сума договору може бути змінена, про що складається окрема угода, яка є невідємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця у банку. Замовник зобовязаний здійснити оплату послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури виконавцем в наступному порядку: до 01 квітня - 7920,00 грн., у т.ч. ПДВ 1320,00 грн.; до 01 травня - 7920,00 грн., у т.ч. ПДВ 1320,00 грн.; до 01 червня - 7920,00 грн., у т.ч. ПДВ 1320,00 грн.; до 01 липня - 7920,00 грн., у т.ч. ПДВ 1320,00 грн.; до 01 серпня - 7920,00 грн., у т.ч. ПДВ 1320,00 грн.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 р. (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору № 116/Р-Н 04.03.2014 р. позивачем було виконано ремонт спецтехніки (навантажувача), що підтверджується актом виконаних робіт № 1314000000104 по договору № 116/Р-Н від 04.03.2014 р., підписаним сторонами за договором, на загальну суму 36900,00 грн.

Замовник здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг, сплативши 7920,00 грн. 01.04.2014 р. та 7920,00 грн. 12.08.2014 р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за отримані послуги за договором № 116/Р-Н від 04.03.2014 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку розміру заборгованості або доказів погашення заборгованості за договором про надання послуг № 116/Р-Н від 04.03.2014 р. в сумі 21060,00 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем вказаного зобов'язання судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ Біоагропродукт перед ФОП ОСОБА_1, позовні вимоги про стягнення 21060,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 8928,29 грн. пені, керуючись п. 5.1 договору про надання послуг № 116/Р-Н від 04.03.2014 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Біоагропродукт.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.1 договору за порушення строків оплати, передбачених п. 3.3 договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, але не більше суми платежу.

Слід зазначити, що частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій.

Так, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 8928,29 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості відповідача, у тому числі за період з 13.08.2014 р. до 12.11.2014 р. на суму 21060,60 грн. в сумі 1327,07 грн., з 13.11.2014 р. до 05.02.2015 р. на суму 21060,60 грн. в сумі 1373,23 грн., з 06.02.2015 р. до 03.03.2015 р. на суму 21060,00 грн. в сумі 585,06 грн., з 04.03.2015 р. до 13.08.2015 р. на суму 21060,00 грн. в сумі 5642,93 грн.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача пені, останню було розраховано за період, що перевищує шість місяців.

Водночас, умовами укладеного між сторонами договору не було встановлено можливості нарахування пені за період, що перевищує зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України строк.

З урахуванням викладеного, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого позивачем початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, становить 2880,32 грн., у тому числі -

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2106013.08.2014 - 12.11.20149212.5000 %0.068 %*1327.072106013.11.2014 - 05.02.20158514.0000 %0.077 %*1373.232106006.02.2015 - 13.02.2015819.5000 %0.107 %*180.02Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 969,34 грн. за період з 13.08.2014 р. до 23.02.2016 р. на суму 21060,00 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у звязку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 12585,83 грн. за період з серпня 2014 р. по грудень 2015 року на суму 21060,00 грн., у звязку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біоагропродукт (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Паризької Комуни, 3, код 38988842) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45614, Волинська обл., Луцький р-н, с. Смолигів, вул. Польова, 6, код НОМЕР_1) 21060 (двадцять одну тисячу шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 32 коп. пені, 969 (девятсот шістдесят дев'ять) грн. 34 коп. 3% річних, 12585 (дванадцять тисяч пятсот вісімдесят пять) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 1186 (одну тисячу сто вісімдесят шість) грн. 60 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.04.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна