Рішення № 57128340, 13.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016Справа №910/5157/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" простягнення 2 276,79 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Погоржевська М.О. - представник за довіреністю № 0115-336 від 30.12.15;від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 13.04.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 2276,79 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія " Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 43-2301-13-00014 від 19.12.2013, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ " Українська пожежно-страхова компанія". Враховуючи, що відповідачем не в повному обсязі відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 2276,79 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2016 порушено провадження у справі № 910/5157/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 13.04.2016.

У судове засідання, призначене на 13.04.2016, представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав через канцелярію суду документи, що долучені до матеріалів справи, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 13.04.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103037013009, відповідно до якого відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі 29.03.2016.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19 грудня 2013 року за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 43-2301-13-00014 ПрАТ «СК «Українська страхова група» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, страхувальник за договором ОСОБА_2, вигодонабувач - Філія ПАТ «ПУМБ» в м. Києві.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2014 в м. Вінниці мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 8.5, 10.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.02.2014 у справі № 128/448/14-п.

24.01.14 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО.

За страховим випадком - ДТП що сталась 22.01.2014 за участю застрахованого автомобіля «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № ЦРКА-1582 від 03.02.14 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 9589,25 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 3363 від 18.02.14.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.02.2014 у справі № 128/448/14-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_4 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на 22.02.2013 (Поліс АЕ/0242613), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 500,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «FIAT», державний номер НОМЕР_3, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування № 28-0101-01/6024 від 13.08.2014, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «FIAT», державний номер НОМЕР_3.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 626 від 02.06.2014 про сплату відповідачем страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 6812 грн. 46 коп.

Вказана обставина також підтверджується рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19.08.2015 № 128/1237/15-ц за позовом ПрАТ «Страхвоа компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійнимх вимог на предмет спору - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої ДТП. Вказаним рішенням суду позовні вимоги позовом ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_3 було задоволено в частині стягнення 500,00 грн. франшизи, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у стягненні 2276,79 грн. страхового відшкодування з ОСОБА_3 Вінницький районний суд Вінницької області у рішенні від 19.08.2015 зазначив, що позивач (ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група») за відшкодуванням виплачених ним ОСОБА_2 9589,25 грн. звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (третя особа), яка в свою чергу лише частково задовольнила вимоги позивача в сумі 6812 грн. 46 коп. Тому за стягненням решти суми 2276,79 грн. (2776,79 грн. - 500,00 франшизи) позивач вправі звертатись з позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в Господарський суд.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наразі, суд зазначає, що з системного аналізу наведених норм вбачається, що під належним чином оціненою шкодою у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розуміється шкода, оцінена насамперед страховою кампанією. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 17.02.2015р. Вищого господарського суду України по справі № 922/3853/14.

За таких обставин, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний сплатити відповідач позивачу в порядку регресу, становить 2276,79 грн., що відповідає розміру позовних вимог.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія " (04080 м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), будинок 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038 м. Київ, вул. Федорова, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в сумі 2 276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 79 коп., судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.04.2016

Суддя Пукшин Л.Г.