Рішення № 57128129, 04.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016Справа №910/2706/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська ТЕС"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "ЕкоЕнергоПроект"простягнення 577 194, 27 грн.Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Науменко А.В. по дов. № 14-01/1 від 14.01.2016р.

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська ТЕС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "ЕкоЕнергоПроект" 577 194,27 грн., із яких: 499 900 грн. заборгованість, 59 659,30 грн. -пеня, 13 567, 29 грн. - інфляційні, 4 067, 68 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/2706/16, розгляд справи призначено на 14.03.2016р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Вимоги суду, що викладені в ухвалі про порушення провадження у справи виконав частково.

Відповідачем письмовий відзив на позов не подано, вимоги ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі від 22.02.2016р. не виконано.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконання ними вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.02.2016, господарським судом було відкладено розгляд справи на 04.04.2016р.

У судовому засіданні 04.04.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився. Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру, на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю №Коросиенська ТЕС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкоЕнергоПроект», заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази та оглянувши їх оригінали в судових засіданнях, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коростенська ТЕС» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр ЕкоЕнергоПроект» (надалі - виконавець, відповідач) укладено договір на виконання проектних робіт №1-17/10 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати проектні роботи для будівництва твердопаливної парової котельні тепловою потужністю 20,6 Гкал, з встановленням турбоагрегату електричною потужністю 6МВт*год, що працює на біомасі, в м. Коростень Житомирської області на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 9.1. Договору договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Загальна вартість робіт, що виконується за Договором є договірною і складається з вартості робіт з виготовлення документації стадій «П» і «Р» та становить 1 750 000,00 грн. Вартість робіт з підготовки проектної документації стадії «П» становить 60% від загальної вартості робіт та становить 1 050 000,00 грн. Вартість робіт на стадії «Р», що становить 40% від загальної вартості робіт та становить 700 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору, після підписання Договору замовник протягом п'яти банківських днів перераховує виконавцю аванс у розмірі 80% від загальної вартості робіт на стадії «П» за договором у розмірі 840 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 140 000,00 грн.

У свою чергу, виконавець зобов'язався, відповідно до п.2.2.1., 2.1.8. Договору, належним чином, у повному обсязі, в строки, в порядку та на умовах визначених положенням договору, розробити і надати замовнику розроблену документацію та матеріали, визначені в положеннях Договору; своєчасно повідомляти замовника про те, що дотримання вказівок замовника або обставини, що не залежать від виконавця, загрожують якості, своєчасному виконанню робіт або придатності до виконання результатів робіт.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що терміни виконання робіт, передбачені додатком № 2, починають обчислюватись на наступний день після надходження авансового платежу, згідно з п. 3.2. цього Договору, на поточний рахунок виконавця, вказаний п. 10 цього Договору, за умови надання замовником всіх необхідних для проектування технічних умов та вихідних даних. У разі затримки перерахування авансового платежу та/або надання вихідних даних, терміни виконання робіт переносяться на строки такої затримки.

У додатку № 2 до Договору визначено терміни виконання стадії «П» протягом чотирьох календарних місяців після отримання авансового платежу та підписання Додатку 3 цього Договору. Сторонами було затверджено завдання на проектування (додаток 3 до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов Договору, сплачено авансові платежі у загальній сумі 700 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3 від 24.10.2014 року на суму 300 000,00 грн., № 4 від 04.11.2014 року на суму 400 000,00 грн. та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач у визначений для виконання робіт строк та після його закінчення відповідач зобов'язань щодо виконання та передачі проектних робіт не виконав, а також не повідомив про причини їх невиконання.

Як зазначає позивач, сторони погодили відмову позивача від замовлених робіт, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався в розумні строки повернути кошти, отримані у якості авансу.

25.06.2015 року відповідач частково повернув попередню оплату за проектні роботи за Договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору замовник має право розірвати в односторонньому порядку Договір і вимагати компенсації заподіяних збитків, письмово попередивши про свої наміри виконавця за 20 робочих днів, за таких обставин:

- значне (більш ніж 60 календарних днів) відставання від термінів виконання робіт з вини виконавця та/або настання подій, передбачених п. 4.6. Договору;

- неодноразове порушення виконавцем діючих в Україні норм та правил;

- одностороння необґрунтована письмовим повідомленням відмова виконавця від виконання своїх зобов'язань за договором;

- виникнення обстави непереборної сили.

Виконавець повинен у термін 10 банківських днів перерахувати на поточний рахунок замовника різницю між авансовим платежем та вартістю фактично виконаних робіт у випадку дострокового розірвання Договору на умовах, визначених цим пунктом, а також компенсує замовнику заподіяні таким розірванням збитки.

10.09.2015 року у зв'язку із закінченням визначених Договором строків (термінів) виконання робіт та враховуючи факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі виконання робіт, обумовлених у Договорі, позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку та вимагав негайно повернути позивачу суму передплати (авансу) в розмірі 499 900,00 грн. на банківський рахунок позивача протягом 10 банківських днів з моменту отримання даного листа.

Однак, відповідач станом на дату подачі позову відповіді на вимогу позивача від 10.09.2015 року № 1/09/15 не надав, суму раніше отриманого авансу позивачу не повернув.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за невиконані роботи становить 499 900,00 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений сторонами Договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 864 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Частиною 1, 2 ст. 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 067,68 грн. та інфляційних втрат у сумі 13 567,29 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем виконання умов договору, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають повному задоволенню, а саме, в сумі 4067,68 грн. та 13 567,29 грн., відповідно.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару, яка за розрахунками становить 59 659,30 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив що сторони не визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги поставки у вигляді пені.

В зв'язку з вищевикладеним вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 59 659,30 грн. не обґрунтовані і не підлягають задоволенню.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр «ЕкоЕнергоПроект» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 64, код ЄДРПОУ 36988369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенська ТЕС" (01034, м. Київ, вул.. Ярославів Вал, 38, код ЄДРПОУ 39342326) 499 900 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 4 067 (чотири тисячі шістдесят сім) грн. 68 коп. - 3% річних, 13 567 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 29 коп. - інфляційних втрат та 7 762 (сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн.68 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2016р.

Суддя Т. Ю. Трофименко