Постанова № 57127282, 18.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2015 рокусправа № 804/6963/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року

у адміністративній справі № 804/6963/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000282203 від 21.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 125494,50 грн. (83663,00 грн. основний платіж, 41831,50 грн. - штрафна санкція), та присуджено на користь ТОВ «Лідер» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 250,99 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, та не знахоження позивача за своєю податковою адресою м. Дніпропетровськ, вул. М.Малиновського, буд.14-А, а також виявленого під час перевірки факту формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, які не були зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, без подання відповідної заяви, і відсутності у позивача первинних документів, якими б було підтверджено факт отримання товарів/послуг та оплати. За вказаних обставин відіповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у заоволені вимог позивача в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача за викликом в судове засідання не прибув двічи, хоча належним чином повідомовлявся про час та місце проходження судового засідання, аде судові повідомлення не отримував, про зміну адреси місязнаходження суд не повідомляв, та заяв про відкладення розгляду справи не подавав, що відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАСУ не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, внаслідок наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 125494,50 грн. (а.с.7), було винесено на підставі акту №810/04-61-22-3/23945128 від 05.11.2013 р. (а.с.19-21) про результати камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Лідер» за липень 2013 року, згідно показників податкової декларації з податку на додану вартість, додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року, в ході якої було встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, оскільки до складу податкового кредиту ТОВ «Лідер» включено суму ПДВ у розмірі 46245,50 грн., згідно податкової накладної від 31.07.2013 року № 24, виписаної платником податку на додану вартість - продавцем товару СП з II ТОВ "Кипарис" (і.п.н. 246049804021), а також суми ПДВ у розмірі 16791,67 грн. та у розмірі 20625,00 грн. згідно податкових накладних від 30.11.2012 року №6/2, від 01.12.2012 року №1/2, відповідно виписаних платником податку на додану вартість - продавцем товару ДП «Житомирський молочний завод» (і.п.н. 321769306253), які не зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а позивачем до декларації з податку на додану вартість не було надано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток 8), копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, у граничний термін подання звітності підприємством також не надано, що призвело до заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83662,17 грн.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції узяв до уваги письмові докази, а саме: копію податкового повідомлення - рішення № 0000282203 від 21.01.2014 року, копію виписки про ТОВ «Лідер», копію акту №810/04-61-22-3/23945128 від 05.11.2013 р. про результати камеральної податкової звітності з податку на додану вартість, копію скарги на податкове повідомлення-рішення №0000282203 від 21.01.2014 р, копію рішення про результати розгляду справи від 28.03.2014 р. №1836/10/04-36-10-08-09, копію письмового запиту від 05.03.2014р. №4025/10/04-61-22-3, копію відповіді на запит №31/00-1 від 31.03.2014 р, копіяю Договору оренди №1 від 14.02.2012 р., копію Договору поставки № 9 від 23.02.2012 р., копію договору надання фінансової допомоги № 99 від 16.11.2012 р., копія Договору про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги № від 27.12.2012 р. на суму 38 612,68 грн.; копію Договору про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги № 120 від 29.12.2012 р. на суму 78 070,48 грн.; копію Договору про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги № 122 від 29.12.2012 р. на суму 288 111,60 грн.; копію Договору про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги № 119 від 30.12.2012 р. на суму 231 540,90 грн.; копію накладної № 311 від 14.11.2012 р. на суму 25,90 грн., копію податкової накладної № 1 від 14.11.2012 р. на суму 25,90 грн., копію накладної № 312 від 19.11.2012 р. на суму 383,68 грн., копію податкової накладної № 2 від 19.11.2012 р. на суму 383,68 грн., копію накладної № 313 від 23.11.2012 р. на суму 296,09 грн., копію податкової накладної № 3 від 23.11.2012 р. на суму 296,09 грн., копію накладної № 314 від 28.11.2012 р. на суму 1977,60 грн., копію податкової накладної № 4 від 28.11.2012 р. на суму 1977,60 грн., копію накладної № 315 від 28.11.2012 р. на суму 13790,21 грн., копію податкової накладної № 5 від 28.11.2012 р. на суму 13790,21 грн., копію накладної № 333 від 30.11.2012 р. на суму 81,58 грн., копію податкової накладної № 23 від 30.11.2012 р. на суму 81,58 грн., копію акту надання послуг № 316 від 30.11.2012 р. на суму 250000,00 грн., копію податкової накладна № 6 від 30.11.2012 р. на суму 250000,00 грн., копію квитанції №1, копію акту надання послуг № 334 від 01.12.2012 р. на суму 250000,00 грн., копію податкової накладної № 1 від 01.12.2012 р. на суму 250000,00 грн., копію квитанції №1, копію накладної № 350 від 05.12.2012 р. на суму 768,22 грн., копію податкової накладної № 17 від 05.12.2012 р. на суму 768,22 грн., копію накладної № 352 від 27.12.2012 р. на суму 15685,84 грн., копію податкової накладної № 18 від 27.12.2012 р. на суму 15685,84 грн., копію рішення про результати розгляду скарг від 18.04.2014р. №7214/6/99-99-10-01-15, а також врахував, що позивач є переробним підприємством, тому він подає щомісячно дві декларації з податку на додану вартість: загальну (0110) та переробну (0140), відповідно до п. 1 розділу XX ПК України позивачем було проведено розподіл податкового кредиту за податковими накладними № 6 від 30.11.2012 року, та № 1 від 01.12.2012 року, які фактично було отримано в травні 2013 року. При цьому, частка ПДВ, яка повинна включатися в переробну декларацію з ПДВ була відображена позивачем в декларації за травень 2013 р., а частка ПДВ, яка повинна включатися в загальну декларацію з ПДВ була відображена позивачем в липні 2013 р., так як при включенні в загальну декларацію за травень 2013 р. вийшов би від'ємний ПДВ до сплати в бюджет (щоб цього запобігти даний податковий кредит було перенесено на липень 2013 р.).

Задовольняючи вимоги позивача у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було здійснено уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за липень 2013 р., тому що включена ним до складу податкового крдиту сума ПДВ в розмірі 46245,50 грн. була помилково внесена бухгалтером підприємства замість суми 4625,50 грн., тому до п.11 підрозділу II розділу XX ПК України Податкова накладна № 24 від 31.07.2013р. (продавця товару СП з II ТОВ «Кипарис») на суму 27753,00 грн., сума ПДВ 4625,50 грн. не підлягає реєстрації в ЄРПН оскільки сума ПДВ становить менше 10 тисяч гривень, а податковим органом не наведено доводів та не подано суду доказів, які б безспірно підтверджували недобросовісність платника податків.

За наведених обставин, та не здійсненням відповідачем перевірки позивача відповідно до рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №1836/10/04-36-10-08-09 від 28.03.2014р. в якому зазначено, що в ході розгляду скарги для об'єктивного прийняття рішення за розглядом скарги, перевірки аргументів та доводів, викладених в первинній скарзі, для уточнення та обґрунтування даних, визначених попередньою перевіркою, необхідно проведення документальної позапланової перевірки (лист від 18.02.2014р. № 2103/7/04-36-10-08-14), а також з огляду на не підтвердження відповідачем інформації листа ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська №12632/04-61-22-3 від 13.03.2014р. про неможливість вручення позивачу наказу від 13.03.2014р. № 248 «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 23945128)» та направлення на перевірку від 13.03.2014р. №000125 при здійсненні 13.03.2014р. виїзду за податковою адресою ТОВ «ЛІДЕР» (м. Дніпропетровськ, вул. М.Малиновського, буд.14-А), у звязку тим, ТОВ «ЛІДЕР» не знаходиться за податковою адресою, що унеможливлює проведення документальної позапланової перевірки - суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в акті камеральної перевірки висновки суперечать нормам чинного законодавства та є незаконними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, що є підставою для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, судова колегія виходить з того, що збільшення позивачу оскаржуваним ним податковим повідомленням-рішенням № 0000282203 від 21.01.2014 року суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 125494,50 грн. - відбулося за результатами камеральної перевірки задекларованих ТОВ «Лідер» за липень 2013 року показників податкової декларації з податку на додану вартість і додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року.

Предметом контролю при проведенні камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій (розрахунків), то документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а камеральна перевірка проводиться виключно на підставі вказаних в звітності даних, судова колегія визнає обгрунтованими наведені в акті №810/04-61-22-3/23945128 від 05.11.2013 р. висновки податкового органу, оскільки включена позивачем до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 46245,50 грн., згідно виписаної платником податку на додану вартість - продавцем товару СП з II ТОВ "Кипарис" податкової накладної від 31.07.2013 року № 24, та сума ПДВ у розмірі 16791,67 грн. і у розмірі 20625,00 грн. згідно виписаних платником податку на додану вартість - продавцем товару ДП «Житомирський молочний завод» податкових накладних від 30.11.2012 року №6/2, від 01.12.2012 року №1/2 - не були зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, а позивачем до декларації з податку на додану вартість не було надано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток 8), копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, у граничний термін подання звітності підприємством, що призвело до заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83662,17 грн.

Доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, видана СП з II ТОВ «Кипарис» податкова накладна з урахуванням поданого позивачем уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за липень 2013 р., та видані ДП «Житомирський молочний завод» податкові накладні від 30.11.2012 року №6/2 і від 01.12.2012 року №1/2 - не підлягали реєстрації в ЄРПН суперечать положенням п.11 підрозділу 2 розділу XX ПК України, в якому чітко визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень, а податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Відповідно до пп.14.1.179, пп.14.1.181, п. 14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу (податок на додану вартість) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як передбачено п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до абз.9 п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, судова колегія не заперечуючи проти визначеного законодавством права позивача виправляти самостійно виявлені помилки в податковій звітності, вважає, що самостійне виправлення помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку, не нівелює факту наявності порушення податкового законодавства на момент проведення відповідачем камеральної перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Звертає на себе увагу факт неможливості проведення податковим органом документальної позапланової перевірки позивачем задля перевірки наведених ним в первинній скарзі аргументів та доводів (відповідно до рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №1836/10/04-36-10-08-09 від 28.03.2014р.) із-за не знаходження ТОВ «Лідер» за своєю податковою адресою, про що було складено акт №7/04-61-22-3 від 13.03.2014 р. про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «Лідер» у визначені в направленнях на її проведення терміни, та акт № 97/04-61-22-3 від 13.03.2014 року про не встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «Лідер» (код за ЄДРПОУ 23945128).

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в даному випадку не взяв до уваги, що на момент проведення перевірки податковим органом виявлене порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за податковими накладними, що не зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних - мало місце, що свідчить про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, та відповідно про неправильне вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову у задоволені вимог позивача

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року - скасувати, та прийняти нову постанову про відмову в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст..212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.М. Нагорна