Ухвала суду № 57127187, 06.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2016 рокусправа № 804/10573/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веесві - машинобудівний завод" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року по справі за позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веесві - машинобудівний завод" про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, -

в с т а н о в и в:

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веесві - Машинобудівний завод», в якому позивач просив стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Веесві - Машинобудівний завод» на користь бюджету на розрахункові рахунки згідно з бюджетною класифікацією, в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 500 771,21 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Веесві - машинобудівний завод» на користь бюджету на р/р згідно бюджетною класифікацією в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 442 165,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи, просить постанову скасувати та прийняте нове рішення, в якому надати відповідачу відстрочення виконання судового рішення до 02.04.2016 року та розстрочення з 02.04.2016 року по 02.08.2016 року шляхом здійснення щомісячних платежів.

Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Веесві - Машинобудівний завод» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 14.05.2002р. та знаходиться на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків з 04.06.2002р. за №3124.

Станом на 13.10.2015р. за обліковими даними Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська відповідач має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 723 797,18 грн. (в т.ч. пеня в сумі 297 000,23 грн.), яким виник внаслідок несплати у визначені законодавством строки суми узгодженого грошового зобов'язання.

Податковий борг ТОВ «Веесві - Машинобудівний завод» по орендній платі за землю виник внаслідок несплати:

- донарахованих штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Ш») № 0019011503 від 15.12.2014р. в сумі 139 288,89 грн.;

- донарахованих штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення форма «Ш») № 0019021503 від 15.12.2014р. в сумі 8 825,39 грн.;

- узгоджених грошових зобов'язань згідно податкового розрахунку земельного податку № 1400003379 від 18.02.2014 терміном сплати 30.01.2015 в сумі 50 551,17 грн.;

- узгоджених грошових зобов'язань згідно податкового розрахунку земельного податку № 9016765226 від 17.02.2015 терміном сплати 02.03.2015 в сумі 50 551,17 грн.;

- узгоджених грошових зобов'язань згідно податкового розрахунку земельного податку № 9016765226 від 17.02.2015 терміном сплати 30.03.2015 в сумі 50 551,17 грн.;

- узгоджених грошових зобов'язань згідно податкового розрахунку земельного податку № 9016765226 від 17.02.2015 терміном сплати 30.04.2015 в сумі 50 551,17 грн.;

- узгоджених грошових зобов'язань згідно податкового розрахунку земельного податку № 9016765226 від 17.02.2015 терміном сплати 30.05.2015 в сумі 50 551,17 грн.;

пені нарахованої в КОР в сумі 232 564,65 грн.

Враховуючи самостійну сплату відповідачем орендної плати за землю за січень, березень-травень 2015р. в розмірі 180 000 грн., (згідно з платіжним дорученням № 2588 від 02.10.2015р.) позивачем було зменшено зобов'язання платника податків ТОВ «Веесві - Машинобудівний завод»: за податковим повідомленням-рішенням № 0019011503 в сумі 92 459,86 грн.; за податковим повідомленням-рішенням № 0019021503 в сумі 8825,39 грн.; часткове зменшення зобов'язання з податкового розрахунку земельного податку № 1400003379 (від 18.02.14 термін сплати 30.01.15) в сумі 28 163,58 грн.; нарахуванням пені на загальну суму 43 614,29 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов висновку, що позов Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підлягає частковому задоволенню та з урахування сплати боргу відповідачем, сума боргу, що підлягає стягненню на користь бюджету становить 442 165,50грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог п.п. 14.1.147 п. 14.1ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Приписами п..п.288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Згідно п. 287.4 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК України встановлено, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно п. 56.11ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язана самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Колегія суддів вважає, що податковий борг відповідача є узгодженим та підлягає стягненню у встановлений Податковим кодексом України спосіб.

Постанова у частині задоволення подання про стягнення сум податкового боргу є вірною з огляду на доведеність виникнення боргу, самостійність його декларування самим боржником.

Заявник в апеляційній скарзі не заперечує наявності податкового боргу та просить скасувати постанову суду першої інстанції лише з тих підстав, що судом не вирішено питання про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.

Згідно приписів ч. 1 ст.195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає наведені доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови. Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Питання про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, розстрочення або відстрочення його виконання підлягає розгляду судом після ухвалення самого судового рішення, після звернення до суду з відповідним поданням державного виконавця або звернення з клопотанням сторін виконавчого провадження.

Отже, на час звернення відповідача з запереченнями, в яких він просив відстрочити та розстрочити виконання судового рішення, судове рішення ще не було ухвалено. А тому, суд першої інстанції не розглядав це клопотання, оскільки питання про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, розстрочення або відстрочення його виконання розглядається після набрання постановою законної сили, видачі виконавчого листа та виникненні обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, чого на час розгляду клопотання не існувало.

Крім того, в порядку, встановленому ст. 263 КАС України відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою щодо розстрочення чи відстрочення у разі виникнення обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Таким чином, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веесві - машинобудівний завод" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року по справі №804/10573/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай