Ухвала суду № 57127010, 12.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

Справа № 816/4636/15Суддя-доповідач Мельнікова Л.В.УХВАЛА

12 квітня 2016 р.м. ХарківКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Філатова Ю.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 року по справі по № 816/4636/15

за адміністративним позовом приватного підприємства "Імені Калашника"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового подідомлення-рішення в частині,

В с т а н о в и л а:

Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - Полтавською ОДПІ) в апеляційному порядку оскаржено постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 року по справі по № 816/4636/15.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про звільнення Полтавської ОДПІ від сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі.

В обґрунтування заявленого клопотання, заявник вказує, що при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору необхідно враховувати право сторони на судовий захист та оскарження судового рішення. Вказано, що Конституційним Судом України «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики України» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону у взаємозв'язку з положенням пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, зазначено про те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Тобто, судом зроблено висновок щодо встановлення саме помірного судового збору, у зв'язку з цим, майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя. Заявником вказано, що відповідні положення зазначені у ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які вказують на врахування судом майнового стану сторони. Зазначено, що дане питання знайшло своє відображення у Пленумах всіх вищих судових інстанції (п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»). З посиланням а положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі) зазначає, що сплата судового судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Відзначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення, чи звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно ст. 88 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Заявник зазначає, що відповідно до тимчасового плану асигнувань Полтавської ОДПІ на 2016 рік, видатки на фінансування такої статті витрат, як сплата судового збору відсутні. На підтвердження чого надано копію тимчасового плану асигнувань Полтавської ОДПІ на 2016 рік. Таким чином, на думку заявника, відсутність фінансування відповідних статей видатків установи на сплату судового збору є поважною причиною неможливості його сплати. А отже, відсутність фінансування з Державного бюджету України (відсутність коштів) на момент звернення із позовом, скаргою (апеляційною, касаційною) або заявою про перегляд судового рішення Верховним Судом України до суду є визначальним для прийняття судом рішення у відповідності до приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір». Зазначено, що дана позиція підтримана Верховним Судом України (рішення від 30.11.2015 року у справі № 1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі № 1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі № 804/6861/13-а) де було прийняте рішення про звільнення від сплати судового збору органів доходів і зборів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявленого клопотання та перевіривши наведені в клопотанні обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Колегія суддів зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрат складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (тут і далі, в редакції, що є чинною на час подання апеляційної скарги).

Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Інформуючи про свій фінансовий/майновий стан, скаржник зазначає, що на час подання апеляційної скарги кошторисні призначення для оплати судового збору відсутні.

Зазначене посилання апелянта, як суб'єкта владних повноважень, в якості поважної підстави для звільнення від салати судового збору, судова колегія оцінює критично та зазначає наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Враховуючи наведену конституційну норму, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, заявник вказує на необхідність врахування законодавчо визначеного права сторони на судовий захист та оскарження судового рішення та зазначає про те, що суд при вирішенні питання щодо звільнення (відстрочення) сплати судового збору має враховувати майновий стан сторони.

При цьому жодного доказу на підтвердження того, що його майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі заявником суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Колегія суддів вважає, що посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на викладене Конституційним Судом України в рішенні від 28.11.2013 року по справі № 12-рп/2013 про те, що «Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду» не спростовує висновок суду про те, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Положення Закону України «Про судовий збір» в частині, яка встановлює обов'язок органів державної влади, сплачувати судовий збір в певному розмірі такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) у встановленому порядку не визнані.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника на зміст постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», оскільки дана постанова прийнята Пленумом Вищого адміністративного суду Украйни до набрання чинності Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

При цьому колегія суддів вважає недоречними посилання на зміст постанов Пленумів судів іншої (ніж адміністративної) юрисдикції.

Що стосується посилань на рішення Верховного Суду України від 30.11.2015 року по справі № 1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі № 1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі № 804/6861/13-а, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п.п. 2, 4 ст. 237 ч. 1 ст. 244-2 КАС України іншими судами загальної юрисдикції має враховуватися висновок що застосування норм процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду України, при застосуванні таких норм права. В свою чергу правовідносини, які виникли між сторонами у вищезазначених справах, та у справі № 818/3914/15, не підпадають під ознаки, встановлені п.п. 2, 4 ст. 237 КАС України.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає що обставини, викладені скаржником у клопотанні не знайшли свого підтвердження, відтак в його задоволенні слід відмовити.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст. 41, 88 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 року по справі по № 816/4636/15 - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бартош Н.С.