Ухвала суду № 57126569, 13.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/321/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Чаку Є.В.

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності згідно з підпунктом шостим пункту 1 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 01 березня 2016 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 02 листопада 1984 року по 01 листопада 1986 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил Радянського Союзу, у тому числі в період з 15 лютого 1985 року по 31 березня 1986 року брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній республіці Афганістан.

Під час проходження строкової військової служби у республіці Афганістан отримав мінно-вибухове численне осколочне поранення голови, ніг, закриту черепно - мозкову травму, контузію, різану рану правої голені.

19 лютого 2015 року позивач пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, про що свідчить довідка серії АВА № 005992.

03 березня 2015 року позивач звернувся з заявою до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності.

05 березня 2015 року Чернігівським об'єднаним міським військовим комісаріатом дану заяву позивача було направлено на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату, який 12 березня 2015 року направив її на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

22 січня 2016 року комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, складено протокол № 5, пунктом 5 якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що він проходив строкову військову службу у прикордонних військах, а тому одноразову грошову допомогу повинна виплачувати Держприкордонслужба України.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

П. 4 ч. 2 ст. 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з підпунктом шостим пункту 1 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року (далі - Порядок № 975), одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Також, як вбачається з військового квитка позивача та довідки № 180, позивач у період з 02.11.1984 року по 01.11.1986 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил Радянського Союзу, у тому числі в період з 15.02.1985 року по 31.03.1986 року брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній республіці Афганістан.

Разом з тим, відповідачем на спростування вищевказаного факту жодних доказів суду не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме на Міністерство оборони України як на головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку з встановленням останньому інвалідності III групи.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивач не був військовослужбовцем Збройних Сил України, а був військовослужбовцем Радянської Армії, тому на нього не розповсюджуються положення статті 16 Закону № 2011-ХІ, суд вважає необґрунтованим, з огляду на викладене.

Так, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії.

Вказана обставина свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці Радянської Армії прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Більш того, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнилися з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Так, аналізуючи Порядок № 975 законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, а відповідач зобов'язаний провести відповідні виплати, а тому вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини шостої статті 187 КАС України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на дату подання адміністративного позову), ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», розмір мінімальної заробітної плати на 2016 рік станом на день подання позову становив 1 378 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1515,80 грн. (1378 грн. * 110 %).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи те, що ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року відповідачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення в даній справі, колегія суддів вважає наявними підстави для його стягнення з відповідача у вказаному вище розмірі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 515, 80 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять гривень) 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.