Ухвала суду № 57126559, 07.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23572/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, треті особи: Міністерство доходів і зборів України, Державна податкова інспекція у м. Алушта Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, де треті особи: Міністерство доходів і зборів України, Державна податкова інспекція у м. Алушта Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з заробітної плати за період з 11.03.2014 по 26.03.2015 та стягнути таку заборгованість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Міністерство доходів і зборів України та Державна фіскальна служба України подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ДПІ у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим, з якою позивач перебував у трудових відносинах у період з 11.03.2014 по 26.03.2015, є окремою юридичною особою, а тому, відповідно, заборгованість із заробітної плати повинна стягуватись саме з неї.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 24.05.2013 ОСОБА_3 відповідно до Наказу Міністерства доходів і зборів України №823-о призначений у порядку переведення на посаду начальника ДПІ у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим та окупацією Автономної Республіки Крим Російською Федерацією в березні 2014 року позивач переїхав на материкову частину України.

Так, на підставі розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24.03.2014 №55-р «Про створення робочої групи» позивач відряджений до м. Києва та зарахований до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополь з фактичним розташуванням робочої групи у м. Києві.

Наказом Головного управління Міндоходів в АР Крим від 24.03.2014 №121-0 «Про відрядження до робочої групи» позивач відряджений на період функціонування робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі до Міністерства доходів і зборів України.

17 Квітня 2014 року Розпорядженням Міндоходів України №76-р визнано таким, що втратило чинність у зв'язку з втратою актуальності Розпорядження від 24.03.2014 №55-р «Про створення робочої групи».

В подальшому, відповідно до наказу Головного управління Міндоходів в АР Крим від 28.05.2014 №126-0 «Про відрядження до міжвідомчої робочої групи» позивач був відряджений на період функціонування міжвідомчої робочої групи до Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.03.2015 №249-о «Про звільнення ОСОБА_3» позивача звільнено з вказаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

При цьому, останню заробітну плату на території Автономної Республіки Крим позивач отримав у вигляді авансу за березень 2014 року у розмірі 1500 грн.

З березня 2014 року заробітна плата за вказаний період ОСОБА_3 не нараховувалась та не виплачувалась, що не заперечується як ДФС України, так і третіми особами по справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на материковій частині України умов для діяльності ДПІ у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим не створено, не забезпечено функціонування діяльності як органу державної влади, не працевлаштовано працівників, не проведено з ними належні розрахунки, що порушує законні права державних службовців вже протягом досить тривалого часу, заробітна плата підлягає стягненню з Державної фіскальної служби України, як головного розпорядника бюджетних коштів, на якого покладено відповідні обов'язки з забезпечення організації діяльності та фінансування територіальних фіскальних органів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.7 Положення про Міністерство доходів і зборів України Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи, митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Відповідно до частини 4 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 ЗУ «Про оплату праці»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» створена Державна фіскальна служба як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №311) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Згідно Додатку 2 до Постанови № 311 ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим повинно бути реорганізовано в Генічеську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, яка в свою чергу створена згідно Додатку 1 до Порядку № 311 на території Херсонської області.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом Постанова КМУ №311 Державною фіскальною службою не виконана та реорганізація Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та його територіальних органів не проведена.

03 Червня 2015 року Міністерством доходів і зборів України видано Наказ «Про реорганізацію територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі» №59, яким розпочато реорганізацію територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі; утворено комісію з реорганізації територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі; керівниками яких призначено посадових осіб згідно з додатком. Головою комісії з реорганізації ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АРК призначено заступника начальника Новотроїцького відділення Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області Новак Наталію Петрівну.

Головою комісії на виконання вимог п. 5 вищеозначеного Наказу видано наказ від 05.06.2015 №1 «Про реорганізацію Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим».

Відповідно до додатку 2 наказу ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів АРК від 05.06.2015 №1, серед інших, заплановано проведення таких дій: проведення розрахунків з кредиторами у межах бюджетних програм, затверджених на 2015 рік по Генічеській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, утворення комісії з проведення інвентаризації майна ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, проведення інвентаризації майна ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, складання передавального акта щодо всіх майнових та немайнових зобов'язань ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, закриття номенклатури справ ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, організація передачі документів постійного та довготривалого терміну зберігання до архіву, забезпечення в установленому порядку знищення печаток, штампів, бланків, вивісок тощо. При цьому, визначаючи термін виконання вищевказаних заходів зазначено про неможливість їх проведення у зв'язку з тимчасовою окупацією території АР Крим.

Однак, як було встановлено судом першої інстанції, Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області не може здійснювати заходи із реорганізації, оскільки позбавлене можливості безперешкодного доступу для проведення інвентаризації майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, та проведення інших заходів реорганізації, визначених планом.

Відповідно до пункту 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованим в Мінюсті 30.10.2014 за № 1365/26142 (із змінами і доповненнями), підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.

В зв'язку з тим, що створення інвентаризаційної комісії з реорганізації ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АРК, та, як наслідок, на сьогоднішній день проведення самої інвентаризації та складення передавального акту та розподільчого балансу є неможливим, що, у свою чергу, робить неможливим проведення реорганізації згідно з Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ №1074 від 20.10.2011, Генічеська ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області фактично позбавлена можливості проводити розпочату 03.06.2015 реорганізацію ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК.

Таким чином, Головне управління Міндоходів в АРК на час розгляду справи знаходиться у стані припинення, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З пояснень апелянтів, вбачається що фінансування органів Міндоходів в АР Крим припинено.

Крім того, всі видатки, які затверджені територіальним органам, що знаходяться в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, перерозподілити на інші установи та виключити такі територіальні органи з мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету у 2014 році, про що свідчить довідка Мінфіну про зміни до річного розпису бюджету на 2014 рік від 02.04.2014 № 147.

При цьому слід зазначити, що Генічеська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області станом на час розгляду справи не є правонаступником ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК.

Відповідно до підпункту 29 пункту 11 Положення про Державну фіскальну службу України Голова ДФС приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є ДФС.

Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначені функції та повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, серед яких, зокрема, слід виділити: отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіл та доведення до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством тощо.

Аналіз вищевказаних законодавчих приписів дає підстави стверджувати, що саме на Державну фіскальну службу України як головного розпорядника бюджетних коштів покладено обов'язки щодо забезпечення організації діяльності та фінансування ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК на належному рівні, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників цього територіального органу фіскальної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, на час існування спірних правовідносин, а саме: у період з березня 2014 року по березень 2015 року, позивач працював на посаді заступника начальника управління - начальника ДПІ у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим, яке є територіальним органом Міндоходів України в Автономній Республіці Крим.

Дійсно, на час розгляду справи ГУ Міндоходів в АРК продовжує існувати як юридична особа на тимчасово окупованій території України.

Проте, умов для діяльності ГУ Міндоходів в АРК на материковій частині України не створено, не забезпечено функціонування діяльності ГУ Міндоходів в АРК як органу державної влади, не працевлаштовано працівників, які наразі залишаються працівниками цього органу, відповідно, з ними не здійснюються належні розрахунки, що порушує законні права державних службовців вже протягом досить тривалого часу.

Таким чином, заробітну плату особам, які до березня 2014 року працювали на посадах в ГУ Міндоходів в АР Крим та його територіальних органах та виявили бажання перевестись на материкову частину України - не нараховано та не виплачено, до теперішнього часу питання нарахування та виплати заробітної плати державними органами влади (в тому числі й центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну податкову політику) не врегульоване.

При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача по даній справі колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Європейський суд з прав людини, до якого громадяни України мають право звертатися за захистом своїх порушених прав після ратифікації 17.07.1997 Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вищеозначена норма детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме право на справедливий, публічний і швидкий розгляд, і, водночас, передбачає обов'язкове виконання судових рішень.

Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України».

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини застосовуються судами України при розгляді справ, наряду з Конвенцією (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку саме Державна фіскальна служба України, як головний розпорядник бюджетних коштів, на якого покладено відповідні обов'язки щодо забезпечення організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників територіального органу ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК як у період спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом може реально виконати рішення суду та виплатити належну позивачу суму заборгованості із заробітної плати.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України вбачається, що апелянти оскаржують саме стягнення відповідних сум заробітної плати, при цьому жодних доводів щодо неправильності розрахунку судом першої інстанції вказаної суми апеляційна скарга не містить, - з огляду на що дане питання не підлягає дослідженню судом апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.