Постанова № 57126480, 11.04.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року Чернігів Справа № 825/468/16

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Ул'яничеві М.В.,

за участю представників позивача Кияшко Ю.П., Гайдука А.В., представника відповідача Труби А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юра-Транс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Юра-Транс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.02.2016 № 0000032200 та від 22.02.2016 № 0000022200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки, зроблені в акті перевірки № 44/22-38776519 від 09.02.2016, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, а також про заниження підприємством сум податку на додану вартість та податку на прибуток, не відповідають дійсності. Зазначає, що всі господарські операції здійснювалися підприємством з дотриманням встановленого порядку і були спрямовані виключно на настання реальних господарсько-правових наслідків та підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що в ході перевірки позивачем не було надано в повному обсязі підтверджуючі документи щодо спірних взаємовідносин з ТОВ «Колд Транс» та ТОВ «Сільвер Логістікс групп», зокрема: з питання формування ціни. Вказує, що з наданих позивачем товаро-транспортних накладних вбачається виконання перевезень самим позивачем, оскільки він відображається у всіх документах як виконавець, і не має згадки про ТОВ «Колд Транс», ТОВ «Сільвер Логістікс групп», а акти здачі-приймання робіт не розкривають зміст наданих послуг. Крім того, зазначає, що контрагенти позивача мають явні ознаки фіктивності, про що свідчать протоколи допиту посадових осіб ТОВ «Колд Транс», ТОВ «Сільвер Логістікс групп», а тому всі підписані ними документи вважаються оформленими з порушеннями закону і є нікчемні.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Юра-Транс», що зареєстровано в якості юридичної особи 04.03.2014 (код ЄДРПОУ 38776519), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 04.03.2014 по 31.10.2015 по взаємовідносинах з ТОВ «Колд Транс», ТОВ «Сільвер Логістікс групп», за результатами якої складено акт від 09.02.2016 № 44/22-38776519 (а.с. 17-52, т. 1; а.с. 58, т. 1).

Згідно висновків, викладених у вищевказаному акті, перевіркою було встановлено, порушення вимог пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 219137,00 грн., в тому числі жовтень 2014 року на суму 44383 грн., листопад 2014 року на суму 30342 грн., грудень 2014 року 37750 грн., січень 2015 року на суму 24708 грн., лютий 2015 року на суму 21192 грн., березень 2015 року на суму 53587 грн., квітень 2015 року на суму 7175 грн.; порушення вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 101228 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 101228 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтується на тому, що при перевірці не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Юра-Транс» та ТОВ «Колд Транс», ТОВ «Сільвер Логістікс групп».

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 22.02.2016 № 0000032200 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 273921,25 грн. (219137,00 грн. за основним платежем та 54784,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 22.02.2016 № 0000022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 126535,00 грн. (101228,00 грн. за основним платежем та 25307,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 11, 14, т. 1).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Юра-Транс» та ТОВ «Колд Транс», ТОВ «Сільвер Логістікс групп» були укладені договори-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 01.10.2014 № 0110/01 та від 01.10.2014 № СЛ-0110-12, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками (а.с. 97-98, т.1; а.с. 1-2, т. 2).

Відповідно до умов даних договорів (пункти 1.1, 1.2) довіритель доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук і підбор перевізників з метою забезпечення вантажами транспортних засобів для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні. Повірений, діючи за дорученням довірителя в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку та підбору перевізників та або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим, або своїм вантажним транспортом, відповідно до чинного законодавства України, вимогам міжнародних Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень та інших законодавчих чи нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.

Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору з ТОВ «Колд Транс» та ТОВ «Сільвер Логістікс групп» були надані суду копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631, копії платіжних доручень, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних (а.с. 101-205, т. 1; а.с. 6-204, т. 2; а.с. 1-231, т. 3).

Так, відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Тобто, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а лише свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а тому господарська операція має бути пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

З наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити зміст і обсяг господарської операції, а саме з них не вбачається деталізована інформація про фактично надані послуги (одиниці виміру, розцінки за 1 кілометр пробігу в залежності від вантажопідйомності автомобіля, конкретне місце, дата, час завантаження та розвантаження, маса перевезеного вантажу), а тому вказані документи не можуть вважатись первинними в розумінні частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Також суд не приймає в якості доказів виконання ТОВ «Колд Транс» та ТОВ «Сільвер Логістікс групп» замовлених послуг надані позивачем товарно-транспортні накладні, оскільки відсутня об'єктивна можливість встановити взаємозв'язок між цими документами та договорами-дорученнями про надання транспортно-експедиційних послуг, враховуючи що в них не зазначено власників транспортних засобів. До того ж, зі змісту цих документів вбачається перевезення вантажу безпосередньо ТОВ «Юра-Транс», без участі ТОВ «Колд Транс» чи ТОВ «Сільвер Логістікс групп» як експедиторів.

Крім того, відповідачем на підтвердження ознак фіктивності контрагентів позивача як суб'єктів господарювання надано суду копії протоколів допиту свідків (а.с. 66-69, т. 4) від 05.05.2015 та від 02.02.2016, в яких:

- засновник підприємства ТОВ «Колд Транс» ОСОБА_5 повідомив, що не має жодного відношення до ТОВ «Колд Транс», підприємство реєструвалося за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність на даному підприємстві не здійснював;

- директор ТОВ «Сільвер Логістікс групп» Воронін М.Г. повідомив, що жодних договорів з ТОВ «Юра-Транс» не укладав, послуг по перевезенню вантажу, транспортно-експедиційні послуги та будь-які інші послуги з ТОВ «Юра-Транс» не здійснював і не збирався здійснювати. Фактично ТОВ «Сільвер Логістікс групп» з моменту заснування жодної діяльності не здійснювало. За період з грудня 2014 року підприємство використовував для своїх цілей ОСОБА_7, в якого знаходились печатка та установчі документи.

В постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі № 21-887а15 містяться правові висновки, відповідно до яких податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних послуг у ТОВ «Колд Транс» та ТОВ «Сільвер Логістікс групп», на підставі податкових накладних, які не можна визнати належними, оскільки підписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже оформлені з порушенням вимог закону.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що відповідач мав всі правові підстави для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи позивача і довів правомірність прийнятих рішень.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Юра-Транс» необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юра-Транс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.О. Непочатих