Ухвала суду № 57125425, 08.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/11124/15-ц Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Номер провадження №22-ц/791/1061/16-ц Доповідач Фурман Т.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, про визнання поруки припиненою,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 26.04.2007 року між ОСОБА_7 та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», було укладено кредитний договір про надання кредиту у розмірі 50 800 доларів США зі сплатою 11,5 відсотків річних.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором між ними та ЗАТ КБ «Приватбанк» 26.04.2007 року укладено договори поруки.

Посилаючись на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» пропустив шестимісячний строк звернення до суду з вимогами до них, як до поручителів, оскільки вимога про дострокове погашення боргу була надіслана їм в жовтні 2014 року та 16.02.2015 року, позивачі просили суд визнати припиненою поруку за договорами поруки від 26.04.2007 року, укладеними між ними та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк».

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 16 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2007 року між ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 50800 доларів США, зі сплатою 0, 84 відсотків на місяць та кінцевим терміном погашення до 26.04.2037 року /а.с.6-7/.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 26.04.2007 року між ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_5 були укладені договори поруки (з кожним окремо), відповідно до умов яких останні зобовязались відповідати перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник /а.с.8/.

За умовами договорів поруки договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором ( п. 11 договору ).

Відповідно до п. 12 договорів поруки порука за цими договорами припиняється після закінчення пяти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

У звязку з неналежним виконанням боржником своїх зобовязань за кредитним договором, ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк», який є правонаступником ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк», звернувся до ОСОБА_7 та її поручителів з вимогами про дострокове погашення кредитної заборгованості, які поручителями було отримано 16.02.2015 року та 03.10.2014 року /а.с.11,16, /.

Предметом позову є визнання поруки припиненою з підстав передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Надіславши божнику та поручителям вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, банк на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання.

Згідно положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не пред?явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитором не пред?явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи, що сторони погодили строк дії поруки, а саме пять років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, та зважаючи на те, що надіславши поручителям вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, які останні отримали 03.10.2014 року та 16.02.2015 року, банк змінив строк виконання основного зобовязання, внаслідок чого змінився і строк предявлення вимоги до поручителів протягом п?яти років, починаючи з 2014 року, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України для припинення поруки і вважає, що суд правильно відмовив у задоволенні заявлених вимог.

Посилання позивачів відносно того, що відповідач пропустив встановлені законодавством строки предявлення вимог до поручителів позбавлені правового обґрунтування.

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Фурман

Судді: Л.В. Пузанова

ОСОБА_3