Постанова № 571248, 17.04.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.03.07р.

Справа № А37/111-07

за позовом Дніпропетровської обласної санітарно-епідеміологічної станції, м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Кеся Н.Б.

Представники:

Від позивача: Гаркуша Т.Г дов № 12/20 від 06.02.2007 року.

Від відповідача: Кравцов Б.В. дов № 1319/9/10/10-012 від 23.01.2007 року

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровська обласна санітарно - епідеміологічна станція (далі –позивач) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська і просить суд визнати не чинним податкове повідомлення –рішення від 07.02.2007 року за № 0000142301/0/2626 про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та зборів за користування гідроенергетики та водного транспорту повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є бюджетною, неприбутковою установою і не є спеціальним водокористувачем. Позивач споживає воду яку отримує від державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства і використовує на цілі СЕС з метою виконанням покладених не неї завдань.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на даний час спірне повідомлення - рішення оскаржується позивачем до відповідача в порядку адміністративного оскарження і рішення про результати розгляду скарги ще не прийнято у межах встановлених законом строку. Відповідач також посилається на лист Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області за № 4116/7/15-527 від 16.02.2007 року, згідно з яким виникла потреба у зустрічній перевірці діяльності позивача за спірним питанням.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі акту від 26.01.2007 року за № 14ДСК/23-426/01984033/9 „Про результати виїзної перевірки Дніпропетровської обласної санітарно-епідеміологічної станції з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006 року, відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 0000142301/0/2626 від 07.02.2007 року , яким визначено податкове зобов’язання з збору за спеціальне використання водних ресурсів та зборів за користування водами для потреб гідроенергетики та водного на суму 12221,17грн.та застосовані штрафні санкції на суму 815079грн.

Донарахування вказаних платежів згідно з даним актом перевірки пов’язується з наступними обставинами.

У ході перевірки встановлено , що підприємством, у перевіряємому періоді збір за спеціальне використання водних ресурсів не нараховувався і не сплачувався, звіти до ДПІ не подавалися, що за висновком відповідача є порушенням вимог п.п. 2.1, 4.8, 6.1, 7.1 Інструкції „Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та зборів за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту”, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки Українита Мінохорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999року № 231/539/118/219.

У зв’язку з тим, що в ході перевірки підприємством не надано даних про фактичні обсяги використання води, для розрахунку збору на спеціальне використовування водних ресурсів було взято норми використання холодної води, встановлений згідно укладених позивачем договорів з ДКП „Дніпроводоканал”.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 15 та 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ України від 16 серпня 1999 року N 1494, водокористувачі, які використовують у встановленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, справляють збір до відповідних бюджетів за обсяги фактично використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання відповідно до встановлених нормативів.

Збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення.

Згідно зі Статутом позивача, затвердженого наказом МОЗ України від 13.01.2006року, копія якого залучена до матеріалів справи, завданням СЕС є саме задоволення санітарно-гігієнічних потреб населення.

Нарахування спірного збору зроблено відповідачем на підставі норм використання холодної води відповідно до договорів позивача, укладених з ДКП „Дніпроводоканал”.

Наведене свідчить про те, що позивач не є платником справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів, а нарахування вказаного збору зроблено без визначення фактичного обсягу використання позивачем води з урахуванням обсягу втрат води в системах водопостачання відповідно до встановлених нормативів.

Таким чином, відповідач безпідставно визначив заниження збору за спеціальне використання водних ресурсів на загальну суму 12221,17 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач використовує воду на інші цілі, що є підставою для сплати збору, суд вважає необґрунтованим. Зокрема, в акті перевірки зазначається про те, що позивач надавав платні послуги і виконував роботи, виходячи з попиту споживачів у відповідності з його функціональними повноваженнями. Суд вважає, що наведені обставини не спростовують факт використання води позивачем саме для санітарно-гігієнічних потреб населення. Крім того, нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, а саме Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затверджений постановою КМУ України від 16 серпня 1999 року N 1494, а також Інструкція „Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та зборів за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту”, затверджена наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України та Мінохорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999року № 231/539/118/219, подібних застережень не містять.

Посилання відповідача на те, що спірне повідомлення-рішення в даний час оскаржується позивачем до ДПІё у зв’язку з чим прийнято рішення про проведення позапланової перевірки, суд вважає неправомірним, оскільки відповідно до підпункту 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, тому його слід визнати нечинним.

Керуючись ст.ст.94, 160-163, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України суд-

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі від 07.02.2007 року за № 0000142301/0/2626 про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та зборів за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Б.Кеся

Постанову оформлено у повному обсязі 17.04.2007року