Постанова № 57124387, 04.04.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/1797/16-а

Провадження №2-а/592/57/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

за участю: секретаря судового засідання Дегтряренко В.М.,

сторін, які брали участь у справі:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що з 3 червня 2011 року отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання, призначену за нормами «Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Розмір її пенсії становить 1049,00 грн. З 01.04.2015 року відповідач припинив їй виплату пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання. 15.02.2016 року вона звернулася до відповідача з заявою в якій просила поновити їй виплату пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання з 01.04.2015 року. Однак, відповідач своїм листом № 71/С від 17.02.2016 року відмовив їй у поновленні виплати пенсії, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» тимчасово у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії призначені відповідно до цього Закону не виплачуються. Тому через те що вона працює в УПФ в м.Сумах, виплата пенсії з 01.04.2015 року їй припинена. Вважає, відмову відповідача поновити їй виплату пенсії неправомірною, оскільки такі дії порушують норми Конституції України та положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». За таких обставин просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні їй виплати пенсії, зобовязати відповідача поновити їй виплату пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання з 01.06.2015 року та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги з підстав зазначених у позові підтримала та просить їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та зазначив, що відповідачу пенсія по інвалідності 3 групи була припинена з 01.04.2015 року у звязку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» яким було внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». 24.12.2015 року Верховною радою України також було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким до ст. 47 вищевказаного Закону внесено зміни, згідно яких тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії призначені відповідно до цього Закону не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. У звязку з чим позивачу правомірно припинено виплату пенсії по інвалідності, оскільки вона працює на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування громадян УПФ в м.Сумах. Тому в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.06.2011 року перебуває на обліку відповідача, як отримувач пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

З 01.04.2015 року відповідач припинив виплату пенсії позивача.

У звязку з чим, позивач 15.02.2016 року звернулася до відповідача з заявою в якій просила відновити виплату їй пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання (а.с.6).

Однак, відповідач своїм листом № 71/С від 17.02.2016 року відмовив позивачці в поновленні виплати пенсії, оскільки вона працює в УПФ в м.Сумах і підстав для поновлення виплати пенсії з 01.04.2015 року не має (а.с.7).

Позивач не погоджуючись з таким рішенням субєкта владних повноважень, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Суд відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Так з 01.04.2015 набув чинності Закон України № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (із змінами відповідно до Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року ) встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії призначені відповідно до цього Закону не виплачуються.

24.12.2015 року Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким до ст. 47 вищевказаного Закону внесено зміни, згідно яких тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Таким чином, з вищевикладеного слід прийти до висновку, що оскільки позивач продовжує працювати на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування громадян УПФ в м.Сумах (Сумське обєднане управління Пенсійного фонду України Сумської області) та враховуючи зміни до законодавства відповідно до Закону № 213-VIII, тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" з 01 квітня 2015 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вищезазначені норми Закону є діючими, рішенням Конституційного суду України неконституційними не визнані, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено і рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 21.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Відтак, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Таким чином, відповідач з 01.04.2015 року в межах та у спосіб передбачений законом правомірно припинив виплату пенсії позивачу по інвалідності.

Враховуючи, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, тому в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача на її користь судового збору у розмірі 551,20 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст.7,8,11,19,94,99,159-163, 167 КАС України, ст. 92 Конституції України, ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Сумського обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у поновленні їй виплати пенсії та зобовязання Сумське обєднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити виплату їй пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання з 01.06.2015 року і стягнення на її користь судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп. відмовити за необґрунтованістю.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.І. Чернобай