Ухвала суду № 57121914, 11.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23930/15-ц Провадження № 22-ц/772/1305/2016Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 39Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Жданкіна В.В., Марчук В.С.

при секретарі Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3, про усунення від права на спадкування за законом,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 3 березня 2016 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом та просила усунути відповідачів у справі від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на відповідне спадкове майно. За життя померла заповіт не склала, тому спадкування всіх її прав та обов'язків повинно здійснюватись спадкоємцями за законом у порядку черговості. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є позивач ОСОБА_6 і відповідачі у справі за правом представлення, як діти доньки померлої ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Сторони звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини у передбачений законодавством шестимісячний строк. Однак, позивач вважає, що відповідачі підлягають усуненню від права на спадкування, оскільки за життя померла ОСОБА_5 за станом здоров'я потребувала стороннього догляду та допомоги, але вони не навідували її та не цікавились її життям. Догляд за ОСОБА_5 за життя, її поховання, поминальні обіди тощо здійснювала позивач.

21 січня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним зустрічним позовом та просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 Свої вимоги мотивувала тим, що за життя ОСОБА_5 доглядали її донька ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та онуки ОСОБА_4 й ОСОБА_3 шляхом надання їй матеріальної допомоги, фізичного догляду, допомоги по господарству тощо. Останні роки із ОСОБА_5 дійсно проживала її дочка ОСОБА_2, однак вона не надавала їй необхідного догляду, фактично жила за її рахунок, зловживала спиртними напоями та часто конфліктувала зі своєю матір'ю. Поховання ОСОБА_5 здійснила позивач ОСОБА_4

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 3 березня 2016 року у задоволенні позовів відмовлено.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням у частині відмови у задоволенні первісного позову, ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

З огляду на положення ст. 303 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає перегляду щодо його законності та обґрунтованості лише в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років у с. Лісне Літинського району Вінницької області померла ОСОБА_5 (а.с.12), яка є матір'ю позивача ОСОБА_2 та бабою відповідачів.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з: житлового будинку № 11 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, (а.с.9, 13-18); земельної ділянки, площею 0,84 га, що розташована за адресою вказаного будинку, в тому числі по угіддях: під будівлями 0,0165 га, під багаторічними насадженнями 0,063 га, рілля 0,7600 га (а.с.7); земельної ділянки, площею 2,0573 га, що розташована на території Кожухівської сільської ради Літинського району Вінницької області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Літинською районною державною адміністрацією та Літинським районним відділом земельних ресурсів 03.03.2006 року (а.с.21); земельної ділянки, площею 1,8213 га, що розташована на території Кожухівської сільської ради Літинського району Вінницької області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Літинською районною державною адміністрацією та Відділом земельних ресурсів у Літинському районі 28.03.2008 року (а.с.22).

За життя померла заповідального розпорядження щодо свого майна на випадок своєї смерті не склала.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є позивач по справі як донька спадкодавця та відповідачі по справі як онуки та діти померлої доньки спадкодавця ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 46 зворот).

Зі змісту довідки Кожухівської сільської ради Літинського району Вінницької області від 11 серпня 2015 року № 570 вбачається, що згідно записів погосподарської книги за 2006-2010 роки позивач за первісним позовом з 7 травня 2007 року проживала й була зареєстрована разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 та доглядала її до дня смерті (а.с.8).

Встановивши вказані обставини справи, заслухавши пояснення свідків та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, керуючись ст. ст. 1216, 1220, 1224, 1261, 1266 ЦК України, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивачем ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що померла ОСОБА_5, перебувавши у безпорадному стані, потребувала допомоги саме від відповідачів, в той час як отримувала таку допомогу від своєї дочки, що вони могли надавати таку допомогу, але умисно від її надання ухилялись.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Вказаних обставин, які підлягають доказуванню та встановленню, позивачем доведено не було, тому суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до іншої оцінки доказів ніж зроблена судом, однак вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість рішення в його оскаржуваній частині, тому відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 3 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : В.В. Жданкіна

В.С. Марчук